Перший канал у денному випуску новин повідомляє:
«Російські дипломати стурбовані різким зростанням неонацистських настроїв в країнах Заходу.
Різке зростання неонацистських настроїв в країнах Заходу не може не викликати тривоги. Про це говорили сьогодні в Москві на зустрічі журналістів з російськими дипломатами. У центрі пильної уваги почастішали спроби переписати історію, випадки расової дискримінації та ксенофобії.
Наприкінці минулого року сесія Генасамблеї ООН схвалила запропонований Росією проект резолюції по боротьбі з героїзацією нацизму. При цьому проти документа виступили США і Україна. Там під приводом свободи слова просто закривають очі на кричущі випадки.
І ось сьогодні посольство Росії в США висловило обурення відкриттям в Чикаго пам’ятника одному з ватажків сумно відомих “Лісових братів”, вони орудували на території Прибалтики. Наші дипломати назвали це спробою виправдати злочинців Голокосту і фальсифікувати події Другої світової.
“В Росії практично немає родини, яку та страшна війна обійшла стороною, саме тому будь-яку спробу сфальсифікувати історію, піддати ревізії підсумки Другої світової війни, спроби героїзації нацизму, принизити, заперечувати подвиг тих, хто здобув велику перемогу, ми пропускаємо в буквальному сенсі слова через себе”, — заявив уповноважений МЗС РФ з питань прав людини, демократії та верховенства права Григорій Лук’янцев”.
У сюжеті загадково все — від невизначеного формату заходу, про який розповідають («зустріч дипломатів з журналістами»), до майже повної відсутності конкретних прикладів: згадується лише відкриття пам’ятника в Чикаго неназваному командиру «Лісових братів», невідомо як пов’язаній з нацизмом.
ТАСС пояснює, що це була за «зустріч» — брифінг уповноваженого МЗС з питань прав людини, — але не призводить взагалі ніяких конкретних фактів, обмежуючись загальними міркуваннями Лукьянцева:
«Протидія героїзації нацизму і збереження історичної правди залишається боргом Росії перед майбутніми поколіннями. Про це заявив у вівторок на брифінгу уповноважений МЗС РФ з питань прав людини, демократії та верховенства права Григорій Лук’янцев.
“Будь-яку спробу фальсифікувати історію, піддати ревізії підсумки Другої світової війни, спроби героїзації нацизму, [спроби] принизити і заперечувати подвиг тих, хто здобув цю велику перемогу, ми пропускаємо в буквальному сенсі слова через себе. Збереження історичної правди — це наш спільний обов’язок перед нинішнім і майбутнім поколіннями”, — сказав Лук’янцев. <…>
Як нагадав дипломат, раніше Європарламент ухвалив резолюцію по боротьбі з героїзацією нацизму. “Сподіваємося, що її прийняття свідчить про те, що в Євросоюзі перестануть замовчувати наявні проблеми, ігнорувати тривожні і вкрай негативні тенденції на просторі ЄС, які пов’язані з героїзацією нацизму і фальсифікацією історії, і приймуть конкретні заходи щодо вирішення наявних проблем”, — сказав він”.
Сайт МЗС РФ уточнює, що тема брифінгу — презентація чергової доповіді Про ситуацію з героїзацією нацизму, поширенням неонацизму та інших видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості». Судячи зі звітів ТАСС і Першого каналу, прикладів поширення неонацизму знайдено небагато.
РИА «Новости» взагалі обходить увагою брифінг Лукьянцева, але зате повідомляє, що за пам’ятник відкрили у Чикаго. У матеріалі під заголовком «Посольство Росії: у США відкрили пам’ятник обвинуваченому в участі у Голокості» говориться:
«Посольство Росії в США заявило, що в передмісті Чикаго в присутності міністра закордонних справ Литви Лінаса Линкявичуса відкрито пам’ятник Адольфусу Раманаускасу, обвинуваченого в причетності до Голокосту.
“Єдиною організацією в США, яка протестувала, був Центр С. Візенталя. Цей голос не був почутий ні американською владою, ні так званими правозахисними організаціями, ні численними фондами вивчення Східної Європи (формують антиросійську порядку у Вашингтоні)”, — йдеться в заяві.
Як відзначає посольство, особливий цинізм акції полягав у тому, що з часу вона практично збіглася з Днем пам’яті жертв Голокосту, Йом а-Шоа, і пройшла напередодні Дня Перемоги союзних військ у Європі.
Російські дипломати додають, що в роки війни такі “активісти”, як Раманаускас, склали кістяк каральних і охоронних батальйонів, на совісті яких знищення всього єврейського населення окупованої Радянської Литви.
Після вигнання Червоною армією німецько-фашистських окупантів з республіки “активісти” продовжили боротьбу у якості так званих “лісових братів”, займаючись в основному знищенням “колаборантів” — своїх же литовців, які прагнули до мирного життя, нагадали в дипмісії.
“Закликаємо офіційний Вашингтон напоумити своїх прибалтійських сателітів, які намагаються нав’язати американському суспільству цінності тих, хто відповідальний за етнічні чистки. Якщо ще не пізно”, — уклали в посольстві”.
Керівник Союзу борців за свободу Литви — єдиного штабу литовського антирадянського партизанського руху в 1940-50-х роках — Адольфас Раманаускас, відомий також під позивним Ванагас (по-литовськи «сокіл»), — один із шанованих в сучасній Литві героїв. З нацистами він ніколи не співпрацював, під час німецької окупації працював учителем. До «Лісовим братам» приєднався в 1945 році, брав участь у боях з частинами НКВС. Редаговано підпільні видання «Лісових братів». Керівником партизанського руху став у 1952 році, коли воно було вже практично зламано; незабаром після цього прийняв рішення про припинення збройної боротьби. У 1956 році був заарештований і на наступний рік страчений.
Серед «Лісових братів» були і ті, хто в роки окупації співпрацював з нацистами, але про колабораціонізм Раманаускаса жодних даних немає.
Ізраїльський історик, «мисливець за нацистами», керівник єрусалимського відділення Центру Симона Візенталя Ефраїм Зурофф говорив про можливу причетність Раманаускаса до геноциду литовських євреїв, але конкретних звинувачень не висунув. За його словами, в перші дні окупації Раманаускас керував повстанською групою в Друскининкае, яка боролася як проти німців, так і проти комуністів, «а ці комуністи часто були євреями». При цьому Зурофф обмовився, що про особисту причетність Раманаускаса до вбивств євреїв у нього даних немає. Але навіть сама участь Раманаускаса у повстанському русі під час нацистської окупації документально не підтверджено.
Литовська письменниця Рута Ванагайте, автор скандально відомої книги «Наші», де розповідається про співучасть широких мас населення Литви в геноциді євреїв, також виступила з викриттям Раманаускаса. Але вона звинуватила його зовсім не в нацизмі і не в колабораціонізмі, а в тому, що він був таємним агентом НКВС і сприяв розвалу антирадянського партизанського руху. Втім, пізніше Ванагайте вибачилася за свої висловлювання про Раманаускасе, назвавши їх «поспішними і зарозумілими».
Так що залишається зовсім незрозумілим, на яких фактах засновані заяви Лукьянцева і ЗМІ про «зростання неонацистських настроїв» на Заході.