«Вести тижня» у сюжеті, названому «Патріарх Кирило: драма поділу російського народу завершена», заявляють:
«Величезна подія, символічно завершальне післяреволюційний розкол православного світу. Святіший Патріарх Кирил оголосив довгоочікувану новину: Західноєвропейський православний екзархат йде з-під юрисдикції Константинополя в Російську Православну Церкву. Фактично це друга половина російського православ’я в еміграції возз’єднується з матір’ю-Церквою. Раніше, в 2007-му — це зробила Російська Православна Церква за кордоном. Зараз возз’єднання завершено. Прохання про це подав архієпископ Іоанн — предстоятель західноєвропейських парафій руської традиції. Синод Російської Православної Церкви тут же погодився.
15 вересня значну частину недільної проповіді в Москві Патріарх Кирило присвятив темі остаточного і повного возз’єднання.
“Це не просто церковне діяння, а останній акт, який як би закриває драму революції і громадянської війни, драму розділення нашого народу. І те, що це сталося в перший день нового церковного року, допомагає зрозуміти, це возз’єднання назавжди, на майбутнє, яке перед нами лежить, втягує в це подія і відкриває можливість встановлення повної єдності Російської Православної Церкви у вітчизні і за кордоном”, — заявив Патріарх Кирило.
Подія, крім всього іншого, означає і те, що кафедральний собор Олександра Невського в Парижі теж переходить в лоно Російської Православної Церкви. Адже місце, як кажуть намолене. Для російської еміграції з храмом були пов’язані і життя, і смерть. Саме тут відспівували Тургенєва, Шаляпіна, Денікіна, Буніна. У прихожан російських парафій в Європі, так і у всіх православних – воістину великий день. Вітаємо!»
Насправді Західноєвропейський екзархат (Архиєпископія руських церков у Західній Європі) вже майже рік не існує. 27 листопада минулого року синод Вселенського патріархату прийняв рішення про його скасування та інтеграції його парафій в митрополії тих територій, де вони знаходяться.
З цим рішенням не погодився голова екзархату архієпископ Іоанн (Реннето). 23 лютого він провів надзвичайну загальні збори архієпископії, де більшість учасників висловилися проти її скасування, але про перехід в іншу юрисдикцію мова не йшла, Іван продовжував іменуватися архієпископом Вселенського патріархату.
У той же час Іван став вести з Московським патріархатом переговори про перехід в його юрисдикцію. В результаті Вселенський патріархат звільнив його від піклування над парафіями колишнього екзархату і поклав цей обов’язок на архієпископа Галльського Еммануїла. Настоятелем собору Олександра Невського в Парижі призначений протоієрей Алексій Струве. Іван же отримав у Московському патріархаті титул архієпископа Дубнинского.
На момент скасування екзархату в ньому було 11 діючих церков, 4 монастирі у Франції і один вищий навчальний заклад — Свято-Сергієвський православний богословський інститут у Парижі, де у свій час викладали такі видатні богослови, як Георгій Флоровський, Олександр Шмеман і Сергій Булгаков. Свято-Сергієвський інститут прийняв рішення про інтеграцію в Сену митрополію Вселенського патріархату.
Таким чином, те, що РПЦ та «Вести недели» намагаються представити як «завершення драми поділу російського народу», по суті, являє собою черговий розкол у православ’ї.