Повернулася з відпустки програма «Вести недели» з Дмитром Кисельовим не могла підключитися до обговорення загибелі Олександра Расторгуєва, Орхана Джемаль і Кирила Радченко в Центральноафриканській республіці. Відповідальним за трагедію вирішили призначити фінансував їх поїздку Михайла Ходорковського.
«Після місяця слизьких виляний, отнекиваний і брехні екс-глава ЮКОСа, а нині житель Лондона Михайло Ходорковський визнав свою частину провини за загибель трьох російських журналістів в Африці. 30 липня Орхана Джемаль, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченко розстріляли в Центральній Африканській Республіці.
Тепер вже абсолютно ясно, що Ходорковський безвідповідально фінансував з рук геть погано підготовлену авантюру, відправивши знімальну групу на вірну смерть. Визнання провини з боку Ходорковського — героя 90-х і нинішнього революціонера — послідувало після публікації викривальних документів, заяв російського МЗС і хвилі гніву з боку журналістської спільноти», — починає свій сюжет Кисельов.
У чому ж, на думку Кисельова, вина Ходорковського? У тому, що він вирішив фінансувати непродуману небезпечну експедицію журналістів-розслідувачів. Частково це так: опубліковані фрагменти листування загиблого режисера-документаліста Олександра Расторгуєва дозволяють припустити, що в Центрі управління розслідуваннями — фінансується Ходорковським редакції — не розуміли весь рівень небезпеки, з якою була пов’язана експедиція. Але при цьому Кисельов робить досить дивні заяви:
«Для розуміння: єдині журналісти, хто час від часу працюють в Центральній Африканській Республіці, — французи. І ті відправляють туди групи у супроводі щонайменше двох броньовиків. Камілла Лепаж — французька журналістка — загинула там 4 роки тому навіть при такому ескорті».
Кисельову ніби невідомо, що після загибелі Расторгуєва, Джемаль і Радченко в ЦАР для дослідження обставин трагедії вирушила група, організована російським агентством РИАФАН, і не було повідомлень про те, що хтось надавав їй броньовики. Одне з двох: або Кисельов навмисно перебільшує рівень небезпеки, або група РИАФАН знаходиться в якихось привілейованих умовах. Цікаво, чи не пов’язано останнім з тим, що РИАФАН належить Євгену Пригожину — того ж людині, який фінансує так звану «приватну військову компанію Вагнера», діяльність якої і було присвячено розслідування ЦУР?
«Про страхування Центр Ходорковського теж не подбав. Візи — туристичні, а не журналістські. При цьому все ж в останній момент вирішили виготовити самопальні прес-карти. Не допомогло. Як не допоміг і якийсь фіксер — організатор зйомок на місці по імені Мартін (прізвище його досі ніхто не знає), який нібито по телефону представлявся співробітником ООН, а потім і знайти його не змогли, і в ООН спростували, що такий Мартін у них є», — продовжує Кисельов.
Залишилося незрозумілим, яким чином тип візи і страховка могли зробити розслідування журналістів менш небезпечним. Щодо загадкового Мартіна Кисельов замовчує про головне: звідки у команди ЦУР взагалі взявся цей контакт. А адже порекомендував його Олександру Расторгуєву военкор Кирило Романовський, співробітник все того ж РИАФАН.
“Фатальною стала рекомендація Центру закріпити камеру “Альфа” вище, щоб зверху зняти вимагання грошей на блокпостах. Не знаємо, чи так і зробили журналісти, але після цього з Африки на зв’язок вже ніхто не виходив», — стверджує Кисельов.
Логіка вражає: невідомо, пішли загиблі журналісти цієї рекомендації, але немає сумнівів, що саме вона стала фатальною.
«А що Ходорковський в затишному для нього Лондоні? — каже Кисельов. — Злий на загиблих журналістів, яких іронічно називає “творцями”, мовляв, даремно повірив їм. “Треба посилати творців в жопу. Можете повірити, я для себе висновки зробив”, — сказав він”.
Тут ведучий «Вістей тижня» відверто пересмикує, поміщаючи фразу Ходорковського в зовсім інший контекст. В ході дискусії в фейсбуці Ходорковський, критикуючи рішення керівництва ЦУР довіритися невідомому Мартіну, кандидатуру якого запропонував Расторгуєв, пише: «І коли творці кажуть, що це наш друг і він дає гарантію, то треба посилати творців в жопу. Можете повірити — я для себе висновки зробив. Що стосується відповідальності главреда, то я противник робити висновки на базі шматочків листування. Є кваліфіковані журналісти-розслідувачі. Вони вивчать матеріали і скажуть наскільки все відповідало практиці їх бізнесу (а не уявленням про їх бізнесі дамочок, ніколи розслідувальної журналістикою у військових умовах не займалися). Своє рішення я прийму на базі цього. До кінця року».
Рішення він, до речі, вже прийняв: відправив у відставку головного редактора ЦУР Андрія Коняхіна і припинив фінансування структури. І все це зовсім не означає, що він у чомусь звинувачує загиблих журналістів: повторна перевірка контактів — обов’язок не їх і не того, хто фінансував розслідування, а керівництва редакції.
Ударне завершення сюжету у Кисельова виглядає так:
«Ось, власне, і все. Нещодавно прийшло повідомлення, що Ходорковський свій Центр управління розслідуваннями, немов фірму-одноденку, закрив. Перестав фінансувати. Але у людей, судячи з усього, не награвся. І зараз у зоні ризику від нього вже інші. А Орхана Джемаль, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченко в живих немає».
Ще один випадок перекручування: команда, яку спорядив Ходорковський для розслідування загибелі журналістів, — кваліфіковані професіонали (за деякими відомостями, французькі), що мають досвід роботи в гарячих точках Африки, у тому числі й ЦАР. Це не привід представляти його ляльководом, відправляв на смерть одну групу не готових до такої місії журналістів, то іншу.
В цілому ж Кисельов, демонізуючи Ходорковського і жодного разу не згадуючи структури Пригожина, свідомо намагається відійти вбік від головного питання: хто і навіщо вбив журналістів, у яких були викрадені тільки зняті ними матеріали, а всі інші речі, включаючи особливо цінне в Центральній Африці автомобільне паливо, що залишилися при них.
Про те, як влаштована робота журналістів у гарячих точках, читайте також матеріал «Сповідь военкоров. Як редакції (не) піклуються про журналістів»