16-й епізод проекту ТАСС «20 питань Володимиру Путіну» починається з такого діалогу:
Андрій Ванденко, інтерв’юер:
— Про середній клас. Де втратили? Говорили, буде більше половини?
Володимир Путін:
— Послухайте, ви знаєте, що таке середній клас? Якщо ви думаєте, що середній клас — це так, як живуть у Франції, у Німеччині або в Сполучених Штатах, то це не відповідає дійсності. Середній клас в кожній країні різний. Є відповідна методика світового банку, вона полягає в тому, що середній клас вважається за кількістю домогосподарств, доходи яких у півтора рази більше, ніж мінімальний розмір оплати праці. У нас таких… Мінімальний розмір оплати праці 11 280, по-моєму, в цьому році, а середня зарплата набагато вище. У нас таких досить багато, впевнено понад 60%.
Говорячи про методику визначення середнього класу, Путін, можливо, має на увазі, що вийшов у червні 2009 року 19-ї доповідь Світового банку про економіку Росії, де йдеться:
«Російське населення, що відноситься до середнього класу, бідним і вразливим верствам, можна розділити на п’ять основних категорій за рівнем споживання домогосподарств. Перша категорія включає бідні домогосподарства з рівнем споживання нижче національної шкали бідності. До другої категорії відносяться домогосподарства, чий рівень споживання вище національної шкали бідності, але не перевищує 150% від цієї шкали. До третьої категорії відноситься російський середній клас, чий рівень споживання в півтора рази перевищує рівень національної шкали бідності, але не нижче мінімального рівня споживання так званого “середнього класу світового рівня”. І четверта категорія включає в себе середній клас і багате населення світового рівня».
До цієї досить дивною формулюванні (спочатку згадуються п’ять груп, але фактично їх виявляється чотири, а «заможне населення світового рівня» виявляється зарахованим до середнього класу) є примітка:
«Середній клас світового рівня визначається як група населення, здатна купувати імпортні товари високої якості, імпортні машини, здійснювати міжнародні подорожі, а також має доступ і можливості користуватися послугами міжнародного рівня, включаючи вищу освіту. Таке визначення середнього класу світового рівня використовувалося у звіті Світового банку про перспективи світової економіки за 2007 рік. Воно засноване на реальної купівельної спроможності домогосподарств, яка варіюється між середнім рівнем споживання в Бразилії і Італії, скоригованими на паритет купівельної спроможності. У відповідності з даним визначенням майже 8% світового населення може класифікуватися як світовий середній клас».
Таким чином, існує декілька підходів до визначення поняття середнього класу; один з них пов’язаний із законодавчо встановленим мінімальним рівнем доходів всередині конкретної країни, інший — з рівнем споживання (в останньому випадку іноді говорять про «середньому класі світового рівня» — global middle class). Крім того, існує і суб’єктивний підхід — на основі самоідентифікації; опитування 2019 року, проведене за замовленням «Ощадбанк CIB», показав, що частка населення Росії, относящая себе до середнього класу, з 2014 по 2018 рік скоротилася з 60% до 47%, а частка тих, хто вважає, що їх доходи нижче середнього рівня, зросла з 35% до 48%.
Ванденко, задаючи своє питання, можливо, мав на увазі виступ Путіна на розширеному засіданні Держради в лютому 2008 року:
«Нам треба домогтися, щоб всі громадяни нашої країни, використовуючи свої знання та вміння, а там, де необхідно, — допомога держави, мали можливість отримати якісну освіту, підтримати своє здоров’я, придбати житло, отримати гідні доходи. Тобто мати рівень життя, що визначає приналежність до так званого середнього класу. І вважаю, що мінімальною планкою частки середнього класу в загальній структурі населення до 2020 року повинен бути для нас рівень не менше 60%, а може бути, і 70%».
У промові 2008 року Путін явно має на увазі, що належність до середнього класу визначається рівнем споживання. Тепер ж він фактично рапортує, що поставлена в 2008 році завдання виконано, але для цього йому доводиться підмінити критерій, за яким визначається середній клас. Зручною для нього виявилася формулювання з доповіді Всесвітнього банку, що зв’язує межі середнього класу з МРОТ, але, можливо, фахівці Світового банку не врахували, що МРОТ в тій чи іншій країні може бути істотно занижений.
У Росії МРОТ офіційно прирівняний до прожиткового мінімуму, який, у свою чергу, розраховується виходячи з мінімальних фізіологічних потреб. «Незалежна газета» у квітні 2019 року писала:
«Росія та розвинені країни використовують принципово різні критерії бідності. У РФ рівнем бідності вважається дохід на рівні фізіологічного виживання, тобто прожитковий мінімум. В Європі бідним вважається той, чий дохід нижче 60% середнього по країні, або хто не може оплатити оренду житла, покрити непередбачені витрати або з’їздити у відпустку всією сім’єю. Якщо застосувати європейські критерії до РФ, за межею бідності опиниться майже 40% населення. Влади у “боротьбу з бідністю” дійшли до статистичного абсурду: рапортують про зниження бідності і одночасно повідомляють про триваюче шостий рік падіння доходів населення”.
МРОТ в Росії з 1 січня 2020 року дорівнює 12 130 грн. на місяць ( а не 11 280, як каже Путін, втім, точно не відомо, коли записувалося інтерв’ю). Таким чином, поріг середнього класу, по Путіну, — 18 195 рублів в місяць. Яким чином при таких доходах можна «отримати якісну освіту, підтримати своє здоров’я, придбати житло», президент пояснити не спробував.
За даними Росстату, в 2019 році частка російських сімей, чиїх доходів вистачає тільки на їжу та одяг, склала 49,4%, а тих, кому вистачає лише на їжу, — 14,1%. Ще 32,6% не можуть дозволити собі купити житло або автомобіль. Виходить, що значну частину цих людей Путін записав у середній клас.
В доповіді Global Wealth Report банку Credit Suisse за 2015 рік нижній поріг середнього класу в Росії визначений у $18 000 в рік; цього критерію тоді відповідали 4,1% жителів країни.
З огляду Альфа-банку, про який повідомив РБК в червні 2019 року, середній клас, приналежність до якого визначається за критерієм стійкості доходів, з 2014 року скоротився з 37% до 30% росіян — мінімум за 15 років.
У підготовленому НДУ ВШЕ в 2019 році доповіді «Російський середній клас у фокусі різних теоретичних підходів: межі, склад і специфіка» належність до середнього класу визначається за 16 соціально-економічним характеристикам, таким як дохід вище медіанного по країні, наявність заміського будинку, великих заощаджень, використання платних медичних послуг, владний ресурс (наявність підлеглих), самоідентифікація з середнім класом. Всім 16 критеріям відповідають 7% росіян, але загальну чисельність середнього класу — разом з тими, хто підходить під частину критеріїв, — автори доповіді оцінюють у 38,2%.