Дмитро Кисельов у «Вістях тижня» міркує про всесвітньо-історичне значення пандемії COVID-19:
«Минулий тиждень увійде в історію як тиждень подій, які ніколи раніше не відбувалися, як тиждень подій, які змінюють наш світ назавжди. Для початку звалилася Шенгенська зона. Контроль на своїх кордонах відновили Німеччина, Швейцарія, Австрія, Угорщина, Чехія, Данія, Польща і Литва. Тобто Шенгенської зони зі свободою пересування всередині 26 європейських країн тепер немає. Це лише перші кроки щодо відмови від принад глобалізації на користь відновлення національних держав. Ще місяць тому таке неможливо було собі уявити.
Фактично це — крах європейської ідеї та перехід до іншої політичної культури зі зміною цінностей. Всю цю мішуру слів про солідарності, взаємодопомоги, спільні цінності, права людини та гуманізм як вітром здуло, коли Італія, де людей померло від коронавіруса вже більше, ніж у Китаї, попросила допомоги в ЄС, а їй відмовили. Італія просила засоби індивідуального захисту та медичну апаратуру, зокрема, для штучної вентиляції легенів. У відповідь Німеччина і Франція обмежили експорт зі своїх країн медичних масок.
А апарати ШВЛ Італія отримала лише з Китаю — тисячу штук, плюс 50 тисяч тестів, мільйони масок і десятки тисяч захисних костюмів. Нагадаємо, Італія — учасниця проекту “Один пояс — один шлях”. І ось вийшло, що солідарність всередині глобального китайського проекту куди сильніше розвинена, ніж усередині ЄС. Китайці відправили до Італії ще і своїх лікарів, зробивши це без всяких пишномовних слів, на які в Європі майстра».
Шенгенська угода спочатку передбачає право кожного учасника тимчасово призупинити його дію і відновити прикордонний контроль. У Шенгенському кодексі йдеться:
«У разі серйозної загрози державній політиці чи внутрішньої безпеки ці країни можуть як виняткової міри знову ввести прикордонний контроль на своїх внутрішніх кордонах на строк не більше 30 днів (з можливим продовженням на встановлених кодексом умовах) або на передбачуваний період серйозної загрози. Це діяння слід розглядати як останній засіб. Якщо такий контроль буде знову введений, то інші країни ЄС, що входять в Шенгенську зону, і Єврокомісія мають бути негайно повідомлені про це з метою проведення можливих консультацій. Одночасно слід проінформувати Європарламент і Рада ЄС».
Випадки, коли окремі країни ЄС тимчасово відновлювати контроль на своїх кордонах, вже бували. Так, Італія призупинила вільний перетин кордонів на час самітів G8 в Генуї у 2001 році і в Аквілі у 2009 році. Німеччина приймала такі заходи на час чемпіонату світу з футболу 2006 року. Австрія в 2016 році ввела контроль на кордонах з Угорщиною і Словенією для боротьби з потоком нелегальних мігрантів. Зрозуміло, пандемія COVID-19 вимагала рішучих за всю історію Шенгенської зони заходів обмеження пересування. Але ніщо не вказує на те, що після закінчення пандемії Європа не повернеться до режиму відкритих кордонів.
Італія дійсно на початку березня звернулася до ЄС за допомогою в рамках Механізму цивільного захисту, але в ситуації пандемії швидко допомогти їй виявилося неможливо. Італійські чиновники, як і багато поза ЄС, тоді жорстко критикували Брюссель. Характерний заголовок статті в американському журналі Foreign Policy від 14 березня: «ЄС залишає Італію в годину потреби».
Але відповідь Брюсселя на запит Італії незабаром пішов, хоч і з деяким запізненням. 19 березня ЄС оголосив, що вся запропонована Китаєм Брюсселю допомогу — 50 тисяч тестів на COVID-19 і 2,2 млн медичних масок різних типів — спрямована в Італію. А 22 березня Єврокомісія в терміновому порядку, за дві доби схвалила запит Італії про допомогу у виробництві і придбання медичного обладнання і засобів персонального захисту на суму €50 млн. За три дні до цього Єврокомісія прийняла тимчасове положення про підтримку економіки під час епідемії COVID-19, дозволило виділяти таку допомогу.
Ймовірно, європейську бюрократію можна дорікнути в неповороткості, з-за якої реакція на небезпечну ситуацію в Італії виявилася занадто повільною. Але Кисельов засновує свої висновки про «крах європейської ідеї» на заявах більш ніж тижневої давнини, не звертаючи уваги на подальший розвиток подій.