Ведучий програми «Час» Кирило Клейменов відгукнувся на появу на сайті американського міністерства оборони сторінки, присвяченої відзначається 8 травня Дня перемоги в Європі:
«Ось Пентагон до ювілею Перемоги що опублікував: „Конфлікт почався в 1939 році, коли Німеччина і Радянський Союз вторглися в Польщу. Війна вирувала вже п’ять років, коли американські й союзні сили висадилися на пляжі Нормандії 6 червня 1944 року. Вторгнення ознаменувало початок кінця Адольфа Гітлера та нацистської Німеччини. Менш ніж через рік Німеччина капітулює, а Гітлер буде мертвий. Американські війська взяли участь в урочистостях у Франції — країні, яка прийняла на себе велику частину тяжкості бойових дій”.
Ну, звичайно, в 44-му році не знали, що без них робити. А тут припливли американці висадилися в Нормандії, і стало зрозуміло, що Гітлеру капут! Особливо смішно про Францію, яка здалася за три тижні. Звичайно. Звичайно, всі пам’ятаємо про французьке опір. Але його розмір був у десять разів менше, ніж в одній Брянської області. Ну, про це автор доповіді Пентагону, швидше за все, просто не знає нічого. Для них це все дуже далеко, як в часі так і в просторі, якась давня історія, ну, як для нас Пунічні війни, напевно».
Публікація, яка так не сподобалася Клейменову, — не якесь офіційне заяву (сайт Першого каналу, до речі, забезпечив сюжет пафосним заголовком «У США представили свою версію історії Другої світової війни»), а всього лише короткий супровідний текст до добіркою історичних фотографій. Ведучого програми «Час» явно образило те, що Радянський Союз удостоївся там лише кількох згадок: йдеться про вторгнення радянських військ у Польщу в 1939 році (зараз в Росії про це неприємний факт згадувати якось не прийнято), про повторне підписання капітуляції Німеччини, на якому Сталін наполіг, і про те, що СРСР встановив свято на честь перемоги не 8 травня разом з усіма союзниками, а на день пізніше. Та ще сказано, що європейські країни, звільнені союзниками, незабаром стали процвітаючими демократіями, а ті, які звільнили радянські війська, на десятиліття залишилися під радянською окупацією.
Про Франції дійсно говориться, що на неї припала велика частина тягот війни, а про війну на східному фронті і про ролі радянських військ немає ні слова. Втім, британські союзники там теж не згадуються. Нічого дивного: для американців Друга світова війна — частина історії їхньої країни, там боролися понад 16 млн американських солдатів, а чверть мільйона американців загинули на європейських фронтах. І зрозуміло, що Америку найбільше цікавлять ті події, в яких брала участь її армія.
Тут не було б говорити, якби Клейменов, звинувачуючи американців, які не бажають визнавати роль СРСР у перемозі над Гітлером, сам не керувався точно таким же підходом. Якщо для американців, за його висловом, все це далеко, як Пунічні війни», то він точно так само відноситься до війни в Західній Європі.
Клейменов стверджує, що «розмір французького Опору» був у десять разів менше, ніж у Брянській області. Але як оцінювати цей розмір? Хіба що за кількістю бійців.
Партизанський рух на Брянщині — безумовно, одна із славних сторінок воєнної історії. У Брянських лісах на території Орловської області (Брянська область була створена лише після звільнення від німецької окупації) у тилу ворога діяла партизанська республіка, яка контролювала територію в 14 000 кв. км; брянські партизани здійснили кілька рейдів на окуповану територію України і внесли неоціненний внесок у визволення свого краю. За офіційними даними, до вересня 1943 року, коли почалася Брянська операція, в ході якої область була звільнена, 139 брянських загонів партизан налічували понад 60 тисяч осіб.
А ось що написано про французькому русі Опору в 4-му томі «Історії Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр..», що вийшов в Воениздате в 1962 році:
«Головною причиною, що змусила американо-англійське командування ввести свої війська в Південну Францію [у серпні 1944 року], з’явилася велика активність французького руху Опору. Його збройні сили, які налічували понад 500 тис. бійців, перейшли в наступ і звільнили цілі департаменти південь від Луари і на захід від Рони, а також Західні Альпи на схід від Гренобля. У серпні склалася сприятлива обстановка для повного звільнення Південної Франції силами Опору».
Так що різниця в чисельності бійців між Брянським партизанським краєм і французьким Опором була не в 10 разів, як каже Клейменов, а лише у 8 з невеликим. Але на користь французьких загонів. Якщо, звичайно, вірити радянським історикам 1950-х–60-х років, для яких події Другої світової були дещо ближче, ніж Пунічні війни.