Кирило Клейменов в підводці до сюжету програми «Час» заявляє:
«Ось, кажуть, Україна. Дивна країна: на сході — одне, в центрі — інше, на заході — третє. Все так. Але є все ж щось стабільне якщо не в просторі, то в часі. Ось в Івано-Франківській області місцева поліція запросила у єврейської громади список учасників, адреси, мобільні телефони та список студентів єврейської — який ще — національності. З якою метою, питається? Самої доброї! Цитую — для боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами і злочинними організаціями. Що ж, порядок є порядок. Über alles, так сказати. Як при господарях майже 80 років тому. А от дивись, пам’ять поколінь, зв’язок часів не рветься. Швидше за все, в городі важливого поліцейського чину і дідівський “шмайсер” прикопаний у маслі, щоб було чим з етнічною злочинністю боротися. <…> Так скоро і до зірок на одязі справа дійде. А ми, начебто, не те щоб винні, але яку відповідальність несемо, що тих, хто дбайливо закопував “шмайсери” в городах з мазепинками, у свій час не добили. Я так відчуваю».
У самому сюжеті Кирила Брайніна йдеться:
«Здавалося б, у справі процвітання печерного націоналізму Україна досягла вже таких висот, що здивувати світ шанувальникам Бандери і Шухевича з їх факельними ходами просто нічим. <…> Але щоб поліція містечка в Івано-Франківській області взялася офіційно складати списки євреїв — в це дійсно важко повірити. Але є лист голови єврейської громади від начальника управління спеціальних розслідувань, в якому той посилається на боротьбу з транснаціональними та етнічними злочинними групами і просить назвати всіх поіменно. <…>
Фотографію листа опублікував у “Фейсбуці” глава Українського єврейського комітету Едуард Долинський і першим провів історичну паралель: “Цікаво, що в 1941 році нацисти і українська допоміжна поліція теж вимагали надати список всіх євреїв”.
Думка розвинули вже в Ізраїлі.
“Спочатку, до того як везли в гетто, потім у робочі табори і табори смерті’, до цього збирали інформацію. Першим кроком було дізнатися, де хто є”, — сказав політолог Михайло Фінкель”.
Автор сюжету, малюючи цю страшну картину розгулу антисемітизму в Україні, не приховує, що президент України сам Зеленський єврейського походження, але про цю обставину той же Фінкель говорить так:
«Це говорить про те, що навіть наявність президента-єврея на Україні не зменшує рівень фашизму, націоналізму, особливо в західних частинах України. І взагалі не доводиться говорити про монолітність України. Потрібно розуміти, що Західна Україна — це вкрай небезпечний регіон, в якому тліє фашизм, і в будь-який момент він може вилитися в страшні, неймовірні, жахливі погроми на ґрунті зубожіння населення і повної безперспективності української державності».
«Зірка» цього сюжету, ізраїльський рабин Михайло Фінкель, нерідко званий політологом, час від часу дає коментарі російським і азербайджанським ЗМІ, всіляко вихваляючи ці дві країни. Але особливо прославило його лист до головного редактора російської газети «Завтра» Олександра Проханова, де він заявив, що дискримінація євреїв в СРСР була виправдана:
«Так, народу потрібно захищати свою Батьківщину від сторонніх інородців, особливо, якщо вони вкрай активні, талановиті та пасіонарні. Я побачив, як Ізраїль робить все те, що робили Росія і СРСР. Євреї завжди скаржилися на квоти та дискримінацію, але в Ізраїлі ми так само не беремо арабів в Генштаб, розвідку та на керівні посади в армії. Я зрозумів і усвідомив, що якщо все всім віддати, то вийде ситуація, як у мудрій російській казці, про те, як зайчик пустив лисицю пожити. Цього робити не можна.
Я зрозумів і усвідомив, що Ви ніякий не антисеміт, а людина, безмежно любить свою Батьківщину, свою віру і свій багатостраждальний народ. А те, що Ви ненавидите нечистих на руку єврейських багатіїв і журналістів, які не виступають за інтереси Росії, так це не тому, що вони євреї, а так як вони об’єктивно шкідливі для Росії, ким би вони не були» (орфографія оригіналу збережена).
Але те, що відбулося в українській Коломиї, на думку Фінкеля, — це вже занадто. Ось там вже справжній антисемітизм, не як у Проханова. А насправді сталося ось що: місцева поліція запросила у іудейської релігійної організації дані про її членах. Голова громади Яків Залищикер відмовився, так як закон зобов’язує надавати таку інформацію тільки у випадку зареєстрованого кримінальної справи, а релігійні громади відокремлені від держави.
І ось як продовжилася історія: керівник управління МВС в Івано-Франківській області приніс вибачення єврейській громаді, а голова Національної поліції України Ігор Клименко оголосив, що призначив внутрішнє розслідування за фактом відправки скандального листа. Скоріше всього, це була всього лише невдала особиста ініціатива одного з місцевих поліцейських; до речі, листа такого ж змісту і отримала німецька громада Івано-Франківська.
Сам голова юдейської громади з Коломиї Залищикер так прокоментував інцидент:
«Я вважаю, що це була юридична помилка. Ніякого антисемітизму не було. Просто людина написав і не розумів, що він написав.
Вони всі вибачилися. Приїжджали до мене в Коломию. І навіть вибачався за них керівник поліції України Ігор Клименко. Їх викликали в Київ, і там проводять службове розслідування. Я не бачу в цьому нічого страшного.
Деякі люди це коментують, але там більше того, чого не треба. Ніякого утиску не було. Це просто була юридична помилка працівника, який це написав, а начальник департаменту підписав, і прислали мені».
Але Перший канал вже готовий робити далекосяжні висновки: якщо одному поліцейському навіщо знадобилися дані про членів громади, значить, в країні процвітає державний антисемітизм і попереду відродження нацистських порядків, залишилося тільки зариті на городах «шмайсери» відкопати.