Дмитро Кисельов у «Вістях тижня» присвятив цілий сюжет викриття керівника незалежної профспілки «Альянс лікарів» Анастасії Васильєвої. Нібито все те, що вона розповідає про нестерпні умови, в яких доводиться працювати лікарям під час пандемії — брехня; також профспілка купував засоби індивідуального захисту, які роздавав провінційним лікарням, підозріло високими цінами. А сам цей профспілка, як виражається Кисельов, «підроблений». Одне з найефектніших звинувачень у сюжеті Кисельова пов’язано з кандидатською дисертацією Васильєвої:
«У важкі часи завжди знаходяться ті, хто готовий на загальних труднощі поживитися. Це шахраї, які або гріють руки, оббираючи інших, або виставляють себе головними героями, поширюючи брехню про інших. При цьому завжди треба увійти в довіру. Рівно так діє підроблений, тобто несправжній нібито “профспілка” під прикметною назвою “Альянс лікарів”. Його самозваний лідер Анастасія Васильєва подається кандидатом медичних наук. Дисертацію Васильєвої “прогнав” через систему “Антиплагіат” член Громадської палати юрист Ілля Ремесло. Результат — лише 2% оригінального тексту.
“Я виявив повний текст дисертації Васильєвої і пропустив його через ресурс ‘Антиплагіат’, який виявляє вкрадені дисертації. Ось що показала перевірка дисертації Васильєвої: її оригінальність складає всього 2%, а некоректні запозичення — понад 82%”, — заявив Ремесло”.
98% запозичень — результат справді вражаючий, такої концентрації чужого тексту дисертації навіть «Диссернет» ніколи не знаходив. Але вузький спеціаліст по боротьбі з Олексієм Навальний і його союзниками Ілля Ремесло (про який-небудь іншої діяльності цього юриста інформації немає) результати своїх сенсаційних разысканий виклав в мережу. Його спеціальна сторінка на сайті «Антиплагіат» рясніє помилками, всі посилання з неї ведуть назад на початок документа, так що навіть повні назви робіт, звідки нібито запозичені фрагменти дисертації, прочитати неможливо. А в перевіреному фрагменті, судячи з усього, тільки 23 сторінки — замало, щоб судити про дисертації. Але те, що вдається розібрати, воістину вражає.
Почнемо з того, що джерел запозичень виявилося ні багато ні мало 190 штук, включаючи «Курс кримінального права» Миколи Таганцева, виданий у 1902 році. Цікаво було б дізнатися, що ж з цього підручника нагоді для дисертації на тему «Особливості орбітального та інтракраніального венозного кровотоку у пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою», але помилкові посилання, цього не дозволяють. Для порівняння: у висновках «Диссернета» джерел зазвичай виявляється не більше десятка. Зате неважко виявити джерело, з якого в дисертацію що перейшло 43,33% тексту — це… сама дисертація Анастасії Васильєвої. Пояснення цьому парадоксу немає. Друге місце займає джерело, автора якого з-за тих же помилок у посиланнях встановити не вдається, але називається він точно так само, як і сама дисертація. Згадується також автореферат дисертації Васильєвої, з приводу якого Ремесло пише:
«Також є посилання на власний автореферат Васильєвої, що не додає оригінальності науковій роботі».
Юристу, схоже, невідомо, що автореферат — це короткий виклад змісту дисертації, написаний самим автором. Текстуальні збіги між дисертацією і авторефератом абсолютно нормальні і навіть необхідні, а до питання про оригінальності не мають ніякого відношення. Втім, відразу після цього глубокомысленного зауваження Ремесло визнає:
«Технічно, з точки зору Антиплагіату, оригінальність тексту Васильєвої становить 2%. А якщо максимально виключити її власні джерела, то у сукупності все це дає відсоток запозичень в районі 15-20%. Так що підстави для розгляду ВАК явно присутні».
На цю обмовку Кисельов вважає за краще не звертати уваги: 98% чужого тексту куди ефектніше. Але і 15% неоригінального матеріалу, якщо це дійсно так, — серйозне порушення. З чого ж ці відсотки складаються? В точності це встановити не можна, у документа відкривається тільки перша сторінка. Але і по ній можна багато чого зрозуміти про метод, який застосував Ремесло. То він не дуже вміє користуватися «Антиплагиатом», чи, навпаки, вміє досить добре, щоб отримати той результат, який йому потрібен.
Результат виглядає так: «82% — запозичення, 0% — самоцитирования, 15,53% — цитування, 2% — оригінальність». При цьому на частку кожного з джерел, автором або співавтором якого не є сама Васильєва, припадає не більше 1% тексту, а в більшості взагалі 0%, як у того старовинного підручника кримінального права. І ось зразки цих запозичень, виявлені на першій сторінці. Дисертація починається з «шапки»:
«ГБОУ ВПО Перший московський державний медичний університет ім. І. М. Сєченова міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку Російської Федерації. Кафедра очних хвороб. ФГБУ Науково-дослідний інститут очних хвороб Російської академії медичних наук».
Так ось, слова «ГБОУ ВПО Перший московський державний медичний університет» Антиплагіат» в умілих руках антинавальновского юриста розпізнав як цитату. Скорочення «їм.» — як цитату з іншого джерела. А ось “В. М. Сєченова” — вже як запозичення з джерела під назвою “Про підписання Угоди про співробітництво держав-членів Євразійського економічного співтовариства у сфері боротьби з інфекційними хворобами — ІПС “Әділет””. Найдивніше тут те, що налаштована таким чином, програма все ж якимось чином знайшла в дисертації 2% оригінального тексту.
Вчені ж свого часу оцінили наукову діяльність Васильєвої не зовсім так, як Ремесло. У 2015 році її робота, заснована на дисертації, зайняла 1-е місце на конференції молодих вчених «Актуальні проблеми офтальмології».
Завершує свій сюжет Кисельов таким пасажем:
«І весь час — брехня. Нещодавно Анастасія Васильєва розповсюдила образливий фейк — голословную анонімку про онкоцентр імені Герцена в Москві. Про те, що його “директор Каприн самоусунувся від проблем, пов’язаних з коронавірусом”, “нехтує обмежувальними заходами по поширенню нової коронавирусной інфекції, порушує правила санітарно-епідеміологічного режиму”. Далі — про те, що керівник центру академік Андрій Каприн, щодня працює в “червоній зоні”, перезаражал онкохворих. Хоча як Каприн може заразити, якщо сам не хворів і щодня тестується? І в кінці опублікованого листа — вимогу “припинити вбивство онкопацієнтів”.
Послухайте, наклеп чистої води! Кримінальна історія. Професійна репутація онкоцентру імені Герцена в Москві ні в кого в медичному співтоваристві як в Росії, так і за кордоном сумнівів не викликає і виключно висока. Як і в інших лікувальних центрів під керівництвом академіка Андрія Каприна. Наприклад, Центр медичної радіології в Обнінську — світовий лідер на даному напрямку. І мені особисто незрозуміло, як можна дозволяти вмочувати праця величезної медичного колективу в бруд, тим більше в умовах епідемії. Доки самозваний лжепрофсоюз “Альянс лікарів” буде паразитувати, займаючись дискредитацією російської системи охорони здоров’я?! Адже те, чим займається Анастасія Васильєва, — вже точно за межами здорових уявлень про свободу слова і навіть за межами правових норм».
Насправді Васильєва опублікувала в Twitter лист співробітників інституту, розповідає про катастрофічну ситуацію з зараженням онкохворих коронавірусом. Підписів під ним дійсно немає. Але якщо те, що в ньому йдеться, щоправда, то можна зрозуміти лікарів, які побоюються не тільки позбутися роботи, але і потрапити під суд за нещодавно введеної кримінальної статті «про поширення завідомо неправдивої інформації про обставини, що становлять загрозу життю і безпеці громадян». Сама Васильєва опублікувала лист без коментарів, і було б дивно, якщо б вона пройшла мимо такого сигналу лиха. Сама вона в інтерв’ю порталу «Активатика» говорила про цю ситуацію так:
«Співробітники інституту ім. Герцена надіслали на адресу “Альянсу лікарів” лист. Лист про Інститут ім. Герцена опублікувала, нам його надіслали у профспілку, ми знаємо цих людей. Вони попросили не називати свої імена. У листі опубліковані всі прізвища, імена пацієнтів, всі дані. Люди дійсно захворіли в клініці ім. Герцена і були переведені. Там дуже мутна історія. Зрозуміло, що Андрій Каприн (Генеральний директор ФГБУ “НМИЦ радіології” Моз Росії, директор МНИОИ імені П. А. Герцена — прим. «Активатики») дуже дружив з Михайлом Мурашко (міністр охорони здоров’я РФ — прим. «Активатики»), я це все прекрасно розумію. Але через нього постраждали співробітники, дуже багато хворих. Він працює в “червоній зоні” і оперує в “чистій зоні” онкологічних пацієнтів. Говорити, що “тест у нього негативний” не можна, тести можуть бути позитивними через два тижні. Будь-які люди, що працюють в “червоній зоні”, повинні спочатку відсидіти в карантині два тижні, а потім йти оперувати в “чисту зону”. <…> Абсолютно правильно обурилися працівники інституту ім. Герцена, які написали лист. Я цей лист просто опублікувала і постала скарги з вимогою провести перевірки. Ми це зробили і в цьому полягає вся наша вина».
Але Кисельов бачить тут не підстава для занепокоєння, не випадок, що вимагає перевірки, а всього лише привід для того, щоб звинуватити лідера незалежної профспілки у наклепі і шахрайстві.