Представники Російської православної церкви та російські прокремлівські ЗМІ дружно взялися критикувати проект статуту майбутньої Української помісної церкви, опублікований українським інтернет-виданням «Апостроф» (пізніше перша сторінка остаточного варіанту статуту з’явилася на грецькому православному порталі Romfea).
Голова Синодального відділу із взаємин церкви з суспільством та ЗМІ Московського Патріархату Володимир Легойда лаконічно зауважив у фейсбуці: «Яка вже тут самостійність…»
РИА «Новости» опублікувало матеріал під заголовком «Експерт оцінив з’явився в ЗМІ проект статуту „єдиної церкви“ на Україні». Експертом виявився професор Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету Владислав Петрушко, який заявив: «Звичайно, мова не йде ні про яку автокефальної церкви, а про якийсь досить куцої автономії, і, судячи з усього, спочатку під терміном „автокефалія“ Порошенко і патріарх Варфоломій розуміли абсолютно різні речі». На думку Петрушко, «нинішня Українська православна церква має набагато ширшими правами, ніж ті, які збираються надати цієї так званої єдиної помісної церкви».
Але особливо відзначився ведучий програми «Час» Кирило Клейменов, що вибухнула таким текстом:
«У православному сленгу з’явився новий, дуже важливий, на мій погляд, термін — томосятина. Це процес надання горезвісного томосу — документа про автокефалію української православної церкви з боку Вселенського патріархату. В’їдливі українські мережеві ресурси розкопали деталі засідання Константинопольського синоду і його рішень з цього питання.
Не хочу нікого втомлювати різними вузькоспеціальні подробицями, але навіть за кількома ясно, що таке, власне, томосятина. У нової так званої автокефалії, саме так званої, не буде патріарха, не буде права на важливі церковні рішення, зате буде право звертатися з цього приводу в Стамбул, не буде права канонізувати святих, зате таке право буде у Константинополя, і так далі. Це все і багато іншого і становить різницю між автокефалією і томосятиной. Висловлюючись світськи (прошу пробачення у вірян, проте зрозуміло), це як різниця між відносинами між чоловіком і жінкою і… загалом, ви зрозуміли.
Друга. Річ, звичайно, модний. Європейська навіть річ. Але, як би це висловитися, не всім підходить. Я б на місці українців добре подумав. Кілька разів. Схоже, вони й думають, незважаючи на наполегливі спроби СБУ допомогти прийняти рішення. Але, очевидно, бувають речі і страшніші СБУ».
Залишимо осторонь абияк притягнуті Клеймьоновим за вуха непристойні аналогією. Залишимо за дужками і незрозумілий статус опублікованого «Апострофом» проекту (сам «Апостроф» обмовляється: «Складно сказати, чи збережуться ці пункти в нинішньому вигляді в останній редакції статуту. Як відзначають наші джерела в церковних колах, раз його текст не був опублікований, це означає, що робота над документом триває»).
Головне, на чому роблять акцент Клейменов та інші критики статуту — у української церкви не буде свого патріарха. Зараз, до підписання очікуваного Києвом томосу, існує 14 або 15 самостійних помісних православних церков, включаючи Константинопольську (розбіжність викликана тим, що Вселенський патріархат не визнає томос, отриманий від РПЦ Православною церквою в Америці, і розглядає цю церкву як автономію в рамках Московського патріархату).
Предстоятелі усіх церков мають титул патріарха. Так, на чолі Елладської церкви архієпископ Афінський і всієї Еллади, Кіпрської — архієпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру, Польської — митрополит Варшавський і всієї Польщі. І це саме автокефальні, тобто повністю самостійні церкви, на відміну від автономних, таких як Фінська у складі Вселенського патріархату або Синайська у складі Єрусалимського патріархату.
Обурення Клейменова виглядає особливо дивно, якщо врахувати, що Українська православна церква Московського патріархату, яку він іменує канонічної (що вкрай сумнівно після скасування Вселенським патріархатом томосу про передачу Київської митрополії Московському патріархату), свого патріарха також не має і являє собою лише церковну автономію.
Говорячи про відсутність у майбутньої української помісної церкви права на важливі церковні рішення, Клейменов теж дещо перебільшує. В опублікованому «Апострофом» проекті сказано: «За церковним питань величезної важливості, що вимагають роздумів та сприяння… Архієрейський собор в Україні пов’язується зі Вселенським патріархом». Це формулювання не означає, що останнє слово завжди буде залишатися за Константинополем, тут йдеться лише про механізм спільного обговорення питань найбільшої важливості.
Щоправда, проект передбачає право апеляції до Вселенського патріарха: «Архієрей, якому присуджено покарання, пов’язане з позбавленням архієрейського сану або позбавлення влади з кафедри, або з забороною на вчинення богослужінь, манливим скинення, може скористатися правом апеляції до Вселенського патріарха». Але таке право у Вселенського патріарха було завжди, і зовсім недавно він, користуючись ним, скасував проголошену Московським патріархатом анафему предстоятелів українських неканонічних церков Філарету і Макарію.
Таким чином, слова Клейменова про «різницю між автокефалією і томосятиной» не засновані ні на чому, крім його власної ненависті до незалежності України.
Владислав Петрушко в матеріалі РІА «Новини» відзначає, що нова помісна церква «отримуватиме миро від Константинополя і поминати патріарха Константинопольського», і це «все такі ознаки, які, м’яко кажучи, зовсім не є ознаками повністю незалежної церкви». Але за прадавнім церковним звичаєм мироварение (миро — спеціально приготоване і освячене ароматичне масло, використовуване в церковних таїнствах) здійснює саме Вселенський патріарх у співслужінні представників помісних церков, хоча РПЦ дотримується іншої позиції і вважає це прерогативою автокефальної церкви. Так чи інакше, недавно, наприклад, Єрусалимський патріарх Феофіл III звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням про надання святого світу, і це навряд чи можна розцінювати як свідчення несамостійності Єрусалимської церкви.
Що ж стосується поминання Вселенського патріарха в богослужінні як першого серед рівних, то сама РПЦ відмовилася від цього лише у вересні 2018 року у зв’язку з конфліктом між патріархатами за українську автокефалію.