На пленарному засіданні «Російської енергетичного тижня» Володимир Путін взяв участь у панельній дискусії «Світова енергетика: трансформація для розвитку». Відповідаючи на запитання ведучої дискусії, кореспондента американської телекомпанії CNBC Хедлі Гембл, про стан демократичної системи в Росії, Путін заявив:
– Переживання з приводу того, що демократія в Росії померла, сильно перебільшені, як сказав колись Марк Твен у відповідь на чутки про його смерть. Не турбуйтеся про нас, подумайте краще про себе, про те, що у вас там відбувається. Мені здається, що парламентаризм в Європі страждає сьогодні великими проблемами. Подивіться на традиційні парламентські країни, що там відбувається, як формується там влада, скільки там питань, пов'язаних з корупцією. У тих же Штатах – це лобізм. Що таке лобізм? Що таке офіційний лобізм в США? Це легалізована корупція, ось що це таке, незрозуміло, чи що? Зрозуміло всім. Всі мовчать. А що таке непряме обрання президента в Сполучених Штатах, яке призводить до того, що при владі опиняються – і так було вже тричі, по-моєму, в історії Сполучених Штатів, – люди, за яких проголосувало меншу кількість виборців?
Офіційний лобізм в США – це перш за все дозволене законом фінансування виборчих кампаній (лише через штаб або спеціально створений фонд) і PR-кампаній в ЗМІ. При цьому прямий підкуп політика, в тому числі вручення подарунків вартістю вище $ 20, не допускається. У деяких штатах – в Джорджії, Луїзіані, Теннессі – лобізм повністю заборонений.
Але критикуючи американську систему лобізму, Путін забуває, що і в Росії існує практика фінансування виборчих кампаній через добровільні пожертвування. Заборонено приймати пожертвування лише від певних категорій жертводавців, в тому числі від іноземних громадян та осіб без громадянства, від іноземних держав і організацій, від неповнолітніх, від органів державної та муніципальної влади.
Центрвиборчком Росії публікує списки юридичних осіб-жертводавців виборчих фондів. Так, на виборах президента в 2018 році пожертвування до фонду Володимира Путіна (400 млн рублів) вносили тільки партія «Єдина Росія» і «Фонди підтримки регіонального співробітництва та розвитку» з різних суб'єктів федерації, а фонди інших кандидатів формувалися з пожертвувань різноманітних комерційних структур. Те ж саме відноситься і до виборчих фондів політичних партій. Наприклад, на виборах в Держдуму 2007 року фонд «Єдиної Росії» наполовину був сформований з пожертвувань юридичних осіб. Чим це принципово відрізняється від американської системи лобізму, зрозуміти важко.
«Фонди підтримки регіонального співробітництва та розвитку» – це створені на початку 2000-х років непрозорі структури, які фінансують не тільки виборчі кампанії Путіна, а й партію «Єдина Росія». Самі фонди фінансуються з бюджету, і неясно, як це узгоджується із забороною на фінансування виборчих кампаній некомерційними організаціями, які отримують кошти від організацій, заснованих державними органами (стаття 58 федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації») .
Як з'ясував The Insider, в 2020 році «Єдина Росія» отримала у вигляді пожертвувань від комерційних компаній 2,7 млрд рублів, причому більшу частину цієї суми – від підрядників РЖД. Деякі з цих компаній якимось незбагненним чином за один рік пожертвували партії влади більше грошей, ніж виручили за кілька років. Але це чомусь не цікавить Путіна, що віддає перевагу шукати легалізовану корупцію в американській системі лобізму.
СТАТТІ ПО ТЕМІ
Золото партії. Як «Єдина Росія» освоює кошти РЖД під виглядом «пожертвувань»
Вибори президента США дійсно непрямі, і буває, що переможець отримує менше голосів, ніж той, хто програв претендент. Більш того, це траплялося не тричі, як каже Путін, а п'ять разів. Меншістю голосів були обрані Джон Квінсі Адамс в 1824 році, Ратерфорд Хейс в 1876 році, Бенджамін Харрісон в 1888 році, Джордж Буш-молодший у 2000 році і Дональд Трамп в 2016 році. Це наслідок американської політичної філософії федералізму: єдиного федерального виборчого округу немає, голоси підраховуються в кожному штаті окремо. При цьому голоси виборців з різних штатів неоднаково вагомі: штати з великим населенням виявляються недостатньо представленими в колегії вибірників. Цю систему нерідко критикують як застарілу і порушує принцип рівності громадян.
У Росії президента обирають прямим голосуванням, але це не означає, що принцип рівної вагомості голосів послідовно застосовується в усій російській виборчій системі. Верхня палата Федеральних зборів – Рада Федерації – взагалі не обирається, сенатори призначаються регіональними органами влади і президентом. Держдуму же в 2007 і 2011 роках обирали повністю за пропорційною системою, де голоси всіх виборців мали один і той же вага. Але потім повернулися до змішаної системи, при якій половину депутатів обирають в одномандатних округах. Всього в країні 225 округів, кожен з них вибирає одного депутата. Але чисельність населення в округах неоднакова. Так, наприклад, в 2015 році в Чукотському автономному окрузі було зареєстровано 34 722 виборця, в Москві ж – 7 318 019 виборців. На Чукотці виборчий округ один, в Москві – 14. Таким чином, в середньому в Москві на один округ довелося 522 716 виборців, тобто при формуванні одномандатному половини депутатського корпусу голос москвича виявився в 15 разів менш вагомим, ніж голос виборця з Чукотки.