Пік епідемії коронавіруса в Москві ще не досягнуто, але значна частина лікарів з різних відділень міських лікарень вже опинилася на лікарняному — деякі з підтвердженим діагнозом Сovid-19 (у вивчених The Insider лікарнях на роботу не виходить близько третини персоналу). Кількість працюючих медиків зменшилася, а навантаження із-за епідемії сильно зросла. За визнанням самих лікарів, адміністрація лікарень, побоюючись втратити останніх робочих рук, забороняє їм робити тести на коронавірус навіть при наявності симптомів, а іноді змушує виходити на роботу і тих, у кого Covid вже підтверджений. The Insider поспілкувався з лікарем, який працює в одній з міських лікарень, не перепрофільованих під прийом хворих з Covid, і рассказавшим, як адміністрація піддає загрозі життя лікарів і пацієнтів, чому медики замість надбавок можуть отримати навіть менше, ніж звичайно, і що все ще мотивує лікарів ходити на роботу.
У нас у відділенні вірусології половина колективу на лікарняному. Як мінімум у двох осіб підтверджується Сovid-19.
На початку епідемії адміністрація просила мовчати про те, з яким діагнозом співробітник опинявся на лікарняному. Один наш доктор залихорадил на роботі, але йому зробили тільки КТ (комп’ютерну томографію) легенів, а от взяти мазок для аналізу відмовилися. Але він здав його в іншому місці, в результаті підтвердився діагноз — коронавірус. Але йому, лікаря з лихоманкою і вогнищами в легенях, керівництво лікарні порадило відлежатися вдома пару днів і вийти на роботу без лікарняного! Адже будь-яка пневмонія переноситься важко, а тут людина повинна працювати за себе і товариша з задишкою і температурою. А він ще й заразний.
Хворому коронавірусом лікаря веліли вийти на роботу через пару днів
Після масового звільнення співробітників на лікарняні завідуюча хотіла взяти у всього відділення мазки. Ми всі контактували з вірусом і можемо захворіти, в цьому немає ні у кого сумнівів. Але адміністрація відмовила — вони порадили пити побільше чаю з лимоном і медом. Тепер така жарт ходить по лікарні. Я знаю від своїх знайомих, що в багатьох інших лікарнях теж не перевіряють персонал на Covid, хоча це прописано в наказі <Наказі головного санітарного лікаря — The Insider> — робити тести раз на тиждень, а при симптомах — частіше.
Сьогодні колезі, який ходив на роботу два тижні з температурою 37, в нашій лікарні відмовилися робити КТ. Адміністрація дала таке розпорядження. Я думаю, що це рішення не тільки на рівні нашої лікарні. Швидше за все, так вони хочуть статистику «збивати». Звичайно, якщо людині дуже погано, він може сам зробити КТ в поліклініці за гроші, викликати лікаря додому або швидку і виїхати на госпіталізацію в спеціалізовану лікарню. Але нас обурює позиція адміністрації, як мінімум, така відмова — це ненадання медичної допомоги.
Незважаючи на те, що нашу лікарню не перепрофілювали на лікування хворих з коронавірусом, ми лікуємо їх з самого початку епідемії. Пацієнт надходить спочатку до нас, після підозрілої картини КТ ми повинні відправити його в спеціальний стаціонар. Мазки, аналізи готують кілька днів. У результаті він може перебувати у нас від декількох годин до декількох днів. Пацієнти лежать в «брудних» зонах, про потоковості немає й мови. Як має бути: якщо людина інфікована, він не повинен перетинатися з іншими хворими потрібно використовувати окремі ліфти, сходи, повинна бути роздільна система вентиляції. А маршрути лікарів повинні бути побудовані таким чином, щоб вони заходили й виходили через різні входи, на виході — душ і дезінфекція. Самим пацієнтам потрібні бокси максимум на два місця і з окремими санвузлами. У нас же такого немає. Пацієнти лежать в звичайних палатах на шість осіб.
Пацієнти з Covid можуть кілька днів лежати разом з іншими
І у нас навіть близько немає таких засобів захисту, як в перепрофільованих лікарнях, — ніяких спецкостюмів. Спочатку не було навіть масок. Зараз видають респіратор FFP2 на добу.
У лікарів швидкої допомоги, які багато контактують з потенційно зараженими людьми, перевозять їх з лікарні в лікарню, взагалі немає респіраторів — тільки маски пошарпаного вигляду, які вони, може бути, ще й не кожен день міняють. Я знаю від колег в інших лікарнях, що студентам-медикам, які приходять у лікарні волонтерами, взагалі можуть не давати кошти індивідуальної захисту.
В інших відділеннях теж хворіють — десь по чверті персоналу. Але найгірше у реаніматологів — у нас в лікарні їх залишилося всього третину, та й ті всі застуджені. Реанімаційних ліжок і раніше ніколи не вистачало, як і апаратів ШВЛ, і реаніматологів. Ще до епідемії реанімація була перевантажена. Тому візуально в реанімації мало що змінилося.
У перепрофільованих лікарнях дійсно платять хорошу заробітну плату, робота там дуже важка, але лікарі стимульовані. Нам же нічого не доплачують. Ходять навіть чутки, що в наступному місяці може прийти голий оклад, так як лікарні зараз не проводять планові операції за гроші. Ну, чекаємо наступного місяця. А працювали б у Коммунарке, були б героями.
Нам нічого не доплачують. Ходять чутки, що в наступному місяці може прийти голий оклад, так як лікарні зараз не проводять планові операції за гроші
Більшість пацієнтів, які до нас надходять, — це дуже літні люди під 80 років або пацієнти 50-60 років з хронічними захворюваннями. Я не бачу всій статистики, але приблизно за ніч 4-5 діагнозів підтверджується і людей відправляють в інфекційні лікарні. За добу їх може набратися чоловік 15-20. Взагалі, аналізи мазка з підтвердженням можуть прийти тільки через 5 днів. Але якщо по КТ ми бачимо певну картину, то людину намагаємося відправити у профільну лікарню відразу після КТ.
Реанімації теж заповнені. Максимально в коридорі біля реанімації мені вдалося нарахувати 9 пацієнтів.
Одне відділення в лікарні віддали як палати медперсоналу, тим співробітникам, які живуть в Калузі або в Твері, і не можуть їздити додому з-за всієї цієї ситуації. Вони там ночують, і лікарня забезпечує їх харчуванням.
Щоб стати лікарем, потрібно відучитися шість років в інституті, потім рік в інтернатурі, де фактично доводиться жити на роботі. Мій друг за час інтернатури втратив десять кілограм м’язової маси тільки тому, що він не міг нормально харчуватися і гойдатися. А потім ще два роки в ординатурі — без відпусток і вихідних. Ми всі звикли, що ми каторжні, у нас ніколи не було думки про те, що можна жити по-іншому.
Що зараз мене тримає на роботі — я розумію, що якщо я піду на лікарняний, то моя робота впаде на плечі моїх колег. Я просто не хочу їх підводити. Така думка — послати адміністрацію і всім відділенням піти на лікарняний, звичайно, іноді з’являється. Але поки ми намагаємося переконати наших медсестер не ходити на роботу з температурою, а брати лікарняний. До того ж ми всі вважаємо, що незамінних людей немає. Так, якщо ми підемо, в епідемію лікарням буде важко. Але нам потім буде теж не влаштуватися на роботу, робота-то потрібна. Тому всі бояться втратити місце у багатьох сім’ї і діти.
Ми все самі ізолювалися ще до того, як це було оголошено в країні. Я не їжджу до своїх батьків принципово. Я знаю, що ще до початку карантину багато мої колеги переїхали від сім’ї, наприклад, до друзів, у яких немає літніх родичів або маленьких дітей.
Колись, рано чи пізно, це все закінчиться.