Весь 2016 рік російська економіка намацувала дно. Спочатку це робив міністр Улюкаєв (він оголошував про досягнення дна понад 10 разів), але у листопаді чиновника заарештували, і тепер дно намацують його колеги. Між тим економіка в 2016 році так і не почала зростати, падіння ВВП склало 0,6% (без урахування грудневих даних, які ще не опубліковані), дефіцит бюджету склав 3,6% ВВП (близько 3 трлн рублів). Інфляція знизилася до 5,4%, а реальні доходи все одно продовжили падіння, в річному вимірі вони знизилися на 4,6%, склавши 30,6 тис. рублів (близько $500). Нижче ми розглянемо деякі економічні підсумки детальніше і спробуємо дати свій прогноз на 2017 рік.
Кінець нафтового достатку
Як і передбачав The Insider, «відскоку» нафтових цін, на який сподівався Володимир Путін, у 2016 році не сталося, навіть незважаючи на те, що Росія і країни ОПЕК домовилися про скорочення видобутку. Уповільнення темпів зростання Китаю і фактор видобутку сланцевої нафти в США залишаються стримуючими факторами, що принципово відрізняють нинішню ситуацію від падіння нафтових цін після кризи 2008 року. Тоді, після падіння у вересні 2008 року, ціни почали відскік вже навесні 2009 року, досягнувши до кінця року $80 за барель, а в 2010 році $90. Але в цей раз відскоку не сталося і, як і передбачала більшість аналітиків, ціни продовжують коливатися між $40 і $60, і, по всій видимості, в цих межах вони будуть залишатися ще довго.
Як відомо, при Володимирі Путіні Росія стала повністю залежною від експорту енергоресурсів, тому в умовах дешевої нафти економіка припинила розвиватися, і для виконання соціальних зобов’язань уряду доводиться витрачати резерви. Резервний фонд за рік скоротився вдвічі і буде повністю вичерпаний вже у другій половині 2017 року:
При цьому загальні валютні резерви Центробанку майже не скоротилися, і загальний зовнішній борг суттєво не змінився (коливається навколо позначки $520 млрд), тобто скорочення Резервного фонду — швидше бухгалтерські питання, ніж економічне, і істотного значення для економіки в цілому, не має. А ось падіння реальних доходів — це серйозна проблема. Вже другий рік поспіль населення стає біднішим. Розглянемо цю тенденцію докладніше.
Падіння доходів населення
Вже третій рік поспіль The Insider проводить власний моніторинг зміни зарплат у Москві на основі агрегатора rabota.yandex.ru об’єднує дані про вакансії найбільших рекрутингових агентств. Для того, щоб врахувати чинник інфляції, ми перераховуємо зарплати в доларах:
Динаміка зарплат у Москві ($)
Create line charts
.
Зарплати в Мск (S)
Create bar charts
Слідом за доходами падає і споживання, причому випереджаючими темпами. Скорочення загального обсягу роздрібного обороту товарів і послуг за весь період економічного спаду — з жовтня 2014 року по листопад 2016 року (статистики за грудень поки немає) — сягнула 15,4%
Не варто покладатися і на оптимістичну статистику по інфляції ціни зростають дуже нерівномірно, і за багатьох продовольчих категоріям зростання істотно вище загальної інфляції. Так, скажімо, молочна продукція подорожчала за 2016 рік на 9,5% (за 2015-2016 більш ніж на 21%), вершкове масло за 2016 рік зросло в ціні на 20%, (за 2015-2016 більш ніж на 31%), риба за 2016 рік подорожчала на 8,6% (за 2015-2016 приблизно на 30%) і т. д. Імпортозаміщення, схоже, спрацьовує погано, і ціни не вдається утримати навіть за рахунок зниження якості продуктів (згідно з недавніми оцінками Россільгоспнагляду чверть продуктів харчування в Росії фальсифікується, причому в молоці, наприклад, відомство виявляло крейда, вапно та гіпс).
Точно так само нерівномірно росли і тарифи ЖКГ, хоча в середньому по країні (за офіційними даними) вони зросли на 4%, в багатьох регіонах зростання був помітно вище загальної інфляції (скажімо, в Москві — 7,4%, Петербурзі — 6,5%, в Якутії і Камчатському краї — 6% і т. д.), а окремі послуги подорожчали ще значніше. Так, за 2015-2016 рр. оплата житла зросла на 21%, а дошкільне виховання — на 26%.
Не дивно, що кількість бідних зростає так стрімко при формально невеликому падінні середніх доходів: у бідних продуктові товари і послуги ЖКГ поглинають практично весь бюджет.
Виробництво та інвестиції
Падіння рівня життя і споживання означає, що попит більше не може бути джерелом для зростання російської економіки. Другий можливий джерело зростання — це інвестиції, але і тут, незважаючи на зниження інфляції, ситуація виглядає погано. За рік інвестиції в основний капітал знизилися на 3%. Якщо в передкризовий 2013 рік Росія залучила майже $70 млрд іноземних інвестицій, то за останні 2 роки не вдається залучити $10 млрд. Причому ті кошти, які все-таки вдається залучати як це було у випадку з пакетом «Роснефти» — мають настільки розмите походження, що не завжди зрозуміло, чи це дійсно зарубіжні і справді приватні інвестиції.
У відсутність інвестицій не може зростати виробництво. І воно не росте вже з 2015 року:
Причому в обробній промисловості зараз ситуація виглядає гірше, ніж у добувній (яка трохи зростала), а якщо врахувати, що в 2017 році Росія повинна скоротити видобуток нафти, згідно з прийнятим на себе зобов’язанням, то і в добувній можуть початися проблеми. Індекс підприємницької впевненості також показує негативний результат як у промисловості, так і в сфері послуг, причому особливо песимістично налаштовані будівельники. Це й зрозуміло: у найближчі роки очікується зниження цін на житло, особливо на первинному ринку. При цьому в 2016 році обсяг введеного житла знизився на 6,5%.
Виклики 2017 року
В цьому році російську економіку може чекати як приємні, так і неприємні сюрпризи, але масштаб загроз істотно більше, ніж масштаб можливостей для зростання. Серед приємних сюрпризів — як завжди, можливе зростання цін на нафту, а також скасування санкцій з боку США у зв’язку з приходом Дональда Трампа. І те й інше, втім, має досить обмежений вплив. Ціни на нафту можуть вирости внаслідок якогось раптового кризи (наприклад, якщо «Ісламська держава» захопить нові нафтові регіони або через загострення конфлікту в Ємені та Лівії), але це не триватиме довго, тому що протягом декількох місяців буде компенсовано нарощуванням видобутку сланцевої нафти в США. Після укладення домовленостей між Росією і ОПЕК щодо обмеження видобутку США виявилися головним бенефіціаром цього договору, і тепер будь-яке підвищення цін буде означати підвищення рівня видобутку в США.
Скасування санкцій з боку США також принесе лише часткове полегшення, дозволивши робити запозичення в Сполучених Штатах, але наскільки доступ до американського капіталу сьогодні, в умовах падіння попиту і поганого інвестиційного клімату, важливий для економіки — велике питання. Куди важливіше було б скасування європейських санкцій та відповідних антисанкций, адже ЄС для Росії — головний торговий партнер, але поки немає підстав вважати, що Європа готова змінити вектор своєї російської політики, (хоча перемога Фійона на президентських виборах у Франції в квітні могла б внести серйозний розкол в єдність ЄС щодо питання санкцій).
Що ж стосується ризиків, то вони істотніші. Як завжди, головною загрозою є падіння цін на нафту, що можливо, наприклад, у разі подальшого уповільнення китайської економіки і подальшого підвищення процентної ставки в США. У бюджеті на 2017 рік завбачливо прописана ціна $40 за Urals (близько $42 за барель), тобто більш ніж на $10 менше, ніж нинішня ринкова ціна, але навіть короткочасне (2-3 місяці) падіння ціни нижче $40 доларів (як це ми бачили у січні-лютому минулого року) може стати дуже серйозним ударом по бюджету в умовах вичерпаного Резервного фонду.
Не можна також скидати з рахунків і політичні фактори, у тому числі пов’язані із закінченням «медового місяця» в стосунках з Трампом, ескалацією напруженості у відносинах з Туреччиною, погіршенням відносин з ЄС на тлі звинувачення у втручанні у внутрішню політику та іншими ризиками, які завжди дуже важко передбачувані в світовій політиці. Причому ці ризики можуть бути не пов’язані з Росією напряму, скажімо, конфлікт у відносинах між США і Китаєм, який, швидше за все, буде наростати після інавгурації Трампа, може позначитися на всій світовій економіці, а постраждають від цього, як завжди, в першу чергу самі слабкі економіки, серед яких і Росія.
Одним із викликів, який часто не помічають, є демографія. В останні роки Росія втрачає майже по мільйону осіб працездатного віку в рік, і найближчим часом ця тенденція збережеться. При цьому загальна чисельність населення зростає за рахунок зростання тривалості життя і збільшення народжуваності, що створює подвійне навантаження на працююче населення. Кудринський Центр стратегічних розробок запевняє, що у держави просто немає іншого виходу, крім як підвищувати пенсійний вік, але якщо це станеться, то не раніше ніж через два роки, тому що перед президентськими виборами навряд чи уряду дозволять піти на такий непопулярний захід.
Біда ще й у тому, що якщо в розвинених країн демографічна навантаження компенсується за рахунок страхових і пенсійних фондів, часто перевищують 100% ВВП, то у Росії цих фондів практично немає, і якщо не починати створювати їх прямо зараз, то при стагнуючої економіці соціальна катастрофа через якийсь час виявиться просто неминучою.
При цьому зростання пенсійного віку — не панацея. Про це, зокрема, заявила глава Рахункової палати Тетяна Голікова, відповідаючи на доповідь Кудріна, представлений на Гайдарівському форумі. По-перше, збільшення пенсійного віку не означає, що люди почнуть пізніше втрачати працездатність, а по-друге, поширеною практикою може стати отримання пенсії по інвалідності (яку зараз багато пенсіонерів не оформляють, просто тому що її розмір мало відрізняється від звичайної пенсії). Нарешті, не треба забувати і про те, що працюючи довше, громадяни будуть накопичувати пенсійні права, тобто і платити їм після виходу на пенсію доведеться більше. Якщо, звичайно, уряд не скасує остаточно накопичувальну частину пенсії.
Голікова також зазначила іншу проблему, яку забувають при складанні прогнозів уряду — знос основних фондів. Скажімо, за оцінками Рахункової палати, російському охорони здоров’я і освіти необхідно мінімум 200 млрд рублів інвестицій, щоб ці галузі залишилися на існуючому рівні зносу. А загальна сума становить близько 4 трлн — і це тільки щоб ситуація не погіршувалася. Причому, як зізнається сама Голікова, чи галузі здатні сьогодні освоїти настільки об’ємні інвестиції.
Всі ці проблеми, звичайно, в цьому році ще не встигнуть проявити себе в повній мірі, але вже сьогодні їх доводиться обговорювати, тому що, по-перше, заходи уряду треба приймати вже зараз, а по-друге, це впливає на довгострокові очікування щодо російської економіки, тобто впливає на інвесторів.
Втім, сьогодні куди більше інвесторів лякають інші проблеми, і це не тільки такі очевидні чинники, як санкції, корупція і незахищені права власності. Все ще відносно низька безробіття в середньому по країні, поступове відновлення зростання доходів і зміцнення рубля може радувати громадян, але не інвесторів, яким потрібна робоча сила, і не експортерів, яким потрібен слабкий рубль. В умовах здорової конкурентної економіки ринок робочої сили швидко пристосувався б під кризову ситуацію, але в російських умовах, де майже три чверті економіки створюється державою і держкомпаніями, ринкові стимули працюють погано, неефективні підприємства штучно тримаються на плаву, висмоктуючи з бюджету гроші і утримуючи робочу силу. Іншими словами, головні проблеми російської економіки сьогодні не кон’юнктурні, а структурні, тому навіть скасування санкцій та деяке зростання цін на нафту істотно на зростання економіки вплинути не можуть.
Таким чином, 2017 рік, по всій видимості, виявиться роком економічної стагнації, коли динаміка ВВП і рівень виробництва будуть коливатися близько нуля, а рівень доходів залежатиме від того, чи залишаться ціни на нафту вище $50 (і тоді доходи можуть дещо зрости) або знизяться до приблизно $40 (і тоді реальні доходи можуть продовжити падіння). Приблизно за тією ж логікою в прив’язці до ціни на нафту буде коливатися курс рубля. Загостряться проблеми в регіонах і мономістах, де на цьому грунті можуть виникнути соціальні протести. Малоймовірно, що уряду вдасться знизити інфляцію до бажаних 4%, особливо в передвиборний рік. Але і навпаки, різке зростання інфляції і лівий поворот у стилі Венесуели поки, здається, не загрожує, до виборів різких рухів в економіці уряд постарається не допускати.