Остання тиждень ознаменувався різким падінням цін на нафту (WTI впала з $75 до $69 за барель) і, можливо, це ще не межа. На падіння впливає цілий комплекс факторів – загроза ескалації торгової війни США з Китаєм, ризики для економіки США, а також пропозицію адміністрації Трампа частково розпродати стратегічні нафтові резерви.
Зараз ціни дещо скоригувалися, але більше всіх турбує, що буде з ринком восени. По-перше, тому що з 4 листопада набудуть чинності антиіранські санкції, по-друге, тому що в листопаді пройдуть вибори в конгрес США, і Трампу дуже важливо зберегти в ньому республіканська більшість. Для здійснення останньої мети непогано б тримати ціни на паливо під контролем, так, щоб вони хоча б не росли.
Іранський фактор
Поставлена Трампом мета економічно задавити Іран суперечить другої мети – не допустити зростання цін на бензин.
В останні тижні з’являється деяка визначеність – влада США досить жорстко, хоча і дещо суперечливо, говорять про застосування вторинних санкцій до імпортерів іранської нафти. 14 липня, за даними Bloomberg, Помпео і Мнучин відповіли відмовою на прохання з боку Великобританії, Німеччини і Франції про винятки з санкційного режиму.
Враховуючи жорсткість позиції США в питанні санкцій, аналітики переглядають масштаби можливого скорочення іранського експорту. Економісти SocGen переглянули свою оцінку з 0,4-0,5 мбд (барелів на день) до 1-1,3 мбд (тобто іранський експорт – близько 2,5 мбд – може в гіршому випадку скоротитися приблизно наполовину).
Напружена ситуація і з виробництвом. За даними липневого доповіді OPEC Monthly Oil Market Report, падіння виробництва тривало в червні у Венесуелі, знизилася видобуток в Анголі та Лівії (де порти періодично блокуються повстанцями). При цьому не виключено, що падіння продовжиться, традиційно слабка ланка, Венесуела. За прогнозом Barclays не виключено падіння до 0,5 мбд до середини 2019-го (у 2016-му виробництво було на рівні 2,1 мбд).
Скорочення виробництва в червні було компенсовано Саудівською Аравією, проте влітку видобуток тут росте і для власних потреб, нафта спалюють, щоб виробити електроенергію, необхідну для кондиціонування повітря в спеку.
Нафта від союзників
В цілому ситуацію з випаданням іранської нафти в листопаді можна оцінити як невизначену, але створює певні ризики сплеску ціни на нафту до кінця року. У зв’язку з цим, побоювання Трампа з приводу зростання цін на бензин перед листопадового виборами в конгрес виглядають цілком виправданими.
30 червня Трамп у своєму твіті повідомив про те, що із-за ситуації з Іраном і Венесуелою попросив короля Саудівської Аравії Салмана збільшити видобуток «можливо до 2 млн барелів». Король нібито погодився. Пізніше саудівська джерела повідомили, що в королівства є 2 мбд незадіяних потужностей з видобутку, які королівство може використовувати, а також, що середня видобуток за липень складе близько 11 мбд — на 1 мбд більше середньомісячної видобутку за минулий рік (у відповідності із квотою за угодою ОПЕК і ОПЕК+).
Втім, є деякі сумніви в наявності у саудитів 2 мбд незадіяних потужностей. Поточні незадіяні потужності всього ОПЕК оцінюються EIA в 1,2 мбд, (хоча всі ці оцінки дуже приблизні). Не виключено, що з проханням збільшити видобуток Трамп звертався чи ще звернеться і до Росії.
Розпродати резерви?
Одночасно у адміністрації Трампа є пропозиції щодо часткової продажу нафти зі стратегічних резервів (Special Petroleum Reserve, SPR). Останній раз, продаж з SPR проводилася минулої осені, щоб компенсувати наслідки урагану Харві, який порушив постачання паливом в Техасі.
Розпродаж з SPR з політичних передвиборчих міркувань неминуче буде супроводжуватися жорсткою критикою з боку демократів. Однак Трамп, можливо, зможе обґрунтувати ці дії зовнішньополітичної напруженістю після набрання чинності антиіранських санкцій.
Крім того, скорочення обсягу SPR має і економічні обґрунтування. SPR був створений у 1975 році, після нафтової кризи 1973 року, щоб убезпечити США від зриву поставок з Близького Сходу. За рекомендаціями IEA достатніми вважаються резерви нафти і нафтопродуктів, що покривають три місяці імпорту. Зараз SPR містить 660 млн барелів. Разом з комерційними запасами нафти і нафтопродуктів загальні резерви США становлять 1,86 млрд барелів.
У середині 2000-х стратегічний резерв наближався до критерію IEA (загальні запаси перекривали його). З тих пір обсяг SPR змінився не сильно, а нетто-імпорт з-за зростання власного видобутку впав удвічі. Достатність резервів зросла майже вдвічі і тепер складає 113 днів імпорту (з комерційними запасами — 320 днів) замість 90, рекомендованих IEA.
Фактично стратегічні резерви нафти в США надмірні і при бажанні Трамп міг би легко обґрунтувати їх часткову розпродаж. Ефект від розпродажу (припустимо по 2 млн барелів на тиждень протягом 10 тижнів) може бути короткочасним, однак його було б достатньо для згладжування можливого шоку від випадіння іранських барелів у листопаді.
В цілому, восени нафтовий ринок може принести сюрпризи: невідомо, наскільки впаде видобуток Ірану через санкції, невідомо, що буде з Венесуелою та іншими нестабільними виробниками (зразок Лівії і Нігерії), невідомо, як будуть реагувати на можливий спад виробництва у колег по картелю саудити, невідомо, чи зможе Трамп продавити розпродаж резервів і якщо зможе, то в якому обсязі, нарешті, що невідомо, що буде із зростанням світової економіки восени. Так що, швидше за все, слід очікувати високої волатильності, різких рухів ціни в обидві сторони. У всякому разі, до кінця року.
Олександр Зотін — кандидат політичних наук,
старший науковий співробітник Всеросійської академії зовнішньої торгівлі