Білорусь припинила експорт світлих нафтопродуктів (бензину і дизельного палива) в Україну, Польщу та країни Балтії через надходження неякісної російської нафти, повідомив заступник генерального директора Білоруської нафтової компанії (БНК) Сергій Гриб. Напередодні білоруська сторона повідомляла, що чекає відновлення постачань «чистої» нафти з Росії не раніше, ніж через 8-10 днів, оскільки джерело забруднення виявлено в Самарській області, в 1,5 тисячах км від білоруського кордону. Цій заяві передувало попередження Лукашенка про те, що якщо Росія не перестане вводити санкції проти Білорусії, Мінськ у відповідь може закрити нафтопроводи: «Тому що те добро, яке ми робимо для Російської Федерації, воно нам постійно обертається злом. Там вже знахабніли до такого ступеня, що починають нам викручувати руки». Керівник науково-дослідного центру Мізеса, економіст Ярослав Романчук розповів The Insider про причини призупинення експорту і про те, на що розраховують білоруські влади у суперечці з Росією.
У відносинах між Росією і Білорусією, особливо в контексті нафти, чисто економічних суперечок не буває. Природно, це історія з бородою. І предтеча — це, я думаю, торішню заяву керівництва Росії про необхідність поглиблення інтеграції в рамках Союзної держави для того, щоб виробити умови і щоб Білорусія змогла використати той же статус, який мають російські компанії. Ще раніше постало питання про експорті та реекспорті нафтопродуктів — про те, що нафтопродукти йдуть під виглядом органічних розчинників, за які не треба платити мита. Тобто число конфліктів і непорозумінь у відносинах наростало.
Природно, білоруська сторона у світлі розпочатого Росією податкового маневру почала вимагати компенсацію, тому що два білоруських НПЗ явно поставлені в нерівні умови порівняно з російськими. Російська сторона спочатку сказала, що розгляне це, але в кінцевому підсумку ніякої компенсації за податковий маневр білоруські НПЗ не отримали, і це дуже сильно не сподобалося керівництву Білорусі. Почалися різного роду переговори. Білоруським Міністерством антимонопольного врегулювання було прийнято рішення про підвищення тарифів на прокачування нафти на 23%. Росія вважала це підвищення необґрунтованим.
Потім Лукашенко сказав про те, що стан труби, по якій нафта йде в Європу, теж критичне, її треба ставити на ремонт. Це теж не сподобалося російській стороні, яка сказала, щоб будь-який технічний поточний ремонт можна робити без відключення, без блокування труби. Потім було прийнято рішення про те, що не будуть поставлятися нафтопродукти. Тоді російською стороною були прийняті заходи, що обмежують той же белорусскйий реекспорт нафтопродуктів в Україну. І тут Білорусія абсолютно несподівано говорить про брудної нафти, яка нібито вивела з ладу обладнання і зробила неможливим експорт нафтопродуктів для своїх партнерів країн Європейського союзу. Все це проходить на тлі жорстких продуктових воєн, блокування «санкционки», переговорів щодо спроб продавати електроенергію Белаес в Росію, поки безуспішні. Так що тут цілий клубок протиріч.
По-перше, Білорусь посилає сигнал, що вона не винна в невиконанні контрактних зобов’язань винна Росія. Відповідно, це Росія повинна покривати витрати. По-друге, це загальне створення враження, що російські партнери не виконують своїх зобов’язань, з-за цього у Білорусії проблеми. І, звичайно ж, в умовах, коли в Білорусі вже почалася парламентська кампанія, в наступному році будуть президентські вибори, білоруська економіка знаходиться в стані стагнационной пастки, керівництву країни важливо знайти причини, пояснити населенню, чому так відбувається. Поведінка російських корпорацій, Кремля на сьогоднішній день називається головною причиною, яка зробила неможливим виконання п’ятої п’ятирічки і виконання певного набору соціальних показників.
Білоруська економіка знаходиться в стані стагнационной пастки і керівництву країни перед виборами важливо знайти винуватого
У світлі поставок брудної нафти, яка, на думку білоруської сторони, вивела з ладу дороге устаткування НПЗ, будуть пораховані збитки і пред’явлений російській стороні позов з усіма випадаючими доходами від простою і ремонту необхідного обладнання. Справа в тому, що білоруські власті направили на модернізацію двох своїх НПЗ близько $3,3 млрд, і в умовах російського нафтового податкового маневру дуже складно окупити ці інвестиції, маючи світові ціни на нафту. Країна вже почала розробляти питання поставок нафти з інших джерел, відмінних від Росії. Технологічно, логістично, фінансово це зробити набагато складніше, але тим не менше така розмова йде. Тобто замість спроб домовитися, знайти якусь спільну мову з російськими постачальниками та урядом білоруські влади взяли курс на те, щоб самостійно забезпечити, завантажити НПЗ. Зробити це на світовому ринку теоретично можна, але комерційно не має сенсу, тому що білоруський експорт нафтопродуктів, так і весь бізнес, великою мірою залежав від того, що НПЗ отримували нафту за цінами набагато нижче світових. Нафту переробляли, продавали нафтопродукти за світовими цінами на зовнішні ринки. Подібні схеми були десь в 2010 році, коли був спір Лукашенка з президентом Медведєвим, коли була закуплена азербайджанська нафта, частково проводилися своп-операції з Венесуелою. І на тих операціях Білорусія переплатила за нафту $1 млрд.
Тому білоруські власті намагаються переконати росіян заплатити компенсацію за податковий маневр і включити білоруські НПЗ в якісь компенсаційні схеми. Але я думаю, що рахунок буде виставлений росіянам саме за прямі збитки, які довести в даному випадку буде набагато легше. Швидше за все, будуть створені певні комісії технарів, і рано чи пізно постане питання на рівні керівництва «Роснефти», навіть уряди Росії та Білорусії. Тому що ця тема явно багатомільйонна.