Китай офіційно звинуватив США в розпалюванні торгової війни — Держрада КНР опублікував так звану white paper. У документі підкреслюється, що торговий конфлікт «не зробить Америку знову великої» (відсилання до передвиборчого гасла Трампа), а, навпаки, завдає непоправної шкоди її економіці. Пекін також скаржиться, що Вашингтон не бачить прогресу в сфері захисту інтелектуальної власності, досягнутого за останній час. Китаист Данило Бочков розібрався в передісторії і деталях торгової війни двох держав і з’ясував, навіщо Трампу потрібна ця війна, як вона вдарить по обом країнам і як лідери двох держав можуть вийти з цього клінчу.
Передісторія. «Ми не дозволимо Китаю ґвалтувати нашу країну»
Ще під час передвиборної кампанії восени 2016 року Дональд Трамп різко критикував існуючі торгові договори з Китаєм, в основному за те, що Пекін, на його думку, штучно занижує курс своєї національної валюти, підриваючи конкурентоспроможність американських товарів. Він неодноразово заявляв, що підвищення тарифів на китайську продукцію необхідно для скорочення дефіциту торговельного балансу, який на той момент оцінювався в $500 млрд. «Ми не можемо більше дозволяти Китаю ґвалтувати нашу країну», — говорив він у травні 2016 року, закликаючи повернути в Америку робочі місця.
Вже після обрання, в 2017 році, Трамп звинуватив КНР в крадіжці інтелектуальної власності та ініціював у зв’язку з цим розслідування особливостей китайської торгівлі. Щорічні витрати американської економіки від порушення авторських прав, виробництва контрафактних товарів, піратського програмного забезпечення та крадіжки комерційної таємниці оцінювалися в $600 млрд.
У квітні 2017 року лідери країн зустрілися в резиденції Трампа Мар-а-Лаго у Флориді, де домовилися про запуск 100-денного плану торгових переговорів. Китай погодився запропонувати США більш зручний доступ до внутрішнього фінансового ринку і нарешті дозволити поставки яловичини на територію КНР (заборона була введена в 2003 році нібито з-за епідемії коров’ячого сказу).
Тоді ж був створений “Комплексний економічний діалог США й КНР”, який охоплював відразу кілька областей співробітництва: питання дипломатії і безпеки, економічну тематику, сферу правозастосування та кібербезпеки, а також розвиток суспільних та культурних зв’язків.
Однак з квітня по липень 2017 року ніяких реальних кроків для примирення зроблено не було, це, судячи з усього, привело в замішання адміністрацію Трампа, яка розраховувала на швидкі поступки Пекіну. Липнева сесія економічного діалогу завершилася провалом — досягти консенсусу ні по одному з питань, що хвилюють Вашингтон, так і не вдалося.
У листопаді 2017 року Трамп прибув з офіційним візитом до Китаю, але знову не було прийнято проривних рішень. Порожні розмови протягом півроку почали набридати американської адміністрації, і незабаром було вирішено призупинити роботу так і не довів свою ефективність «Всеохоплюючого економічного діалогу». Торгова війна набирала обертів, але поки справжніх пострілів ще не було чутно.
У січні 2018 року Трамп встановив тарифи на ввезені в країну сонячні батареї та побутові пральні машини. Вони стосувалися не тільки китайських товарів, але і продукції з інших країн, однак з Китаю вони вдарили найболючіше
Нові тарифи, встановлені Трампом, стосувалися не тільки китайських товарів, але саме по Китаю вони вдарили найболючіше
22 березня 2018 року Білий дім заявив, що семимісячне розслідування роботи китайської торгівлі виявило приклади «недобросовісної» політики Пекіна. Зокрема, йшлося про обмеження для іноземних компаній, яких змушували передавати свої технології китайським партнерам.
У відповідь США оголосили про підвищення імпортних мит на сталь до 25% і алюміній до 10%, тоді КНР ввела мито у розмірі $3 млрд на 128 імпортних позицій з США (від 10% до 25% на окремі категорії), включаючи сільськогосподарську продукцію, сталь і алюміній. Офіційно відповідні заходи пояснювалися компенсацією втрат, зазнаних від американських обмежень. І хоча $3 млрд — це крапля в морі (в 2016 році експорт США в КНР склав $116 млрд), посил був чіткий і зрозумілий: Китай приймає виклик і не готовий йти на односторонні поступки.
У квітні 2018 року США опублікували список з більш ніж 1000 китайських товарів, які будуть обкладатися 25% ввізними митами, що в грошовому вираженні становило близько $50 млрд. Китай наступного ж дня відповів на це дзеркальним збільшенням мита до $50 млрд. Тарифи вводилися у два раунди: у липні 25% мита були прийняті до імпорту продукції на суму $34 млрд, після чого ще $16 млрд потрапили під підвищені тарифи, починаючи з серпня 2018 року. На початку травня 2018 року у Пекіні пройшли переговори, де США зажадали від Китаю ліквідувати торговий дисбаланс на суму $200 млрд у два етапи: $100 млрд за перший рік і $100 млрд за другий. Ще одним пунктом переговорів була вимога США згорнути фінансування програми розвитку високих технологій «Зроблено в Китаї 2025».
До цих переговорів, де було висунуто безліч вимог з формулюванням «Китай повинен…», Пекін був готовий піти на символічні поступки у вигляді спрощеного доступу американських компаній на фінансовий ринок і так далі. Звичайно, знижуючи торгові бар’єри, Пекін чекав того ж і від США. Зрештою переговори знову зайшли в глухий кут.
Китай вважає, що поступки повинні бути взаємними, і якщо він знижує торговельні бар’єри, чекає того ж і від США
У квітні-травні китайська телекомунікаційна компанія ZTE потрапила під обмеження з боку США за порушення режиму санкції відносно Ірану. Американським компаніям заборонили протягом 7 років продавати обладнання та програмне забезпечення китайському IT гіганту, що фактично змусило його припинити виробництво — з-за відсутності необхідних компонентів. І хоча через кілька місяців після сплати значного штрафу заборона з ZTE був частково знятий, сам скандал став передвісником більш активної кампанії проти іншого IT гіганта з КНР — компанії Huawei.
Лише в кінці травня 2018 року промайнув промінь надії на можливе перемир’я США з КНР. «Ми відкладаємо торгову війну. Зараз ми домовилися призупинити введення тарифів», — заявив міністр фінансів США Стівен Мнучин. Цьому передували переговори з віце-прем’єром Держради КНР і наближеним Сі Цзіньпіна — Лю Хе. Повідомлялося, що Китай має намір значно збільшити закупівлі американської продукції і послуг.
Примітно, що в інтерв’ю, текст якого наводить офіційний сайт уряду КНР, Лю Хе зазначив, що країни дійсно домовилися. Проте згадки про «значне збільшення закупок…» немає — у тексті йдеться лише про «посилення торгового співробітництва», що допоможе зростання економіки КНР і задовольнить зростаючі запити китайських споживачів. При цьому Лю Хе підкреслив, що Китай прагне закуповувати продукцію не тільки в США, але і взагалі в усьому світі. А вже якщо компанії хочуть збільшити свою частку на китайському ринку, то їм необхідно збільшувати власну конкурентоспроможність.
Резюмуючи, можна помітити, що навіть один конкретний приклад цих переговорів показав полярне розбіжність поглядів. Мнучин зробив акцент на поступки КНР, в той час як Лю Хе повернув все так, що прийняті рішення виявилися вигідні і корисні виключно для Китаю і китайських споживачів. Не кажучи вже про те, що він не зробив ніякого акценту на закупівлю продукції саме з США або надання американським компаніям більшого доступу на ринок Китаю. Не дивно, що такого роду «перемир’я» виявилося тимчасовим і протримався трохи більше тижня. Ситуація продовжувала загострюватися, що вилилося оголошення в США третього раунду тарифних заходів, які торкнулися китайського товарного імпорту на суму $200 млрд і були спочатку встановлені на рівні 10% з подальшим підвищенням до 25% у випадку, якщо країни не досягнуть консенсусу.
За 2018 рік обмеження з боку США торкнулися різного роду продукцію з КНР на $250 млрд
В силу того, що в Китай із США імпортується набагато менше товарів, ніж у зворотному напрямку, КНР не могла відповісти еквівалентним введенням мит і тому обклала митом лише 10% американської продукції на $60 млрд, після чого китайські відповідні заходи з урахуванням перших двох раундів ($34 млрд і $16 млрд) торкнулися товари на загальну суму $110 млрд. Трамп пригрозив, що США встановлять нові мита на $276 млрд. У підсумку за 2018 рік в результаті трьох раундів введення тарифів загальний обсяг обмежень на імпорт різного роду продукції КНР торкнувся $250 млрд.
«Народна війна» з Трампом
У грудні 2018 року після зустрічі Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном на саміті «Великої двадцятки» в Буенос-Айресі президент США погодився на укладення «перемир’я» (з відкладанням підвищення тарифів з 10% до 25% на $200 млрд китайських товарів) строком на 90 днів. У січні, лютому, березні і квітні 2019 року проходили постійні зустрічі віце-прем’єра Гососвета КНР Лю Хе з міністром фінансів США Мнучиным і торговельним представником США Лайтхайзером, на них постійно коректувалося, доповнювалося і розширювалося торгове угоду, покликану поставити фінальну крапку в багаторічній суперечці.
9-10 травня 2019 року відбувся останній раунд переговорів, на який всі сторони покладали великі надії, але все закінчилося нічим. Це було пов’язано з тим, що китайська сторона внесла зміни до вже узгоджений текст — з нього зникли угоди про необхідність змінити китайські закони, що, на думку, США зробило прийняття договору безглуздим. У підсумку, 10 травня Трамп оголосив про підвищення мит з 10% до 25% на $200 млрд, а Китай прийняв відповідні кроки, підвищивши тарифи на $60 млрд з 1 червня.
Китайська реакція кілька разів змінювалася протягом усього періоду активної фази торговельної війни. Спочатку Китай відповідав досить стримано і прагнув запобігти подальшу ескалацію конфлікту, що загрожує не тільки світовому економічному зростанню, але і розвитку самих країн.
У глобальному масштабі негативний ефект тарифних заходів оцінили фахівці МВФ, які зазначили, що продовження торгової війни може знизити зростання світового ВВП на 0,5% до 2020 року і зробити істотний вплив на зростання економіки КНР, скоротивши близько 1% ВВП країни. Вплив на економіку США буде дещо менше в абсолютних величинах — всього на 0,3%-0,5%, але з урахуванням не настільки інтенсивних темпів зростання, це може болісно вдарити по перспективам довгострокового розвитку.
Торгова війна знизить зростання світового ВВП на 0,5% до 2020 року та вплине на зростання економіки КНР, скоротивши близько 1% ВВП країни
Ще в 2018 році Міністерство комерції КНР, за повідомленнями «Сіньхуа», закликало США врегулювати конфлікт. 13 травня в «Сіньхуа» вийшла стаття, автори якої критикують США за те, що ті не визнають обопільний характер можливих втрат. Спочатку американці розраховували на швидку перемогу в торговельній війні і не готувалися до затяжного протистояння, у зв’язку з чим, зазначає газета, нинішні заяви американської сторони є лише порожніми відмовками і брехнею, придуманими на швидку руку». У статті підкреслюється, що Китай — не якась крихітна країна, у всьому і повністю залежить від США. Це вже сьогодні величезний ринок, практично порівнянний з американським, і в майбутньому він може вийти на перше місце. У Китаю є безліч різних контрзаходів, але на відміну від США, він буде наносити прицільні удари, щоб не нашкодити самому собі. «Сіньхуа» також зазначає, що торгова війна для США — це війна однієї людини — Трампа, а для Китаю — це «народна війна». Логіка Китаю зрозуміла: для Сі Цзіньпіна піти на прямі поступки США, так ще й такі кардинальні, як зобов’язання з реформування власного законодавства, — це явний удар по престижу партії і авторитету самого Сі.
Чорна мітка для Huawei і боротьба за IT сектор
У травні 2019 року в офіційній газеті КПК «Жэньмин жибао» вийшла стаття, автори якої відзначають, що, прикриваючись словами про справедливість, США насправді намагаються перешкодити економічному розвитку КНР. У статті підкреслюється, що права на інтелектуальну власність у руках США стали політичним інструментом, зброєю для стримування інших країн.
Публікація з’явилася слідом за включенням Huawei в чорний список Міністерства торгівлі США. Наприкінці 2018 року США запідозрили компанію в шпигунській діяльності на території країни на користь китайських властей. У травні 2019 року Трамп ввів в країні режим НС для захисту мереж зв’язку, після чого Мінторг США вніс Huawei і ряд пов’язаних з нею компаній в чорний список, що означає заборону на продаж американськими компаніями будь-яких комплектуючих та запчастин Huawei без узгодження з владою. В майбутньому це вплине на весь виробничий ланцюжок кампанії, так як продаж її продукції буде утруднена або повністю неможлива. Пізніше стало відомо, що Google розриває відносини з Huawei, в результаті китайська компанія позбавляється доступу до різних сервісів і додатків.
Дії керівництва США вкладаються в логіку боротьби зі зростаючою конкуренцією китайського IT сектору, який є одним з наріжних каменів програми «Зроблено в Китаї 2025». Оскільки Трампу не вдалося вплинути на цю програму за допомогою тарифів, він вирішив бити по провідним локомотивам індустрії високих технологій у КНР, одним з яких є Huawei. Існує думка, що Huawei готувалася до такого результату і протягом року запасалась усіма необхідними комплектуючими для продовження роботи, а також розробляла власні чіпи (щоб у разі необхідності замінити Intel і Qualcomm) і операційну систему. Очевидно, що від дій США постраждає не тільки китайський IT сектор, але і американські компанії.
Huawei готувалася до заборони і протягом року запасалась комплектуючими, а також розробляла власні чіпи і операційну систему
Intel був «золотим постачальником» для Huawei протягом 10 років. Три найбільших постачальника Huawei — американські компанії. Наприклад, 5% продажів Qualcomm припадали саме на китайського гіганта. У 2018 році $11 млрд з $70 млрд, витрачених Huawei на закупівлю комплектуючих, припали на американські компанії: Qualcomm, Intel і Micron Technology. Причому частка Huawei у виручці деяких інших американських компаній (Qorvo, Lumentum) становить 10%, а в NeoPhotonics — 47%. Прибуток ще шести американських компаній залежить від замовлень Huawei більш ніж на 5%. Це свідчить про те, що негативний ефект від дій США не буде одностороннім, він торкнеться всіх учасників конфлікту.
Наступна зустріч лідерів США і КНР може пройти вже в червні 2019 року на саміті «Великої двадцятки» в Японії. Як відзначають експерти, різкі дії Трампа напередодні досягнення торгового угоди спрямовані на внутрішню аудиторію, яка, проставляючи галочку у виборчому бюлетені в 2020 році, повинна точно знати, хто стояв до останнього у протистоянні з Китаєм і в результаті зміг «дотиснути» його до кінця, уклавши вигідне для США угода.
Програш у війні небезпечний, насамперед, для Китаю
Ймовірно, адміністрація Трампа в підсумку візьме аморфні і розмиті вираження виправленого китайською стороною документа, але піднесе це як свою перемогу — адже, як би там не було, всі поступки у цій торговельній війні, нехай навіть і символічні, робив поки тільки Китай. У США розуміють, що Пекін ні в якому разі не піде на надання обіцянок і тим більше гарантій реформування законодавства в догоду бажанням свого візаві. Адже тоді під ударом опиняться не лише пара сотень мільярдів доларів втрат від торговельної війни та 1% падіння ВВП, а весь режим цілком.
Трамп в підсумку візьме виправлений Китаєм документ, але піднесе це як свою перемогу — адже всі поступки в торговельній війні робив поки тільки Китай
Більш того, як видно з свіжих і сповнені патріотичного духу публікацій провідних офіційних китайських ЗМІ про «народної торгової війни», уряд хоче звинуватити США в усіх її негативні наслідки. Тим більше, що ВВП країни і так поступово знижується, починаючи з 2007 року, і тепер немає необхідності придумувати різні пояснення погіршення макроекономічної ситуації у вигляді заяв про «нової нормальності» і т. п. — можна все «звалити» на торговельну війну.
Для США теж в перспективі відкривається вікно можливостей. Трамп зможе піднести як свою перемогу в потрібний момент навіть знехтуваний зараз документ. Схожим чином розвивалася ситуація з Канадою і Мексикою, коли замість Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA) три країни підписали документ під назвою United States-Mexico-Canada Agreement (USMCA). В оновлену версію були додані пункти, на яких наполягали США. Паралельно з переговорним процесом США підвищили тарифи на продукцію з Канади і Мексики, так як, на думку американської сторони, переговори йшли дуже довго. Уряд Канади на чолі з Джастіном Трюдо заявляло, що подібне заходи є незаконними і абсурдними, але в підсумку вони все-таки пішли на поступки і відкрили канадський ринок для американських виробників молочної продукції, що стало головною перемогою Трампа.
Небезпечно, що конфлікти такого глобального масштабу прив’язані до електоральних циклів однієї окремої країни
Якщо трансформацію Північноамериканської угоди про вільну торгівлю в USMCA з деякими доповненнями, взаємними поступками (в тому числі і з боку Вашингтона) та зміною назви Трамп перетворив своє основне досягнення, чому б не зробити те ж саме з Китаєм? Небезпечно, що конфлікти такого глобального масштабу, здатні чинити негативний вплив на світову економіку, прив’язані до електоральних циклів однієї окремої країни і підпорядковані її внутрішньополітичній боротьбі. Вимагати від Китаю свідомо нездійсненних умов можна тільки в тому випадку, якщо метою є не вирішення торговельних питань, а гра на свого виборця, настрій якого може різко змінитися слідом за зростанням цін на багато улюблені товари. Тоді результат виборів буде непередбачуваний, а удар по економіках країн і зростання світового ВВП невиправний. Навіть у разі перемоги Трампу буде важко домогтися яких-небудь серйозних поступок, крім тих, що вже були оголошені. В підсумку програли в торговельній війні виявляться всі сторони.