Комерційні банки лише за один день 9 квітня вилучили з депозитів у Банку Росії 1,5 трлн рублів — втретє за останній місяць. Тим часом по очевидним причин обвалився ринок споживчих товарів, а спроби Мінфіну зайняти грошей на ринку облігацій зазнають невдачі. Все це відбувається на тлі великих боргів, накопичених громадянами і підприємствами при падінні рубля і цін на нафту. Вистачить російських резервів — досі відкрите питання. Тим часом зростають споживчі ціни (а «Єдина Росія» пропонує Мишустину зайнятися регулюванням). Між тим плани уряду по стабілізації ситуації як і раніше неясні. The Insider підводить перші ринкові підсумки коронавирусного карантину і розглядає варіанти розвитку подій.
Перестали одягатися і почали пити
Аналітики Ощадбанку підвели підсумки першої неробочої тижня з 30 березня по 5 квітня. Виявилося, що витрати на купівлю товарів і послуг за тиждень знизилися на 23%. Оплата послуг банківськими картами впала на 59%. Споживчі товари теж залишилися без покупців. Динаміка продажів одягу і взуття — мінус 94% порівняно з порівнянною тижнем минулого року. З меблів та предметів інтер’єру — мінус 81%. Електроніка і побутова техніка – мінус 58%. Авіаквитки, туристичні путівки і місця в готелях практично перестали продаватися ще в березні. З початку квітня без клієнтів залишилися сегменти «спорт», «розваги», «салони краси».
І лише на чотири види покупок люди стали витрачати більше. По-перше, звичайно ж на алкоголь (плюс 31% до порівнянної тижня минулого року) — «причому без характерною внутринедельной сезонності», наголошується в прес-релізі Ощадбанку. Зрозуміло, про що йде мова: раніше багато випивали в п’ятницю ввечері та на вихідних, а тепер звичне чергування роботи і відпочинку зламано. По-друге, цифрові товари (плюс 17%). Онлайн-кінотеатри, видавці відеоігор, сервіси дистанційного навчання до пандемії швидко нарощували доходи, а тепер переживають бум. По-третє, на 15,5% до минулого року зросли витрати по статті «ліки і медичні товари». Нарешті, продуктові магазини показали зростання на 9%.
З їжею вийшло так, що одночасно зросли і ціни, і обсяги закупівель. Згідно з даними Росстату від 6 квітня, сім видів продовольства за тиждень подорожчали більше ніж на 3%: цибуля, капуста, морква, картопля, гречка, курячі яйця та цукор-пісок. У Камчатському краї ціни на гречку зросли за тиждень на 21%. Природно, це ефект ажіотажного попиту — народ збирає запаси на випадок тривалої ізоляції. А може бути, і в передбаченні зниження доходів.
З їжею вийшло так, що одночасно зросли і ціни, і обсяги закупівель
Сумний статус статистики
Ці новини збіглися в часі з черговою публікацією індексу споживчої впевненості від того ж Росстата — у першому кварталі 2020 року він, виявляється, збільшився на 2 процентних пункту в порівнянні з останнім кварталом 2019-го і досяг найкращого значення за півтора року. Частка респондентів, які вважають, що в найближчий рік економічна ситуація в Росії стане краще, в 4-му кварталі минулого року була 16%, а в 1 кварталі поточного — 20%. А песимістів було 29%, стало 27%, як не крути — індекси ростуть позитивних очікувань! На жаль, ця насмішка над здоровим глуздом відображає лише той факт, що зібрані в лютому дані за перший квартал» до моменту публікації на початку квітня встигли безнадійно застаріти.
І це відноситься майже до всієї публікованої сьогодні статистикою.
Про обсяги виробництва та соціальних показниках у нас є тільки лютневі цифри. Про виконання федерального бюджету є звіт на 1 березня, а оперативні дані про підсумки першого весняного місяця будуть, швидше за все, опубліковані в середині квітня. Тоді-то дірка в бюджеті і почне виявлятися. І аж ніяк не тільки у вигляді випадання нафтогазових доходів. Адже ряд галузей відчули помітне падіння прибутку і доданої вартості вже в березні. З надходжень від мита на імпорт теж, очевидно, вийде недобір. А витрати бюджету підскочать.
Привид бюджетної дірки
Звичайно, зараз не 90-ті роки, і дірка в бюджеті не буде настільки тяжкою, як тоді. Тепер у Росії немає великого державного боргу, а є резервні фонди. І в 2008-2009, і в 2014-2015 роках кризи встигли завершитися задовго до того, як ці резерви наблизилися до вичерпання. І зараз теж так начебто має бути. Тільки от тягар проблем, що нависли над економікою, вже зараз цілком співмірна з цим запасом. Мінфін нещодавно відзвітував, що на 1 квітня 2020 року ліквідні активи Фонду національного добробуту (ФНБ) склали 9,8% ВВП (11 трлн рублів, або 142 млрд доларів). А колишній глава Мінфіну і нинішній глава Рахункової палати Олексій Кудрін заявив, що загальний обсяг додаткових державних витрат «має бути не менше 7% ВВП».
А де сім, там і десять недалеко. Прецеденти відомі. У 2009 році, за словами Кудріна, держава витратила на надзвичайні антикризові програми близько 10% ВВП. Бюджетний дефіцит в розмірі 10% ВВП — крайня безвідповідальність, але в нашу епоху таке часом дозволяють собі навіть зразкові країни. Наприклад, в 2009 році нижче цієї планки опустилися США, Японія, Великобританія, Іспанія, Ірландія. Іншими словами, проїсти легендарну «кубушку» можна в один присід.
Влізе чи держава в борг?
Що тоді? Знову держава-боржник? Насправді, згідно з процитованої коментарю Кудріна, займати доведеться задовго до вичерпання ФНБ. «Очевидно, що такі додаткові обсяги підтримки нераціонально фінансувати тільки за рахунок ФНБ. Відповідно, можна розглядати і збільшення державного боргу шляхом додаткової емісії державних цінних паперів», — сказав він РБК. На яку суму? За оцінками ряду експертів, ФНБ може бути витрачено близько 2 трлн рублів. Від прогнозованого ВВП (113,6 трлн рублів згідно із законом про бюджет) це становить приблизно 1,8%. Виходить, щоб добрати до кудринских 7%, уряду треба залучити позик ще на 5,2% ВВП (близько 5-6 трлн рублів).
Кудрін: «Можна розглядати і збільшення державного боргу шляхом додаткової емісії державних цінних паперів»
Чи є в цьому якась проблема? Державний борг Росії порівняно невеликий і залишиться невеликим, навіть якщо зросте з нинішніх 14% до 19% ВВП. Іноземні інвестори російських облігацій купувати не будуть через санкцій, але є і внутрішні інвестори. За роки сприятливої макроекономічної ситуації російський уряд як би привчило їх до думки, що хоча і не має потреби в позиках, але з люб’язності згідно іноді брати у них невеликі гроші.
Наприклад, 26 лютого 2020 року Мінфін розмістив п’ятирічні облігації федерального позики (ОФЗ) на 9 млрд рублів з прибутковістю 5,84% річних — це приблизно як проценти за вкладами в Ощадбанку. На 8 квітня було заплановано ще три подібних аукціону, але з ними вийшла невелика несподіванка. На першому аукціоні Мінфін спробував зайняти на 8 років 10 млрд рублів, а отримав тільки 5,4 млрд, натомість лише під 3% річних. На другому аукціоні Мінфін спробував зайняти на три з половиною роки 20 млрд рублів, а отримав 16 млрд, вже під 6,45% річних. Про третьому ж аукціоні було опубліковано повідомлення, що він «визнано таким, що не відбувся у зв’язку з відсутністю заявок за прийнятними рівнями цін». Реально такими темпами зайняти 5-6 трлн?
Про що думають в банках. Зниклі півтора трильйона
Між тим, за даними Центрального банку, в цей день, 8 квітня 2020 року, структурний профіцит ліквідності російських банків перевищував 3,6 трлн рублів, а 2,7 трлн рублів банки просто зберігали на депозитах у самому ЦБ. Чому ж вони не позичили малу частину цих грошей Мінфіну? Адже комерційні банки тримають надлишкові резерви практично на безприбуткових депозитах в ЦБ, тільки якщо не можуть знайти їм найкраще застосування. В даному випадку, мабуть, цей двухтриллионный запас — додаткова страховка на випадок масового неповернення кредитів, виданих банками російському бізнесу (приблизно 35 трлн рублів) і приватним особам (понад 19 трлн рублів).
Цікаво, що вже до початку наступного дня, 9 квітня, сума депозитів комерційних банків у Банку Росії впала до 1,2 трлн рублів. Більше половини, майже 1,5 трлн рублів, було вилучено за один день. Це не перший випадок такого масового відтоку ліквідності Центробанку, але все ж такі трильйонні разові вилучення досить рідкісні. У 2017 році такого взагалі не було, в 2018-му вилучення на суму понад 1 трлн відзначалися 11 січня і 11 жовтня, в 2019-му — 7 лютого і 13 травня. А до 2020 року це вже третій випадок — попередні були 12 березня і 26 березня, тепер ось 9 квітня. Можна навіть говорити про певної регулярності — явище відбувається раз на два тижні, по четвергах або середах. Цікаво, чи повториться щось подібне 25 квітня?
Більше половини депозитів комерційних банків у Банку Росії були вилучені за один день
В очікуванні шторму
Основний фактор вразливості російської економіки — це великі борги громадян і підприємств, які роками зростали на тлі стагнації доходів і продуктивності. В цьому відношенні ситуація набагато серйозніше, ніж у 2008-2009 роках, коли по-справжньому закредитований був тільки великий бізнес. Рано чи пізно це повинно було викликати гостру тривогу і серію фінансових потрясінь за принципом доміно. Пандемія COVID-19 і розрив угоди ОПЕК+ слугували спусковим гачком, але економічна криза до них не зводиться.
Нормалізація економічного життя в Росії неможлива без того, щоб заборгованість громадян і бізнесу знизилася і її подальша динаміка стала відповідати динаміці реальних доходів. До цього ведуть три шляхи: два ринкових і один пов’язаний з державним контролем.
Перший ринковий шлях полягає в тому, що боржники поступово повертають старі борги і не роблять нових. В результаті повністю відновлюється їх платоспроможність, а разом з нею і споживча впевненість. Це економія, обмеження видатків, затягування поясів. Опубліковані Ощадбанком дані про зниження споживчих витрат означають, що багато громадян стали на цей шлях. Хтось добровільно, хтось вимушено. Це досить сумна тенденція для продавців одягу і меблів, для власників розважальних закладів.
Другий ринковий шлях — масові банкрутства. Банкрути будуть звільнені від платежів за боргами, але також і від значної частки майна (у кого вона є). Майно перейде до кредиторів і до тих, хто своєчасно накопичив достатні запаси вільних грошей. Для людей, які роками віддають на оплату кредитів значну частку свого доходу, банкрутство дійсно може бути полегшенням. Для банкрутства підприємств означають, що перспективні, але обтяжені боргами бізнеси стануть успішніше розвиватися в руках нових господарів, а безперспективні будуть закриватися, проходячи хворобливу реорганізацію та перепрофілювання. Для багатьох людей це може означати втрату роботи і великі труднощі у перехідний період.
Російські власті бояться як соціальної напруженості, так і масштабного, децентралізованого, не ними організованого переходу власності з рук в руки. Тому вони схиляються до третього шляху — неринкових рішень проблеми, які можуть бути досить різноманітні. Заходи, оголошені на сьогоднішній день, багато в чому зводяться до обіцянок роздач за рахунок бюджету. Поки неясно, хто дійсно повинен виграти, а хтось програти за рахунок цих роздач, а також вистачить їх на те, щоб запобігти або хоча б істотно пом’якшити потрясіння, пов’язані з ринковими сценаріями адаптації.
Якщо можливостей бюджету не вистачить, може бути задіяний друкарський верстат. Не виключається девальвація рубля: адже в 2008-2009 і в 2014-2015 роках услід за падінням нафтових цін відбувалося саме це. Однак поки зовсім неясно, чи входить це в плани російської влади. Головна невизначеність тут пов’язана з трьома питаннями. Буде істотне збільшення рублевої грошової маси? Буде сплеск панічного попиту на іноземну валюту? Чи буде Банк Росії у разі такого сплеску рішуче витрачати свої міжнародні резерви, щоб утримати курс рубля? Всі три складових рівняння залишаються невідомими.
Нарешті, не можна виключати, що влада побажають, щоб масовий перерозподіл майна відбувалося не через ринок, не через бюджет і не через ЦБ, роздає свеженарисованные рублі, а іншими надзвичайними і незвичайними заходами. Ознак цього підходу вже досить багато. Вимагати від роботодавців, щоб вони містили своїх співробітників, але не використали їх праця, — це спосіб допомогти одним громадянам за рахунок інших, не залучаючи до справи державні фінанси. Примусові кредитні канікули і мораторій на орендну плату — з цієї ж області. Такі рішення, як правило, приймаються поспіхом, без прорахунку можливих побічних наслідків. Вони роблять ситуацію в економіці особливо непередбачуваною і хаотичною, у зв’язку з чим очікування людей будуть ставати все похмурішим.