Після чергового інвестиційного форуму в Сочі офіційні ЗМІ відрапортували про доленосні рішення, які дозволять оживити подсанкціонную кримську економіку. Однак навіть в тих випадках, коли бюджет бере на себе левову частку витрат, через токсичність півострова інвестори не поспішають вкладати гроші. Обіцяне відродження круїзного повідомлення на Чорному морі виявилося блефом, спроба будівництва цивільного аеропорту в Севастополі завершилася скандалом, а «історіями успіху» можуть похвалитися хіба що комерційні структури, які виступають в ролі державних відкупників. Андрій Васильєв згадує, з якими інвестиційними проектами виступали кримська влада за останні п'ять років і чим це скінчилося.
«Князь Володимир» і туристи з Азії
У номенклатурі радянської міфології Крим вважався «всесоюзної здравницею». У новітній час інвестиційні надії логічно покладалися на туризм. Чимало масштабних проектів пропонувалося за останню п'ятирічку. Серед них – парк пригод в околицях Бахчисарая, вартістю $ 150 млн, і оновлений гоночний комплекс Crimea GrandPrix в Сакському районі за $ 300 млн. Але вони так і залишилися на папері. Через відсутність інвесторів так і не почалося будівництво туристичного кластера в Коктебелі, проект якого обійшовся місцевому бюджету в 3,5 млн рублів.
На останньому Сочинському форумі з великою помпою була представлена програма «Золоте кільце Боспорського царства». Втім, це просто туристичний маршрут, який не передбачає ніяких інвестицій. Навпаки, її розробники розраховують на отримання бюджетних грантів для просування бренду. Натомість вони знову обіцяють збільшити туристичний потік на півострів на 7-10% в тому числі за рахунок іноземців.
Але іноземців в Криму не видно. У минулому році «Корпорація розвитку Севастополя» підписала угоду з «Російсько-Азіатським союзом», який обіцяв, що півострів наповнять мільйони китайських туристів. Незабаром директора корпорації Олега Ніколаєва звільнили в зв'язку з провалом роботи, а китайці в Криму так і не з'явилися.
Мільйони китайських туристів в Криму так і не з'явилися
Незавидна доля спіткала і ще один амбітний проект, сформульований особисто Володимиром Путіним: відродити круїзне повідомлення в Чорному морі. Виконуючи доручення президента, Мінтранс ще в 2016 році купив за $ 12,7 млн старий і визнаний непридатним до експлуатації паром Roy Star, перейменований з цієї нагоди в круїзний лайнер «Князь Володимир». У лютому 2017 року на Сочинському форумі було заявлено, що круїзи по маршруту Сочі-Крим-Стамбул почнуться вже в травні. Однак Туреччина відмовилася впускати «Князя Володимира» в свої порти, а сезон 2018 року і зовсім був зірваний, тому що через технічні несправності фізично і морально застаріле судно не могло протягом майже всього літа вийти в море.
6 травня 2018 року, порт Сочі. Перший же рейс «Князя Володимира» скасували через пожежу дизель-генератора.
Аеропорт друзів Путіна
Російський уряд пробує залучити інвесторів спільними з державою проектами, обіцяючи натомість надзвичайно вигідні умови. Наприклад, держсубсидія на розвиток аеропорту «Сімферополь» до 2020 року становить 13 млрд рублів. Бюджетні гроші підуть на злітно-посадкову смугу, рульові доріжки, диспетчерський комплекс і профільну інфраструктуру. Додаткові 32 млрд рублів, у тому числі на будівництво пасажирського терміналу, кримська влада повинні були залучити за рахунок приватних інвестицій. Це вдалося частково зробити за рахунок кредитів РНКБ – держбанку, що працює в Криму – і банку «Росія», серед власників якого друзі Путіна Юрій Ковальчук і Микола Шамалов. За умовами угоди створили ТОВ «Міжнародний аеропорт Сімферополь», якому передали все майно аеропорту. Уряд Криму має в ньому частку в 49%, а банки-інвестори – в 51%. При цьому є велика ймовірність, що якщо кредит не буде погашений в строк, то всі активи дістануться кредиторам, оскільки компанія-оператор, за інформацією РБК, на всі 100% знаходиться у них в заставі.
Ймовірно, активи «Міжнародного аеропорту Сімферополь» перейдуть кредиторам: Шамалова і Ковальчуку
За успіхами сусідів із заздрістю стежать в Севастополі. Севастопольці вважають, що саме їхнє місто є справжньою столицею півострова, і тому в ньому повинні бути власні «повітряні ворота». Ще недавно тут діяв невеликий цивільний аеропорт «Бельбек», з якого здійснювалися рейси до Києва, Москви і Дніпропетровськ. Але російська влада «націоналізували» його у власника – українського олігарха Коломойського, після чого повітряне сполучення з Севастополем припинилося.
Кремль готовий був виділити 2 млрд рублів в рамках ФЦП на розвиток «Бельбеку». Але поставив місцевій владі одна умова: довести рентабельність проекту, знайшовши інвестора, який вкладе ще 1,5 млрд рублів приватних коштів. При цьому зробити це треба було до 1 листопада 2016 року. Якраз до поставленого терміну тодішній в.о. губернатора Севастополя Дмитро Овсянников з гордістю відзвітував: «Завдання виконав, інвестора знайшов!». Їм стало ТОВ «Інтеграл». Але тріумф обернувся скандалом.
Місцевим журналістам вдалося з'ясувати, що «серйозний інвестор» – це мікро-підприємство зі статутним капіталом в 10 000 рублів і офісом в підвалі житлового будинку в Сімферополі. У Москві про це теж дізналися, і проект державного фінансування севастопольського аеропорту заморозили. Втім, на останньому форумі в Сочі ця тема знову звучала, але на цей раз вже в контексті прийому «Бельбек» VIP-рейсів.
Інша мікро-підприємство, зареєстроване в тому ж підвалі, ТОВ УКІП зараз шукає інвесторів на 12 млрд рублів в яхтову марину в Балаклаві, яку севастопольським владі доручив створити сам Володимир Путін. Поки ж інвесторів немає, як уже повідомляв The Insider, з бюджету виділено 339 млн рублів фірмі Аркадія Ротенберга «Стройгазмонтаж» на розробку її проекту.
Для розвитку аеропорту «Бельбек» вдалося знайти інвестора, розташованого в підвалі житлового будинку, зі статутним капіталом 10 000 рублів
Концесіонери і відкупщики
Але є в Криму і свої «історії успіху». Так, за підсумками останнього інвестиційного форуму в Сочі, Севастополь увійшов до п'ятірки кращих регіонів з реалізації програми «Розумне місто». Проект інфоматізаціі міського середовища включає в себе цілий ряд напрямків, що реалізуються за рахунок коштів комерційних інвесторів на принципах приватно-державного співробітництва.
У 2016 році було підписано концесійну угоду між Урядом Севастополя і групою компаній «ВессоЛінк» терміном на 12 років. Остання взяла на себе зобов'язання інвестувати 900 млн рублів у створення системи відеоспостереження за дорожнім рухом в місті. Протягом минулого року роботи були виконані. Всього встановлено 129 камер, які фіксують порушення правил дорожнього руху в середньому на 2 млн рублів на добу, з них 25% йде інвестору, по суті відродити середньовічну практику відкупу державних зборів.
Інший напрямок програми – створення Єдиної міської карти Севастополя. Тут партнером влади виступає все той же банк «Росія». На емітовані ним карти пропонується переводити пенсії, соціальні допомоги, виплати бюджетникам. Їх загальний обсяг тільки в цивільному секторі становить 33 млрд рублів на рік, що стане суттєвим джерелом поповнення активів банку, що належить друзям Володимира Путіна.
«Єдина міська карта Севастополя» віддана на відкуп банку «Росія», що належить Юрію Ковальчуку та Миколі Шамалова
Енергії. Ні.
Втім, не завжди кримські уряд готовий оплачувати інвестиції з кишені аборигенів. Все залежить від особистих відносин і лобістів того чи іншого проекту.
У лютому 2017 року губернатор Севастополя Дмитро Овсянников підписав під час інвестиційного форуму в Сочі угоду про модернізацію міських електромереж з «Россет». Воно повинно було статися в рамках пілотного проекту EnergyNet. Його куратором призначали «героя російської весни», винахідника і бізнесмена Олексія Чалого. В результаті впровадження його інноваційних технологій вартість обслуговування мереж, як обіцяли, зменшиться на чверть.
Спочатку планувалося, що гроші на створення в Севастополі енергетичного комплексу нового покоління роздобуде Агентство стратегічних ініціатив. Але воно з завданням не впоралося. Тоді в проект і залучили ПАТ «Россеті», що виразила готовність інвестувати 2 млрд рублів. Але не з благодійності, а в обмін на частку в активах «Севастопольенерго», приватного підприємства, контролює іноземними власниками. Але тих не влаштували умови угоди, і вони запропонували свій варіант: внести передбачувані витрати в тарифи для населення.
Можливо, що так воно і сталося, але втрутився особистий фактор. Дмитро Овсянников посварився з Олексієм Чалим, відмовивши проекту в статусі пріоритетного. В результаті до кінця 2018 роки роботи зі створення в Севастополі «розумних мереж» так і не були розпочаті, а реалізація проекту перенесена на невизначений термін.
Через п'ять років Крим продовжує залишатися в сірій зоні. У нього відмовляються заходити не тільки іноземні інвестори, але і великі російські компанії. У зв'язку з міжнародними санкціями інвестиції в півострів відносяться до категорії високоризикованих. Тому основні надії місцевої влади – на бюджетні кошти, але, незважаючи на державну підтримку, більшість інвестиційних проектів закінчуються провалом.