На тлі заяви Дональда Трампа про готовність ввести тарифи на $ 500 млрд китайського імпорту в рік, китайський юань по відношенню до долара девальвувався на 8% з квітневих піків, причому в основному падіння відбулося в липні. Що почалося навесні протистояння США і КНР і не думає вщухати. Навпаки – поряд з торговими обмеженнями посилюється політична напруга. Торгова війна між США і Китаєм – тільки вершина айсберга. Вашингтон планомірно ізолює Пекін і в інших сферах, а китайська економіка вже відчуває на собі ефект торгових обмежень.
На початку липня Японія заявила про відправку новітнього вертольотоносця «Кага» для моніторингу Південно-Китайського моря, яке Пекін вважає своїм. Навряд чи ці дії обходяться без санкції США. Міністр оборони США Джим Меттіс, який нещодавно побував у Пекін, заявив про неприпустимість мілітаризації Південно-Китайського моря, що проводиться КНР. Одночасно Малайзія оголосила про заморожування залізничних проектів в рамках китайської стратегічної інфраструктурної програми «Один пояс, один шлях». До антикитайської кампанії приєднався і Тайвань, який звинуватив КНР в спробах крадіжки інтелектуальної власності в області виробництва напівпровідників. США також готуються до спільних військових навчань з Тайванем і продажу Тайбею зброї.
Навіть недавня зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна в Гельсінкі, як зазначає глава European Council on Foreign Relations Марк Леонард, була сприйнята в Пекіні як спроба США зіграти в «Генрі Кіссінджера навпаки». У 1972 Кіссінджер налагоджував відносини з КНР з метою ізоляції СРСР, зараз, можливо, діалог з Росією йде в пику Китаю.
З іншого боку, у Китаю поки не все виходить. Відповідальний за економіку віце-прем'єр Лю Хе і його команда намагалися схилити ЄС до альянсу Китаю і Європи проти США-хоча б у вигляді спільної апеляції до СОТ, спрямованої проти американських торгових обмежень. Пекін хотів би закріпити цю позицію за підсумками недавнього китайсько-європейського саміту 16-17 липня в Пекіні. На жаль, європейці, як і слід було очікувати, не пішли на такі різкі зміни в своїй традиційній політиці. У спільному комюніке за підсумками саміту Сполучені Штати навіть не були згадані, зате в документі йдеться про проблеми охорони інтелектуальної власності (європейські компанії самі страждають від китайського протекціонізму та інших витівок, так що Трамп, будь він більш досвідченим дипломатом, міг би утворити єдиний американо європейський альянс проти Китаю).
Тим часом ставки в торговельній війні з США збільшуються. 20 липня Трамп заявив про готовність ввести тарифи на $ 500 млрд китайського імпорту в рік, тобто фактично на весь імпорт з Китаю. Офіційно Китай не реагував на цю останню загрозу, проте поведінка китайської валюти, юаня, саме по собі красномовно.
Девальвація юаня до долара перевищила 8% з квітневих піків, причому в основному падіння відбулося в липні. Очевидно, що юань в результаті приєднався до «девальваційної лізі» (бразильський реал, індійська рупія, індонезійська рупія, турецька ліра) валют, що розвиваються, які зазнали на собі зміцнення долара і зростання вартості доларового кредитування через зростання ставки ФРС ще навесні. В якійсь мірі це терпимо для китайської економіки, так як девальвація пом'якшує наслідки торговельних обмежень з боку США.
Девальвація юаня по відношенню не до долара, а до кошика валют поки не настільки значна і фактично тестує нижню межу по відношенню до корзини за березень-серпень 2017 го. Якщо девальвація зупиниться на поточному рівні, вона може бути інтерпретована просто як компенсація зростання долара по відношенню до інших валют.
З іншої точки зору, це можна розцінювати як повернення до рівня фіксованого курсу під час першої зупинки зростання юаня у відповідь на світову кризу 2008-го. Тоді фіксований курс протримався до кінця 2010-го, а потім юань знову став зміцнюватися аж до 2015-го.
Поки слабкість юаня ніяк не вплинула на відтік капіталу (хоча потрібно дочекатися даних за липень). Проте, подальша девальвація загрожує скороченням золотовалютних резервів в країні і очікування жорсткої посадки китайської економіки, як це вже відбувалося в 2015-16 рр.
Деяким аналітикам поточна китайська ситуація нагадує девальвацію рубля в кінці 2014-го, після того, як майже вдвічі впали ціни на нафту. Однак для Китаю девальвація поки носить превентивний характер, а зовнішній шок навряд чи можна буде порівняти з російським за масштабом. Все не так погано. Але однозначно і не добре – відтоку капіталу з Китаю поки немає, але, як зауважують в Goldman Sachs, паралельно відбувається відтік капіталу з усіх інших ринків, що розвиваються в Азії, хоча і в не дуже великих масштабах. І все ж примари 1997 го (а в іншій інтерпретації – 2008-го) стають більш виразними.
Олександр Зотін – старший науковий співробітник ВАВТ