«Обнулення» — популярна практика не тільки в російській політиці, але і в російській науці. Один з блискучих зразків цієї практики — заступник міністра освіти Ставропольського краю Дмитро Донецький, який, дізнавшись, що його можуть позбавити наукового ступеня через фальшиву дисертацію, просто оголосив, що в РДБ зберігається «неправильний» примірник. А потім представив примірник «правильний», що відрізняється від інших двох варіантів, що зберігаються в архівах. Незважаючи на явний характер махінації, Донецький знайшов підтримку у академіків, які зробили вигляд, що не знайшли порушень. «Диссернет» і The Insider розібралися в цій історії, де фігурують рукописи, написані заднім числом, іноземні агенти, викриті російськими академіками, підроблені підписи і кур’єр посади заступника міністра.
Після того як «Диссернет» запідозрив заступника міністра освіти Ставропольського краю Дмитра Донецького некоректних запозиченнях, той відхрестився від власної дисертації, що зберігається з 2012 року в Російської державної бібліотеки (РДБ). Чиновник навіть приніс в експертну раду Вищої атестаційної комісії (ВАК) довідку про те, що його підпис на науковій праці підроблена!
Нагадаємо, в грудні 2018 року «Диссернет» подав у Міносвіти заяву про позбавлення Донецького наукового ступеня кандидата економічних наук. Його дисертація, захищена в лютому 2012 року в Ставропольському державному університеті (СГУ), містить десятки сторінок, дослівно повторюють дисертації інших авторів, захищені в 2005-2009 роках. Скопійовані не тільки тексти, але й таблиці зі статистичними даними. Змінені тільки рік і назву регіону.
Дмитро Донецький
За регламентом з Міносвіти заява потрапляє в диссовет, в якому проходила захист. А якщо диссовета вже не існує (як було в цьому випадку), то профільний експертна рада ВАК, який отримує примірник дисертації з архіву «Центру інформаційних технологій і систем органів виконавчої влади» (ЦИТиС), визначає новий диссовет. (Текст дисертації в ЦИТиС за законом ідентичний тексту, надісланим після захисту в РДБ.) Диссовет вивчає матеріали справи та являє колегам результати свого дослідження. Рішення диссовета перевіряє експертна рада ВАК.
Результат справи Донецького здавався вирішеним. Текст дисертації в ЦИТиС ідентичний тексту в РДБ. З 175 сторінок змістовної частини 123 сторінки запозичені з чужих праць. У такій ситуації врятувати дисертанта може тільки диво. У нашому випадку їх сталося відразу декілька.
Чудо 1
Раптово в Ставрополі виявилися відразу два оригінал-макета книг Донецького з співавторами, зверстаних і виданих нібито ще в 2011-2012 роках. Саме з цих праць, як виявилося, були «запозичені» цілі сторінкові блоки, виявлені «Диссернетом». Т.в.о. ректора Ставропольського державного аграрного університету (СтГАУ) Іван Атанов так описав цю ситуацію: «У другому півріччі 2019 року за запитом Дмитра Донецького у видавництві СтГАУ була проведена певна робота, в ході якої факт відправки даних робіт в Російську книжкову палату встановлений не був… В даний час матеріали, на підставі наявного оригінал-макета, надруковані і відправлені».
Ці чудово знайдені праці СтГАУ вніс в каталог Наукової електронної бібліотеки (eLibrary.ru), за даними якої формується Російський індекс наукового цитування (РИНЦ), менше ніж за тиждень до засідання диссовета за заявою про позбавлення ступеня. У результаті те, що раніше виглядало в дисертації плагіатом, перетворилося в самоцитування з «забутих» видавництвом робіт.
Тобто регіональне видавництво раптом чудесним чином виправляє свої гріхи восьмирічної давнини і знаходить засоби, щоб запустити друкарський верстат і врятувати автора дисертації.
Чудо 2
Раптово з’ясувалося, що в централізованих державних сховищах — ЦИТиС і РДБ — знаходяться «неправильні» екземпляри дисертації Донецького. Про це заявив сам дисертант, підкріпивши слова почеркознавчої експертизи, згідно з якою його підпис на примірнику дисертації з РДБ підроблена. (Про претензії до примірника у ЦИТИС на той момент нічого сказано не було).
The Insider звернувся у відділ дисертацій РДБ, щоб дізнатися про обставини цієї експертизи, оскільки в нормі вона повинна проводитися по паперового оригіналу документа, однак виявилося, що з моменту надходження він жодного разу ніким не отримували. Завідуюча відділом дисертацій Ірина Сакирко пояснила, що Донецький особисто розповів їй, що в 2012 році в РДБ був відправлений «невірний варіант» тексту. Яким ворогам науки знадобилося підробляти на ньому підпис Донецького, сам він не пояснював.
Не менш загадково, як могла проводитися експертиза з електронної копії в РДБ, яка відсканованим в чорно-білому режимі з роздільною здатністю факс-апарату і підвищеною контрастністю — для оптичного розпізнавання тексту. До того ж в ній графіка (зокрема, підпис дисертанта) програмно відокремлена від тексту, що вносить додаткові спотворення. На такому матеріалі осудна почеркознавча експертиза неможлива суто технічно.
Тим не менше експерти чудесним чином підтвердили підробленість підпису, що в звичайному випадку було б чи не гірше плагіату: немає дисертації — немає вченого ступеня. Але дива на цьому не закінчилися.
Диво 3
Спеціалізованої вченої ради Д 006.031.02 під головуванням академіка РАН Андрія Папцова відмовився використовувати при розгляді заяви офіційний текст дисертації Донецького, наданий ЦИТиС. Складно уявити собі мотиви такого рішення диссовета і його комісії.
Єдине логічне припущення — диссовет повірив запевненням Донецької, що справжній текст дисертації зовсім інший і зберігся тільки в бібліотеці Північно-Кавказького федерального університету (СКФУ, правонаступник Ставропольського державного університету). Тому сам Донецький в ролі кур’єра попрямував до Ставрополя добувати «єдино вірний» примірник власної дисертації.
За словами Світлани Бірюкової, що працює в читальному залі «Дисертації. Періодичні видання» бібліотеки СКФУ, паперовий оригінал був у грудні 2019 року під розписку виданий на руки Донецькому по якомусь запитом для розгляду заяви про позбавлення наукового ступеня.
Отже, фактично спеціалізованої вченої ради та експертну раду Вищої атестаційної комісії з економічних наук спиралися на два докази. Це пахнуть свіжою друкарською фарбою спільні роботи нібито восьмирічної давності, а також текст дисертації, який Донецький особисто отримав на руки в бібліотеці СКФУ.
Доказом стали пахнуть свіжою фарбою «старі» роботи і текст дисертації, який Донецький особисто «взяв у бібліотеці»
Член експертної комісії Е. І. Семенова, в доповіді на засіданні диссовета визнала, що дисертація, знайдена в Ставрополі Донецьким, відрізняється від отриманої за офіційними каналами міністерства: «Вони не збігаються, електронний текст їде… І кількість сторінок електронної версії не відповідає паперовій версії. … Я хочу сказати, що паперова версія має пріоритет. У будь-якому випадку. Тому ми орієнтувалися лише на неї». Електронні версії дисертацій в архівах являють собою посторінкові скани. Тому викликає здивування, що текст на них може кудись їхати. Тим більше, що примірник з СКФУ відрізняється від своїх побратимів з РДБ та ЦИТиС не тільки за кількістю сторінок, він товстіший (в ньому цілих 226 сторінок без урахування додатків і т. п., проти 209 сторінок всього в примірнику РДБ та ЦИТИС), але і за змістом.
The Insider спробував отримати наявну в бібліотеці СКФУ електронну копію «справжнього» примірника дисертації або хоча б з’ясувати, скільки сторінок в ставропольському примірнику на момент надходження в бібліотеку і заклади бібліографічної картки. Однак бібліотекар Бірюкова не зважилася відповісти, сказавши, що всі ці питання виключно в компетенції директора бібліотеки, яка вилучила дисертацію Донецького з вільного доступу і тримає у своєму кабінеті.
Таким чином, вчений ступінь Донецького отримала другу лінію оборони: вона не тільки не копіює чужі тексти, у неї взагалі інший текст, який не збігається з відомим досі варіантом 2012 року. При цьому автореферат, написаний самим Донецьким, як і раніше посилається на «неправильний» варіант дисертації обсягом 209 сторінок.
Ці факти нітрохи не збентежили дисертаційна і експертний поради. Більш того, академік А. В. Алтухов в ході засідання спеціалізованої вченої ради навіть спробував перейти від пасивної оборони в контрнаступ на «Диссернет» і запропонував: «Подивитися на всі ці діяння цих так званих колег… дати оцінку таким заявникам, які дають… можливість витрачати даремно час, наносити моральний і матеріальний збиток тим претендентам, яких вони перевіряють… Треба розуміти, звідки дме вітер… у ці вітрила. Ми добре це знаємо. З-за кордону!»
Академік Алтухов негайно викрив у «Диссернете» іноземних агентів
Не дивно, що диссовет одноголосно — голосами 22 докторів економічних наук на чолі з академіком Папцовым — відмовився позбавляти Донецького наукового ступеня. Експертна рада ВАК затвердив рішення диссовета, де-факто визнавши документи в державних сховищах не справжніми. Здавалося б, природна реакція адміністративної структури — голосно заявити про підроблені документи, та ще й з підробленим підписом, замінити їх справжніми і провести службове розслідування. Однак нічого подібного не сталося. Офіційні документи 2012 року з ЦИТиС і РДБ нишком заховали під килим. The Insider запитав, що думають про ситуацію причетні до справи експерти.
Члени експертної ради І. в. Андронова і А. Б. Мельников відповіли, що не пам’ятає цієї справи. О. А. Третяк відмовилася відповідати на питання і кинула трубку. С. Н. Сильвестров відповів, що питання делікатне, і «вся робота йде всередині експертної ради не для того, щоб її обговорювати по телефону». Заступник голови спеціалізованої вченої ради В. С. Санду, член комісії диссовета за заявою про позбавлення Донецького наукового ступеня, прокоментував ситуацію неоднозначно: «Ми брали дисертацію, яка лежить в дисертаційній раді, де чоловік захищався. В бібліотеці лежить його дисертація зі всіма прибамбасами <тут мова йде про текст з СЗФУ — The Insider>… Є матеріали справи, які віддавали ВАК, коли він захистився. Ось цими матеріалами ми і користувалися <примірник дисертації зберігається в ЦИТиС — The Insider>. На питання про розбіжність версій дисертації професор Санду заявив: «Що там було і що там є, я не готовий вам відповісти… Кількість ком я не рахував».
Голова диссовета академік РАН А. Р. Папцов відповів: «Ми використовували тільки офіційні матеріали, які нам передали», але, хто саме передав «офіційні матеріали» і які, повідомляти відмовився. Професор РАН Ст. Ст. Маслова повідомила: «Цього просто не може бути. Я знаю точно, що ми працюємо з тим матеріалом, який нам надсилається з експертної ради та експертної комісії. Те, що ви зараз розповідаєте, з розряду неможливого, казкового».
Пояснити «неможливе» допоміг професор А. А. Ростовцев, один із засновників «Диссернета»: «Маніпуляція текстами дисертацій, спроба витягнути з-під ліжка нікому досі не відомі книги, тексти дисертацій, які були забуті, переплутані бібліотекаркою провінційної бібліотеки, яка вже давно не працює, — звичайна справа. Часто виявляється, що дисертант ще в шкільні роки написав і видав свої наукові роботи, на які потім спирався при написанні дисертації».
The Insider спробував дізнатися думку самого дисертанта про те, як вийшло, що екземпляри робіт так сильно відрізняються. Але в Міністерстві освіти Ставропольського краю повідомили, що Донецький у них більше не працює.