This post is also available in:
English (Англійська)
Болгарія виявилася легкою мішенню для великого російського бізнесу, який активно впроваджує в інших країнах звичні для себе непрозорі схеми ведення справ. У Болгарії ж — країни з соціалістичним минулим і глибокими історичними, політичними та економічними зв’язками з Росією є власні традиції корупції. Рівень корупції найвищий в ЄС, і за 13 років перебування в Євросоюзі значного прогресу в боротьбі з цим явищем країна не досягла. Аналітик Free Russia Foundation Аліса Волкова пояснює, як великий російський бізнес, в першу чергу ВТБ і «Лукойл», налагоджуючи тісні зв’язки з болгарськими політиками, підсилює залежність Болгарії від російського енергетичного сектора і утримує корумпованих політиків на державних посадах.
Після закінчення Другої світової війни болгарська економіка повністю залежала від СРСР: Союз забезпечував Болгарію нафтою і газом і закуповував майже всі вироблені там товари. Не дивно, що і сьогодні Болгарія залишається залежною від Росії, особливо в енергетичному секторі: 90% газу надходить з Росії, «Росатом» постачає ядерне паливо для болгарської атомної електростанції. А «Лукойл» володіє болгарським нафтопереробним заводом — найбільшим на Балканах — і широкою мережею з більш ніж двохсот АЗС в країні, що робить компанію одним з головних роботодавців в Болгарії і джерелом 9% її ВВП.
Держава «Лукойл»
Після краху соціалізму і впровадження послідували за ним реформ економічної лібералізації Болгарія почала продавати свої промислові об’єкти. У 1999 році була оголошена приватизація єдиного в країні нафтопереробного заводу «Нафтохім», який задешево продали «Лукойлу». За словами Петра Стоянова, президента Болгарії в 1999-2001 роках, це було суто політичне рішення, прийняте тодішнім прем’єр-міністром Іваном Костовим. З тих пір «Лукойл» в особі його директора болгарського відділення Валентина Златева грав велику роль у політичному житті країни, підтримуючи Болгарську соціалістичну партію (БСП) і «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЕРБ) — партію нинішнього прем’єр-міністра Бойко Борисова.
Завдяки Валентину Златеву бізнес «Лукойлу» в Болгарії процвітав: йому вдавалося домовитися про хороших угоди з усіма болгарськими урядами і всіма прем’єр-міністрами. Протягом 20 років компанію не раз підозрювали у порушеннях антимонопольного законодавства та корупції, але звинувачень так жодного разу і не пред’явили. Тісні відносини між Златевым і болгарською владою вилилися в абсолютно особливе положення «Лукойлу», завдяки якому компанія існує як держава всередині держави.
«Лукойл» в Болгарії практично монополіст, який володіє всіма місцевими потужностями по імпорту та переробки сирої нафти, а також за зберігання, транспортування та експорту нафтопродуктів. Як пише болгарське видання «Бивол», головний нафтовий порт «Лукойлу» Росенец (недалеко від міста Бургас), який використовується для імпорту нафти, був навіть названий російським «анклавом»: тут не зустрінеш представників болгарських властей, включаючи митників, тому і перевірити, що відбувається там вони не можуть.
Закон вимагає, щоб у цілях оподаткування всі труби були забезпечені приладами для вимірювання кількості нафти, що надходить на склади і виходить з них. Ці пристрої потім передають дані в митне відомство. Однак перевірки, проведені у 2011 році, показали, що у «Лукойлу» такої системи не було, і компанію позбавили ліцензії. Незабаром повернули ліцензію, а система відстеження так і не з’явилася. Згідно з розслідуванням «Бивола», спроби держави зібрати належні внески зірвав тодішній посол США в Болгарії Джеймс Ворлік, який у 2001-2003 роках був генеральним консулом США в Росії. Ворлік відвідав нафтопереробний завод і прихильно відгукнувся про його роботу. Після цього дипломатичного втручання «Лукойлу» повернули ліцензію, і ця тема більше не піднімалася. Закінчивши роботу в Болгарії і звільнившись з Держдепартаменту в 2016 році, Ворлік приступив до роботи в російській юридичній фірмі «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери». Фірму заснував однокурсник Володимира Путіна Микола Єгоров. Спроби змусити «Лукойл» дотримуватися болгарське законодавство провалилися через цих зв’язків і допомоги, організованою Росією.
«Лукойл» — єдиний постачальник палива для водного і повітряного транспорту в Болгарії, компанія фактично поодинці забезпечує всі установи і служби, включаючи поліцію і армію, використовуючи посередників. Болгарське законодавство вимагає, щоб підакцизні товари зберігалися на ліцензованих акцизних складах, це дозволяє стежити за їх пересуванням з моменту виробництва або імпорту до продажу споживачам. У 2011 році міністерство фінансів оголосило, що “Лукойл” безпосередньо контролює 80% таких складів для палива, а опосередковано — більше 95%. Більша частина прибутку «Лукойлу» в Болгарії при цьому йде з країни. У 2017 році компанія стверджувала, що заплатила більше 32 млрд левів (близько 16 млрд євро) податків, але, за даними, які наводить «Бивол», з моменту приватизації вона заплатила лише 151 млн левів (близько 77 млн євро) податку на прибуток. Відсутність владних повноважень і політичної волі для контролю над «Лукойлом» призводить до того, що найбільша компанія країни приховує свій прибуток і використовує Болгарію як ворота в Європу — для незаконного ввезення нафти в ЄС.
Директор болгарського «Лукойлу» Златєв і прем’єр Борисов не заперечують, що дружать ще з 90-х. У 2001 році «Лукойл» підписав контракт з охоронною фірмою «Ипон», заснованої Борисовим, на охорону нафтопроводу, що йде з Бургаса, де розташований нафтопереробний завод, у Софію. За даними деяких ЗМІ, ця угода забезпечувала Борисову стабільний дохід, поки він будував свою політичну кар’єру. У той час він був генеральним секретарем Міністерства внутрішніх справ. Більш того, згідно з розслідування «Бивола», яке засноване на матеріалах WikiLeaks, є докази того, що Златєв побічно фінансував політичний злет Борисова, починаючи з його обрання мером Софії у 2005 році до перемоги партії ГЕРБ на національних виборах у 2009 році за рахунок коштів, отриманих від «Лукойла».
Витік інформації з дипломатичного листування США:
«У Борисова тісні фінансові та політичні зв’язки з директором «Лукойл Болгарія» Валентином Златевым, надзвичайно впливовим сірим кардиналом і закулісних спеціалістом у сфері політики. Лояльність Борисова до Златеву (та уразливість перед ним) відіграє важливу роль у прийнятті ним політичних рішень. З початку роботи на посаді мера він залучив «Лукойл» до низки урядових партнерств: «Лукойл» погодився пожертвувати асфальт для ремонту міських вулиць, взяти на себе утримання пам’ятника Радянської Армії і фінансувати будівництво житла для малозабезпечених. У відповідь Борисов підтримав використання належить місту землі для будівництва нових станцій «Лукойлу». Хоча це може здатися серйозним прикладом угоди «ти мені, я тобі» [sic], публічні угоди Борисова з «Лукойлом» є лише додатковими угодами в його набагато більш глибоких і великих ділових відносинах з Златевым, про яких повідомлялося по інших каналах».
За даними тих же джерел, були підозри, що Валентин Златєв може бути пов’язаний з російською розвідкою в Болгарії. З урахуванням цього логічно припустити, що він не просто намагався розширити бізнес «Лукойлу» і забезпечити стабільний імпорт російської нафти і газу, але і в цілому просував російські інтереси в Болгарії. Так, в 2011 році Златєв був присутній на зустрічі заступника міністра економіки, енергетики і туризму Болгарії Марія Косева з представниками «Росатому» в Москві з питання проекту будівництва АЕС «Белене». За словами Косева, директор «Лукойлу» «несподівано з’явився на нараді з незрозумілих причин».
Беленськая атомна електростанція — друга АЕС в Болгарії недалеко від міста Белене, знаходиться в недобудованому стані. Була запланована в 1980-х роках, в 1990-х будівництво заморозили. У 2002 році влада Болгарії мали намір підписати угоду про будівництво з російським «Атомэнергопроектом», донькою «Росатому». Проект активно підтримувала БСП, у якої в той час була більшість місць у парламенті. Коли Бойко Борисов і його партія ГЕРБ прийшли до влади в 2009 році, він спочатку заморозив проект, щоб усунути пов’язаних з БСП людей і компанії від реалізації проекту, а потім в 2010 році знову відкрив його для переговорів з «Росатомом». Було підписано кілька попередніх угод, після чого проект зупинили у 2012 році під тиском ЄС. Тоді ГЕРБ проголосувала проти нього в парламенті, а Бойко Борисов публічно розкритикував проект.
Златєв, втім, підтримував добрі зв’язки з політиками з усіх основних партій. У 2016 році «Бивол» розслідував, як Лукойл передав великий прибережний ділянку землі поруч зі своїм нафтопереробним заводом Ахмеду Догану, тодішньому голові «Руху за права і свободи (ДПС). Ця політична партія представляє інтереси турецької меншини. Доган звів величезний особняк і перекрив доступ громадськості до пляжу. Зв’язок між Доганом і Златевым відстежили через офшорні компанії. У 2019 році Златева, нарешті, звільнили з посади: за даними ЗМІ, керівництво «Лукойлу» в Росії було невдоволено масової витоком прибутку.
Внешторгбанк фінансує неоднозначні угоди
Ще одним прикладом того, наскільки велику роль на болгарській економічній і політичній арені грає близький до держави російський бізнес, є участь російського ВТБ у двох скандальних угодах. Мова йде про передачу третій за величиною телекомунікаційної компанії «Виваком» (Болгарська телекомунікаційна компанія, БТК) відомому болгарському реселлеру Спасу Русеву. На цю покупку ВТБ фактично надав власним менеджерам беззаставний кредит. Не виключено, що деталі цієї угоди залишилися б в таємниці, якби колишній власник «Вивакома» Цвєтан Василів не спробував оскаржити угоду. Щоправда, не прямо: несподівано, його інтереси представляв Дмитро Косарєв, помічник так званого «православного олігарха» Костянтина Малофєєва, який включений в санкційний список ЄС за підтримку незаконних збройних формувань в Донецькій області України в 2014 році. У Панамських документах журналісти виявили зв’язок між Малофєєвим, Косаревим і Цветаном Василевым, який зараз переховується від болгарського правосуддя в Сербії після краху його Корпоративного комерційного банку (ККБ) в 2014 році. У свою чергу Спаса Русєва підтримують перший заступник голови ВТБ Юрій Соловйов і два менеджера болгарського філії банку, Мілен і Георгій Велчєв. Перший був міністром фінансів в уряді Симеона II (2001-2005), а другий є великим забудовником і власником численних готелів на Чорноморському узбережжі.
Отже, в 2015 році акції БТК перейшли під контроль «ВТБ Капіталу» після несплати кредиту. У листопаді того ж року ВТБ продав свої акції на аукціоні інвестиційного консорціуму на чолі з люксембурзької компанією Viva Telecom SA за 330 млн євро. З’ясувалося, що реальними власниками Viva Telecom були болгарський бізнесмен Врятував Русев, менеджери «ВТБ Капіталу» брати Мілен і Георгій Велчевы, а також Красимір Катев. Широкій публіці такий результат не сподобався, і ЗМІ почали сумніватися в тому, що угода була чесною. Щоб купити частку в «ВТБ Капітал», Viva Telecom SA взяла у кредит ВТБ в 240 млн євро. За даними The Moscow Post, ця компанія через ланцюжок офшорів належить Юрію Соловйову, першому заступнику президента ВТБ і громадянина Великобританії. Брати Велчевы — топ-менеджери болгарського філії ВТБ. Виходить, що банк надав кредит власним топ-менеджерів для покупки своїх активів.
Ще однією сумнівною операцією стала приватизація болгарської тютюнової компанії «Булгартабак». Знадобилося чотири роки і допомогу ВТБ, щоб провести її і зробити власником політика Ділячи Пеевски. Це одіозна політична фігура, яка стала в Болгарії символом корупції. Будучи депутатом парламенту від партії ДПС, він крім «Булгартабака» контролює «Техномаркет» — мережа магазинів електронних товарів — і інші компанії. Разом зі своєю матір’ю Іреною Крастевой, колишньою главою Національної лотереї, вони контролюють близько 80% друкованих ЗМІ і «Канал 3», які використовуються в політичних цілях в інтересах правлячої коаліції. З-за такої концентрації власності в руках політиків у Болгарії дуже низький індекс свободи преси для країни-члена ЄС — вона залишається на 111-му місці в світі. ЗМІ, що належать родині Пеевски, регулярно використовуються для очорнення опозиції під час виборів.
У 2011 році «Булгартабак» був проданий австрійської BT Invest GmbH в рамках приватизаційного тендеру за ціною, яка значно нижче ринкової оцінки. 79,83% акцій державної тютюнової компанії обійшлися в 100,1 млн євро. BT Invest в той час належала кіпрському офшору під назвою VTB Capital Pe Investment Holding Ltd. BT Invest повинен був інвестувати 7 млн євро в «Булгартабак» протягом двох років з моменту придбання і купувати 5000 тонн болгарського тютюну щороку протягом 5-річного періоду. У 2014 році 100% BT Invest було продано офшорної компанії з Ліхтенштейну Livero Establishment, пов’язаної з Цветаном Василевым. Потім у 2014 і 2015 роках ланцюжок власників змінилася і, за даними журналу «Капітал», веде до Деляну Пеевски. Те, що «Булгартабак» продали місцевим болгарським інвесторам, російському виданню «Ведомости» підтвердило джерело в ВТБ. За словами джерела, актив був перепроданий з 30-відсотковим бонусом від ціни придбання. Це означає, що сума угоди могла скласти до 130 млн євро. У той же час BT Invest стоїть на фондовій біржі набагато дорожче — капіталізація «Булгартабак» на Софійській фондової біржі у грудні 2013 року склала близько 400 млн євро. Виходить, що для ВТБ ця угода не мала жодного економічного сенсу; від неї банк, і в результаті державний бюджет Росії, отримують лише збитки.
Повну версію статті читайте в першому випуску щоквартального журналу «Європа і вплив Кремля» (Free Russia Foundation).
Читайте також: Отруєні відносини. Як Кремль втрачає вплив у Болгарії