За порушення режиму самоізоляції під час пандемії по всій Росії передбачені штрафи. Тільки в Москві за минулі вихідні оштрафували 5 тисяч осіб. Обмежувальні заходи стрімко змінюються. У столиці та ще кількох регіонах ввели пропускний режим. Партнер колегії адвокатів Pen & Paper Вадим Клювгант вважає, що ці заходи не завжди є законними і часто порушують права громадян, та коли пандемія закінчиться, з Росії та інших країн в ЄСПЛ надійде безліч скарг на дії влади.
Обмежувальні заходи, які сьогодні запроваджуються в Росії, не завжди є пропорційними і законними. Я не можу обговорювати конкретні справи, за зрозумілих причин, але ми бачимо, що суди не завжди погоджуються з поліцейськими протоколами, їх часто повертають або припиняють справи про адміністративні правопорушення. Ми зараз спостерігаємо дуже нестійку практику, що і зрозуміло, ситуація зовсім нова і законодавчі норми нові і, м’яко кажучи, є питання до якості та юридичної техніки. До того ж, поведінка влади гібридна, в ньому багато неясностей і прогалин.
Зараз, наприклад, варто велике питання відносно російських громадян, які не можуть повернутися в Росію в результаті дії та бездіяльності органів російської влади, які встановлюють очевидно незаконні і дискримінаційні умови для такого повернення. Літаки літають майже порожніми замість того, щоб забирати людей, по суті, кинутих в чужих країнах. У всіх є право на безперешкодне повернення. А також є гарантія, що громадянам, які перебувають за межами своєї країни, Російська Федерація повинна забезпечити захист і заступництво. Де і як побачити – дотримуються ці права і обов’язки чи ні?
Впевнений, коли все це закінчиться, скарги на дії влади в ЄСПЛ надійдуть не тільки з Росії, але і з інших держав, тому що суттєве обмеження прав зараз має місце скрізь. Наприклад, я читав, що в Грузії наглухо закрито в’їзд і виїзд в усі великі міста – Тбілісі, Батумі, Руставі, Поті та Кутаїсі. За будь-яке порушення — штраф $900, якщо вірити тому, що пишуть грузинські блогери. Це теж обмеження прав.
Будь-яку дію, обмежує права людей, повинно мати під собою фактичне обгрунтування, чи дійсно воно необхідно. Будь-яке обмеження при будь-якому режимі повинен бути розумним, а не дискримінаційним, не повинна перетворюватися на свавілля під приводом складній ситуації. Ось що важливо пам’ятати. І це не тільки відповідальність держави, але і відповідальність громадян, тому що спроби будь-якою ціною реалізувати свої свободи – це теж не те поведінка, яке захищається Європейським судом.
Звичайно, право на свободу пересування і свободу приватного життя відноситься до числа прав, охоронюваних Європейською конвенцією з прав людини. Це ж відноситься до права на свободу вираження думки, оскільки тут теж є проблеми. Потенційно такі скарги можуть стати предметом звернення до ЄСПЛ, але для цього потрібно, щоб конкретний заявник перш ніж він буде мати право звернутися до ЄСПЛ, вичерпав всі ефективні засоби захисту своїх прав у національній юрисдикції. Далі, якщо скарга буде визнана Європейським судом прийнятною, починається найскладніше, тому що завжди у подібних випадках ЄСПЛ розглядає такі справи з точки зору балансу охоронюваних цінностей. Природно, що в ситуаціях загрози життю та здоров’ю великої кількості людей можуть бути обмежені права інших людей, тих самих людей або всіх людей. Не всі права, які у людини є, є абсолютними. Наприклад, право на життя є абсолютним, воно не може бути обмежене в умовах надзвичайного стану. Право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги теж є абсолютним і не може бути обмежене в умовах надзвичайного стану, а ось, наприклад, право на вільне пересування може бути обмежене при певних умовах і в законному порядку.
Заявник у скарзі повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення його прав. Держава-відповідач буде опонувати і пояснювати, що ці обмеження введені з метою захисту таких же або більш високих цінностей, що охороняються тією ж Європейською конвенцією. І Європейський суд, розглядаючи такі справи, буде застосовувати критерії дотримання розумного балансу охоронюваних цінностей. Якщо він в якомусь конкретному випадку прийде до висновку, що цей баланс порушений і обмеження прав заявника було непропорційно важким, необґрунтовано зачіпало його в реалізації цих прав, він визнає ці порушення. Якщо він не знайде такого дисбалансу, він не визнає порушення Конвенції. І навіть якщо ЄСПЛ визнає, що права були обмежені, він може сказати, що баланс охороняються Конвенцією цінностей збережений і порушений не був. У цьому випадку і порушення Конвенції не буде визнано. Цей баланс — завжди питання оцінки, і тут заявнику потрібно переконати Європейський суд не просто в тому, що його права були обмежені, а в тому, що обмеження були непропорційні і не обґрунтовані з урахуванням критеріїв підтримки цього балансу.