Православні великодні свята в Росії відбудуться в розпал пандемії коронавіруса, коли в більшості регіонів Росії введено режим загальної ізоляції. За даними РБК, в 43 з 85 регіонів Росії храми на Великдень будуть відкриті.
РПЦ рекомендує віруючим залишатися вдома. Юридично церкви повинні підкорятися вимогам місцевої влади. За фактом рішення про формат служб приймають окремі єпархії. Як заявив у розмові з The Insider старший партнер колегії адвокатів Pen & Paper Валерій Зінченко, в результаті уся відповідальність у будь-якому випадку лягає на громадян, а не на церкву.
Самим «чистим» з юридичної точки зору механізмом обмежень міг би стати режим надзвичайної ситуації, але держава пішла іншим шляхом. З юридичної точки зору обмеження, які зараз запроваджуються, виглядають так. У Федеральний закон «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру» 1 квітня були внесені зміни. І тепер уряд може затверджувати правила поведінки при введенні режиму підвищеної готовності або надзвичайної ситуації.
За цими правилами, обмеження і заборони є обов’язковими до виконання, в тому числі і ті, які встановлені регіональними властями. За порушення зазначених правил введена адміністративна відповідальність.
Наскільки використання такої бланкетною (відсильних) структури правомірно, питання відкрите. Адже обмеження прав громадян повинні встановлюватися федеральним законом. А зараз вводити обмеження дозволили влади суб’єктів федерації. Тому важливий характер таких обмежень.
Вже згаданий закон «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру» дозволяє обмежувати доступ людей на територію, на якій існує загроза виникнення надзвичайної ситуації. Теоретично такий територією можна вважати і храм. При цьому на федеральному рівні ніякі обмеження для роботи релігійних організацій не встановлені.
На рівні суб’єктів федерації характер таких обмежень може бути різним. Наприклад, в Санкт-Петербурзі до 30 квітня заборонено відвідування громадянами об’єктів (територій) релігійних організацій, за винятком служителів і релігійного персоналу. Це означає, що у випадку відвідування храму громадянин буде притягнутий до адміністративної відповідальності.
Важливо, що сама діяльність релігійних організацій не заборонена. Тому у них немає обов’язку перешкоджати доступу в храм з боку громадян, закривати наглухо двері і т. д. Юридично вся відповідальність лежить на громадянах.
Що стосується правових актів головних санітарних лікарів, то ці акти не можуть встановлювати обмеження доступу в будь-які організації. Однак вони можуть містити обов’язкові до виконання вимоги про виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, наприклад, вимоги про карантин. За порушення даних вимог окремо передбачена адміністративна відповідальність.