З-за пандемії та економічної кризи благодійні організації Росії опинилися на межі виживання. Керівники кількох НКО розповіли The Insider, що компанії і приватні жертводавці скоротили підтримку, з-за чого багато важливі проекти довелося згорнути, в регіонах не вистачає волонтерів, а засоби захисту та продуктові набори благодійникам доводиться купувати на гроші зі своєї кишені.
Володимир Берхин, президент благодійного фонду «Переказ»
Перше, з чим ми зіткнулися, – почали відвалюватися жертводавці, скорочується потік пожертвувань від приватних осіб, тому що люди бідніють і з острахом дивляться у майбутнє, і дуже сильно скоротився потік пожертвувань з боку малого і середнього бізнесу. Якісь проекти вже доводиться згортати. Наприклад, «Лікарняні клоуни» — дуже хороший, але дорогий проект. Він вимагає досить багато грошей, які йдуть на зарплати, тому що в ньому працюють професіонали. Цей проект згорнули до кращих часів. Намагаються якось піти в онлайн, але в цілому проект згорнутий, тому що грошей немає.
У нас дев’ять програм різних напрямків, але в цих напрямках може бути багато окремих проектів. Є програма «Хвороба не буде чекати» – це допомога людям з різними хворобами та вирішення локальних проблем тут і зараз. Там їх сотні. А є програма «Люди в біді», яка у нас активується, коли трапляється якесь помітне ПП — повінь, великі пожежі, і тоді ми цю програму реанімуємо, збираємо кошти і виходить проект, як був проект «Повінь в Іркутській області» півроку тому чи трохи більше. Там ми займалися тим, що збирали гроші, сушили вдома і всяке таке. Проблема вирішена і вже не так актуальна, і от поки це переорієнтовано на коронавірус, а там подивимося, що буде.
Це завжди так – спочатку починають жертвувати більше, тому що благодійники б’ють у дзвони і у них є якесь порушення, але далі перспективи несильно хороші. Поки, слава богу, вистачає ентузіазму на волонтерську працю і на пожертви, але це буде йти. Неможливо жити на ентузіазмі вічно.
Поки, слава богу, вистачає ентузіазму на волонтерську працю і на пожертви, але це буде йти
Державної підтримки ми не отримуємо, ми принципово так орієнтовані. Ми два рази отримували державні гранти – президентський і грант мера, але це були завантажені, що називається «сайд-проекти». Ми могли цього не робити і нічого б не втратили. Не те, щоб це була справа життя або щось найважливіше. У цьому сенсі ми користуємося державною підтримкою, але прямо, щоб існувати – ні, ми не розраховуємо на державу просто тому, що не вміємо це робити.
Деякий час тому благодійні організації відправили лист Мишустину. В цьому велику роль відіграло благодійне збори «Всі разом», це організація, яка об’єднує 57 московських фондів. Там досить складні умови членства, тому цих організацій не дуже багато. Лист Мишустину з проханням дещо полегшити благодійним організаціям життя. Загалом нас почули, відклали терміни звітності, заморозили перевірки – такі речі зробили. Це, звичайно, якась підтримка. Якщо зараз до якої-небудь організації ще і перевірка прийде – буде зовсім нецікаво нікому.
Є досить зрозумілі способи підтримати нас з боку держави не грошима, а, наприклад, надавши податкові пільги бізнесу, який займається благодійністю. Ці пільги існували колись, але в 2002 році було скасовано президентським указом, тому що почали плодитися фальшиві благодійні організації. Загалом, може бути, зараз це можна зробити заново, тільки з кращим контролем і більш ефективно працюючими правил. НКО стало багато, вони стали набагато розумнішими і набагато краще навчилися працювати майже з усіма верствами суспільства.
Допомогти фонду «Переказ» можна тут.
Ольга Глухова, виконавчий директор благодійного фонду «Софія»
Наш фонд допомагає літнім людям – як людям похилого віку в будинках престарілих, так і самотнім літнім людям, які потребують підтримки, у кого немає рідних чи інша складна ситуація. У зв’язку з епідемічною обстановкою саме старички – наша цільова група – виявилися найбільш вразливими. Роботи багато, багато звернень. І люди, і компанії відгукуються, і це радує.
Нам жертвують через сайт, як і раніше жертви, може, навіть трохи більше. Вже й новенькі з’являються, компанії і колективи, працівники на удаленке або ті, кому специфіка не дозволяє зараз працювати в повну силу на самоізоляції. Вони хочуть докласти свої сили і пропонують волонтерські послуги.
На жаль, це в основному москвичі, і ми не можемо їх зайняти, оскільки наш фонд працює з регіонами, де більше потребують. У регіонах волонтери потрібні, і ми з радістю їх приймаємо. Якщо говорити про нові проекти, то зараз ми запустили акцію по доставці самотнім старим продуктових наборів. Самотнім старим набори приносять соцпрацівники, але не у всіх це організовано. Ми хочемо порадувати, і безкоштовно приносимо такі набори на ті гроші, які є. У різних регіонах гроші надходять, і ми працюємо з регіонами по черзі. Ми намагаємося зробити так, щоб у людей похилого віку були запаси крупи на місяць, адже де-то дуже важкі випадки з точки зору ізоляції. Вони і так самотні, але раніше вони могли вийти і поспілкуватися з сусідами.
У нас молоді хлопці зібралися і поїхали на 300 кілометрів вглиб Калузької області й самі брали участь в доставці.
Другий проект – забезпечення захисними засобами як самим старих на випадок, якщо хтось до них прийшов, щоб вони завжди могли надіти маску або щось обляпати деззасобами, так і волонтерів та соціальних працівників, які допомагають людям похилого віку.
На це ми збираємо гроші і передаємо в різні регіони. Десь волонтери проводять майстер-класи, вчать стариків, як користуватися дезсредстами і рукавичками, як обробити їх. Ми не можемо видавати незліченну кількість пачок, на жаль, тому що все подорожчало. Масок взагалі немає, тому в основному оплачуємо марлю, а далі волонтери на місцях шиють багатошарові марлеві маски. У лікарні з коронавірусом вони не спрацюють, але захистити від контакту на вулиці вони можуть.
Масок взагалі немає, тому в основному оплачуємо марлю, а волонтери шиють багатошарові марлеві маски
Ось два великих нових проекту, інше, що ми робили – все продовжується.
З будинками престарілих ми теж працюємо. Ми зараз оплачуємо рахунки за деззасоби і рукавички для співробітників, щоб вони не заразили людей похилого віку. Будинки престарілих зараз виявилися скрізь на обсервації. Співробітники живуть безвиїзно, вахтовим методом, на два тижні заїжджають і там живуть.
Проблеми з пропускним режимом найчастіше вирішуються, адміністрація йде на зустріч. Організовані волонтери, коли виходять, відразу говорять, що вони волонтери, і все вирішується. І в Москві теж.
Державної підтримки у нас немає. У даний момент реалізується президентський грант, але не на утримання фонду. За законом про благодійну діяльність 20% всіх вступників коштів ми маємо право витратити на адміністративно-господарські витрати, але ми цього не робимо. Засновником нашого фонду є бізнесмен і він оплачує витрати на оренду і зарплату співробітників.
З точки зору пожертвувань рівень в нашому випадку не впав, але він і не був високим. Це швидше торкнеться фондів, які збирають на лікування та у яких основний дохід – надходження коштів.
Зрозуміло одне — ми переходимо на більш скромне існування. Не тільки фонди, а всі ми. Напевно, навіть весь світ.
Допомогти фонду «Софія» можна тут.
Ганна Бітова, директор Центру лікувальної педагогіки в Москві
Ми громадська благодійна організація «Центр лікувальної педагогіки», і у нас ситуація не дуже хороша. Ми займаємося з дітьми та дорослими з порушеннями психічного розвитку і зараз в карантині ми перевели заняття на онлайн. Було трохи складно, але зараз більше половини сімей продовжують заняття. Ми також надаємо психологічну підтримку. Волонтери при необхідності допомагають сім’ям, якщо є якісь проблеми. Наприклад, коли захворіла мама з дівчинкою хтось по черзі сидить. Інша мама вийшла на роботу, відповідно до них додому ходять люди і сидять з хлопцем, поки мама-медик ходить на роботу. Загалом, ми зараз намагаємося підтримати родини різними способами, готуємося доставляти продукти. Стежимо за ситуацією і сподіваємося, що не упустимо нікого і вчасно допоможемо.
Є у нас діяльність в інтернатних установах, зараз підтримуємо дітей, які проживають у інтернатах, по Skype і Zoom. Ніякого доступу немає, зате з’явилася можливість забирати хлопців, вже забрали вже шість дорослих. Сьогодні, сподіваюся, буде рішення і ще кількох дітей заберуть на час карантину, щоб їх трохи менше стало. Волонтери забирають їх до себе додому. У нас є квартири з супроводом і проживанням, туди ми зараз селім волонтерів, це робить фонд «Життєвий шлях».
Зараз розглядається створення змінних бригад, щоб вони могли і в інтернаті допомагати. В інтернатах проблеми з персоналом, не всі можуть працювати в такому режимі. Вони зараз працюють в режимі по два тижні, вахтами. Їм не вистачає людей, вони просять про допомогу. З іншого боку, коли люди живуть в такому великому колективі, це підвищений ризик захворювання, тому краще їх розібрати по домівках. Ми хотіли б робити все більш масштабно, але на сьогодні це важко, тому що небагато охочих
Звичайно, все непросто. Не всі готові працювати на коронавирусе. Тим не менш, деякі герої є і це нас захищає і підтримує.
Тим не менш, деякі герої є і це нас захищає і підтримує
Що стосується самої організації, то в нас зараз великі фінансові проблеми. У нас впало кілька великих донорів, є побоювання щодо бюджетних грошей, які ми отримували, це щорічне отримання коштів на реабілітацію. Ми підтримували велику кількість московських сімей з інвалідністю, проводили з ними заняття, реабілітацію і терапію. Ми продовжуємо це робити і чекаємо, коли буде конкурс. Ми чекали його три місяці, а потім його взагалі скасували. Не знаю, коли його тепер оголосять і буде він. Це серйозна річ, тому що це наш персонал, який багато років відбирався, це наші головні фахівці і ми фактично можемо в якийсь момент залишити їх без зарплати, тому що завтра можемо опинитися зовсім без грошей.
Ми виконуємо зобов’язання перед сім’ями, а держава за законом має нам компенсувати витрати. Але ось, наприклад, в Пітері просто припинили компенсувати, а у нас поки незрозуміло, ми зараз здали документи і акти про надання послуг, і якщо нам зараз не компенсують витрати, то це буде катастрофа.
Що стосується пожертвувань, то ми зараз оголосили акцію по збору, просимо, щоб люди підписувалися хоча б на 100-300 рублів в місяць. Для звичайної людини це нічого не значить, а ми сподіваємося, що хоча б що-небудь зберемо. Люди відгукуються. Зрозуміло, що вони не будуть нас кожен місяць рятувати, і що робити в наступному місяці, я не знаю.
Держава нас не підтримує. Малий бізнес підтримують, а НКО ніби й немає. Начебто обіцяють зменшити збори, податки і щось ще відкласти. Щось говорили про фінансову підтримку в розмірі одного МРОТ, для нас це було б щастя. У нас низький рівень заробітної плати, і якщо б ми всім могли виплатити додатковий МРОТ, ми б це підтримали.
Допомогти Центру лікувальної педагогіки можна тут.
Олена Альшанская, директор фонду «Волонтери на допомогу дітям-сиротам»
Ми картину першого кварталу побачимо тільки в травні, але вже видно, що кількість великих пожертвувань скорочується, тому що у людей змінюється життя. Тим не менш критичного відтоку за березень ми поки що не побачили. Подивимося, що буде за квітень. Одночасно з цим у нас збільшуються витрати. До нас починають звертатися ті сім’ї, яких ми підтримували вже тільки психологічно і юридично, які вийшли на самостійну і більш або менш нормальне соціальне життя, а тепер опинилися в ситуації втрати житла, втрати роботи, їм вже навіть продукти треба купувати, ми цього ніколи раніше не робили.
Дитячі будинки закриті з лютого. У волонтерів немає доступу, але ми поступово переводимо все в режим онлайн, спробуємо вибудувати відео-формати. Велика частина установ на ці відео-формати вже перейшла.А ще, ми домовилися з департаментом Соціального захисту Москви, і діти йдуть із закладів у сім’ї хоча б тимчасово, на період карантину, до волонтерів, до прийомних батьків, які закінчили Школу прийомних батьків. Трьох дітей забрали, ще десяти зараз оформляють документи, і волонтери заберуть їх на час карантину до себе. При цьому оформляється гостьовий режим, при якому немає виплат. Всі витрати за рахунок прийомних сімей. Там є діти з обмеженими можливостями здоров’я, в першу чергу ми намагаємося їх влаштувати. Вже пішли звернення сімей, які просять у нас підтримки. Це серйозне навантаження на бюджет, особливо дитина з інвалідністю, яким крім харчування потрібна купа всього.
Зараз наші пожертвування і запити розійдуться в різні боки. Пожертви будуть падати, запити ж рости серйозніше, ніж ми звикли. Раніше чисто матеріальних запитів в наш фонд було не дуже багато, тому що ми в основному займаємося соціальною роботою. А зараз до нас пішли заявки на допомогу продуктами, грошима з регіонів, а ми працюємо з сім’ями в кризі тільки в Москві і області. Ми зараз активно шукаємо контакти колег, щоб людям якусь інформацію передавати. Зрозуміло, що допомагати сім’ям грошима і продуктами по всій країні ми не зможемо.
Допомогти фонду «Волонтери на допомогу дітям-сиротам» можна тут.
Олена Садикова, директор кризового центру «Кітеж»
З фінансової точки зору ми ще не зовсім зрозуміли, що з нами буде. Знаю, що колеги скаржаться, що пожертвування зменшуються. У нас є Ростелеком, наш основний благодійник, який оплачує наші базові потреби. Будемо намагатися з ними продовжити роботу.
Але очевидно, що якісь непередбачені витрати у нас зараз з’являться.
На щастя, з’явилися і люди, які надають волонтерські послуги, вони допомагають жінкам, які опинилися у важкій життєвій ситуації. Вони їх знаходять і допомагають їм вибратися. Зараз це нелегко зробити, але невеликий успіх у волонтерської активності є.
Є група волонтерів, які збирають для нас продукти, речі і супроводжують жінок. Є люди, які написали через месенджер Facebook і придбали продукти, домовилися про доставку, самі все оплатили. Є хороші люди, яких хочеться подякувати.
Є люди, які придбали продукти, домовилися про доставку, самі все оплатили. Є хороші люди, яких хочеться подякувати
Наш притулок зараз на карантині. У нас є розміщення на орендованій квартирі і є готелі, які на час кризи безоплатно поселили кілька людей.
Від держави ніяких пропозицій про підтримку поки не було. Бізнес, кафе і гостинці запропонували співпрацювати. Зараз це складно організувати, але ми спробуємо. Ми не розуміємо, як самим бути з пропусками, тому що незрозуміло, чи можемо ми працювати з пропусками або нас будуть штрафувати. Я боюся на своїй машині їздити, тому що штраф для організації дуже високий, і я не хочу ризикувати такою сумою. У нас є партнери, які допомагають бездомним, і їх вже оштрафували. Чекаю, доки ситуація трохи проясниться.
До мерії неможливо додзвонитися, сподіваюся, що найближчим часом ми з ними зв’яжемося і ще раз спробуємо з’ясувати, що там з пропусками. Наші колеги теж намагаються це робити.
Допомогти кризового центру «Кітеж» можна тут.