США розробляють проект міжнародного договору з видобутку ресурсів на Місяці без участі Росії, повідомило Reuters з посиланням на джерела. Документ передбачає створення на Місяці баз по видобуванню корисних копалин, а навколо них — «зон безпеки» для запобігання втручання з боку інших країн і компаній. Договір також передбачає розробку правової бази, яка закріпила б за окремими гравцями право власності на видобуваються на Місяці ресурси. США планують представити угоду країнам-партнерам в найближчі тижні, при цьому Росію в їх число включати не планується.
Керівник Інституту космічної політики Іван Моїсеєв розповів The Insider про те, що планується видобувати на Місяці і чи це можливо робити без участі Росії.
Поки мені це видається фантастикою, тому що Місяць ще треба потрапити, а це проблематично. У будь-якому випадку, мова йде не про те, щоб блокувати дії Росії на Місяці, а про те, щоб розпочати роботу з укладення договору, почати такі ось зондувальні розмови з дружніми країнами.
Правові підстави для освоєння Місяця – це Договір про космос 1967 року. Він забороняє національне присвоєння Місяця та інших небесних тіл, але ця норма про присвоєння державою, тобто, оголошенні на цьому небесному тілі свого суверенітету. При цьому є і інші види присвоєння – корпоративне, приватне, особисте. Стаття сформульована так, що якщо забороняється національне привласнення, то всі інші види присвоєння за замовчуванням можна. На цьому США і базуються в частині використання Місяця та інших небесних тел.
Інша стаття цього договору каже, що країна, яка запустила в космос екіпаж або космічний об’єкт, зберігає юрисдикцію над ним, де б він не знаходився. У цьому випадку місячна база може бути розглянута як штучний космічний об’єкт, і хто її побудував – той і буде мати юрисдикцію над нею.
Поки що це за чинним міжнародної угоди. Трамп ж збирається уточнити договір в цій частині, тому що уточнюючих міжнародних угод для того, щоб залучити до освоєння космосу приватний бізнес, на який зараз робиться великий наголос, не існує. Тобто, завдання — показати в деталях, як будуть здійснюватися права власності та юрисдикція.
У Росії зараз немає техніки для Місяця. Колись існувала місячна програма, яка не вдалася через вибух носіїв та з інших причин. Були хороші автомати, але все це було в 1970-ті роки. Росія на Місяць, і взагалі до інших планет, не запускає кораблі з 1988 року. Були пара спроб запустити до Марса, але вони були невдалі.
Плани США — це перспектива, яка настане через років п’ять. Трамп говорив про висадку на Місяць в 2024 році, але швидше за все, технічна готовність настане не раніше 2028 року. Корабель і ракети у США є, залишилося тільки зібрати і поставити посадочні модулі. Ось тоді вже можна очікувати створення першої бази — десь у 2030-ті роки. У Росії нічого такого немає. Є лише заяви Роскосмосу про те, що базу можна зробити до 2030 року (раніше говорили про 2015 рік), але немає ні планів, ні якихось конкретних робіт, спрямованих на освоєння Місяця.
У 2015 році брали космічну програму до 2025 року, в ній були окремі проекти по створенню місячної техніки без польоту людини, однак всі ці позиції були севестированы. Перед прийняттям цю програму скоротили майже вдвічі, тому нічого місячного у ній не залишилося.
За однією з версій, присутністю людини на Місяці буде спільна робота автоматів і відвідування супутника Землі екіпажами. Тобто, не постійне перебування, а відвідування. Але поки говорити про це рано, зараз можна говорити про політ на Місяць і про базу на Місяці. База на перших етапах обов’язково буде в відвідуваному режимі — тобто, люди будуть прилітати, щось ремонтувати і відлітати, а в інший час будуть працювати автомати.
Щодо корисних копалин на Місяці зараз найбільше розмов йде про воду і про Південний полюс небесного тіла, де можуть бути покладу льоду. Вода потрібна не тільки людині, це ще й паливо для кораблів, причому найефективніше. Щоб отримати його, воду всього лише треба розкласти на кисень і водень. По-друге, мова йде переробки регалита з метою вилучення металів для конструкцій.
Все це і паливо, і метали — потрібно не для того, щоб доставляти на Землю, а для використання в космічному просторі. За умови будівництва інфраструктури, це стає вже технічно вигідно, а в перспективі – і економічно, тому що возити кисень і водень на земну орбіту з Землі набагато дорожче, ніж з Місяця.