Володимир Путін відмовився фіксувати ціни на газ для Білорусії і Вірменії до підписання угоди про ЄАЕС. За його словами, єдиний тариф на транспортування газу може бути реалізований лише на єдиному ринку, а поки такої інтеграції в Євразійському економічному союзі немає. Всупереч думку Білорусії і Вірменії, Росія наполягає на такому порядку змін — спочатку інтеграція, а потім загальні умови щодо газу. За словами Путіна, поки це не досягнуто, «ціни на газ повинні формуватися на основі ринкової кон’юнктури, враховувати витрати та інвестиції постачальників, а також забезпечувати обґрунтовану норму прибутку на вкладений у видобуток капітал».
Партнер консалтингового агентства RusEnergy Михайло Крутіхін пояснив The Insider, про які ринкові механізми говорить Путін і що дозволяє Росії ставити свої умови в угоді щодо інтеграції в рамках Євразійського союзу.
Це, насамперед, політика, а з економікою і комерційними міркуваннями це має дуже мало спільного. З Вірменією складно тому, що вся газова галузь Вірменії належить «Газпрому». Вони поступово її віддали «Газпрому» в якості оплати за раніше поставлений газ. Тобто «Газпром» поставляє газ по якійсь своїй ціні до кордону з Вірменією і потім продає свій власний підрозділу за відносно невисокою ціною, що взята зі стелі. І вже це його підрозділ у Вірменії продає газ усередині країни за ціною, яку сама і призначає. Це не має ніякого відношення до ринку. Це внутригазпромовская торгівля.
З Білоруссю становище не таке, але теж не комерційне, а політичне. Сенс той же – і Вірменії, Білорусії російське керівництво зараз говорить: «Ми готові вам дати знижки на газ, якщо ви приймете умови інтеграції в так званий «Євразійський союз»». Приймете політичні умови – будете за іншою ціною отримувати газ. За якою ціною – це теж буде взято зі стелі, тому що до економіки це не має ніякого відношення. Коментувати ціни неможливо, вони довільно призначені і так само довільно можуть бути змінені по волі політиків.
У Вірменії вибору немає ніякого, тому що газова галузь країни знаходиться всередині «Газпрому». Важко уявити собі, що підрозділ «Газпрому» буде закуповувати газ не у «Газпрому», а у когось іншого через територію Ірану та Туреччини. Це неможливо.
Що стосується Білорусі – вони могли би скільки газу отримувати, наприклад, з Польщі, але це буде політичне рішення, а не економічне. Так, у них можна розгорнути якісь газопроводи, можна домовитися з Варшавою про отримання газу, який Польща отримує в зрідженому вигляді, а скоро буде отримувати і по трубопроводу, який будується з Норвегії через Данію. Тому внутрішньоєвропейська торгівля може здійснюватися у тому числі і з участю Білорусії. Але те, що відбувається зараз, це політика, це викручування рук цим двом країнам.