Мережеве співтовариство «Диссернет» виявило некоректні запозичення, ознаки наукового підроблення та інші порушення наукової етики в дисертаціях 68 суддів. Про це йдеться у тексті доповіді за підсумками семи років роботи.
Порушення виявили у роботах судді Конституційного суду у відставці, п’ятьох діючих суддів Верховного суду, двох голів касаційних судів загальної юрисдикції, 20 суддів судів загальної юрисдикції регіонів і шістьох — арбітражні, а також п’ятьох голів районних судів.
Найбільш часто зустрічається порушення — запозичення тексту без посилань на авторів наукових праць і довільна заміна емпіричних даних в дисертації. До числа порушень автори доповіді віднесли також наукове керівництво дисертацією з некоректними запозиченнями і виправдання таких. Так, колишній суддя Конституційного суду Борис Эбзеев потрапив у список порушників, оскільки не перешкоджав «відмивання репутації» дисертантів, коли на експертній раді розбиралися скарги на представників прокуратури та судової системи.
При цьому, як виявили автори доповіді, судді часто займалися некоректними запозиченнями і у своїх колег. Так, заступник голови Краснодарського крайового суду Сергій Кротов списував цілі абзаци з дисертації заступника голови Верховного суду Петра Сєркова. А його колишній начальник, екс-голова крайового суду Олександр Чернов списував у голови Верховного суду В’ячеслава Лебедєва. Суддя Басманного суду Наталія Дудар, яка винесла вироки фігурантів «болотної справи», була помічена в запозиченнях з дисертації судді Михайла Ташилина.
У дисертаціях 12 суддів були виявлені ознаки наукового підроблення, тобто довільна заміна предмета дослідження при збереженні незмінними емпіричних даних. Так, наприклад, вступив краснодарський суддя Сергій Кротов. Двоє суддів посилалися на ніколи не існували нормативні акти як на діючі.
Як повідомив засновник «Диссернета» Андрій Заякин, з-за порушень втратили вчених ступенів тільки троє суддів. Це пов’язано з тим, що більшість дисертацій вже неможливо оскаржити, оскільки минули встановлені терміни. Проте активісти «Диссернета» наполягають, що сам по собі факт використання дисертації, отриманої неналежним чином, — це триваюче порушення, яке є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.