Франція і Німеччина виступили зі спільною ініціативою створення фонду відновлення на €500 млрд, який буде надавати гранти державам-членам ЄС і регіонів, що найбільш постраждали від коронавирусного кризи. The Insider запитав у експертів, як створення фонду вплине на внутрішню згуртованість Євросоюзу і задоволені такими планами розвинені країни єврозони.
Павло Тимофеєв, старший науковий співробітник ІСЕМВ РАН
ЗМІ відразу ж охрестили цей крок «міні-революцією». Справа в тому, що Німеччина, яка раніше сприймала в багнети будь-які проекти, засновані на ідеї взаємного розподілу боргів ЄС, погодилася на створення загального боргового фонду, в якому повернення коштів буде здійснюватися на паритетній основі. Запропоновано, що Єврокомісія буде позичати кошти на фінансових ринках від імені ЄС, тим самим відсоток завдяки авторитету Брюсселя буде невисоким. Дана сума буде розподілятися по країнах, регіонах і галузях, найбільш постраждалим від кризи – по суті, у вигляді дотацій, а не позик, як підкреслюють в Парижі і Берліні. Спробуємо розібратися в тому, що стоїть за цим рішенням.
Дана міра, покликана підтримати відновлення економіки ЄС, є тимчасовою і точкової: її обсяг і термін дії строго обмежені. Озвучуючи план, лідери Франції і Німеччини вписали його в коло більш широкого «пакет» заходів, що включає перетворення медицини в стратегічний пріоритет розвитку ЄС, посилення екологічної та цифровий складових економіки ЄС, розвиток його Загального бюджету і єдиного ринку. Франція може занести в свій актив те, що бюджет ЄС отримає додаткове фінансове вливання, на чому наполягав не тільки Макрон, але і його попередник Олланд. Німеччина, зі свого боку, треба думати, задоволена тим, що даний обсяг коштів стане доповненням до бюджету ЄС, а наданням і поверненням позик буде займатися Єврокомісія на чолі з Урсулою фон дер Ляйєн, раніше – міністром оборони ФРН. Берліну не доведеться брати на себе борги південних країн ЄС – від Іспанії до Греції, проти чого виступала Меркель ще в ході боргової кризи 2008 року.
Головне питання – чому Німеччина змінила свою позицію? Однозначної відповіді на це питання поки що не видно. Можливо, справа в тому, що 1 липня 2020 року до Німеччини переходить піврічне головування в ЄС, яке може стати кульмінацією політичної кар’єри Меркель, і підйом європейської економіки після пандемії коронавіруса став би кращим тлом для закріплення лідерства Німеччини в ЄС. З іншого боку, не виключено і те, що Німеччина, усвідомлюючи глибину кризи (зі слів глави ЄЦБ Крістін Лагард, падіння ВВП в єврозоні у другому триместрі року може скласти до 15%), зрозуміла, що Євросоюзу потрібна не тільки економічна, але і політична солідарність, щоб зберегти перед обличчям поточних випробувань внутрішню згуртованість – ключове поняття в останній редакції Європейської стратегії безпеки 2016 року.
Зазначений план також доповнює програму допомоги, рішення про створення якої вже ухвалили міністри фінансів єврозони – також в обсязі €500 млрд. тобто, в цілому йдеться про солідну суму в €1000 млрд, що приблизно в 7 разів більше річного бюджету ЄС. Правда, необхідно, щоб цей план був прийнятий всіма 27 країнами ЄС. І якщо Італія та Іспанія вже відреагували на нього з ентузіазмом, то економічно більш успішна Австрія дала зрозуміти, що готова допомагати сусідам лише позиками, але не дотаціями. Судячи з усього, обговорення цієї заходи 18-19 червня на саміті Євросоюзу буде нелегким.
З політичної точки зору план примітний тим, що в ньому йдеться про подальший крок у бік зміцнення наднаціонального авторитету органів ЄС. Офіційно допомогу надають не одні країни – іншим, а Єврокомісія – країнах, регіонах і галузях економіки ЄС (втор числі, до речі, і Німеччини). Не випадково єврооптимісти і євроскептики зазначили, що це рішення може стати новим кроком на шляху перетворення ЄС у федерацію і набуття європейської ідентичності. Успішність реалізації цього плану покаже, чи здатні країни-члени ЄС підтвердити свою єдність і вийти згуртованими з випробувань пандемією. Париж і Берлін у всякому разі готові очолити цей пелотон.
Анатолій Бажан, заступник директора центру “Банки і кредитна політика” Інституту Європи РАН
До цих дуже слабка допомога надана тим же Італії та Іспанії. Мабуть, до керівництва ЄС дійшло, що відсутність фінансової підтримки найбільш постраждалим країнам може стати останньою краплею, тому що в Євросоюзі вантаж проблем і так досить великий. І ці проблеми породжують дезінтеграційні тенденції. Зараз на тлі коронавірус і кризи незадоволених додалося. Деякі країни скаржаться на те, що «Німеччина і Франція майже не допомагають». Досить важка ситуація. Створили досить великий фонд для того, щоб надавати допомогу, але минулі проблеми нікуди не поділися.
Сам по собі коронавірус не може з’явитися причиною такої дезінтеграції в Євросоюзі. Але вантаж певних проблем уже накопичено. Всі ж розуміють, що ця фінансова допомога не назавжди, це тимчасова міра. Хоча медики залякують людей, але я думаю, що коронавірус не буде відігравати серйозну роль в довгостроковій перспективі. У кінцевому рахунку коронавірус буде переможений.
В цілому навряд чи ця фінансова допомога стане приводом для зупинки дезінтеграції. Великобританія виходить з Євросоюзу, у Франції великий дефіцит в торгівлі з іншими країнами Євросоюзу. Шанси того, що і Франція покине Євросоюз, досить високі. Незадоволених багато, і пов’язано це з тим, що ці країни є донорами для тих, хто недостатньо розвинений в рамках Євросоюзу. Розширюються сепаратистські тенденції і невдоволення серед населення високорозвинених країн.