На початку тижня уряд заборонив ввезення нафтопродуктів в Росію. Заборона на імпорт деяких видів бензину, дизельного палива й інших нафтопродуктів буде діяти до 1 жовтня. Голова Незалежної паливного союзу Павло Баженов розповів The Insider, що зараз, коли купівля імпортного палива стала економічно доцільна, у Росії є унікальна можливість нарешті відновити роботу цінового механізму і знизити ціни, але замість цього уряд забороняє імпорт.
По-перше, ця заборона фактично був прийнятий раніше. Зараз йде його формалізація, а де-факто, він був прийнятий. коли наш уряд зіткнувся з тим, що імпорт став більш привабливим з точки зору ціни, ніж внутрішні обсяги. Купівля імпортного палива стала економічно доцільна і уряд тут же прийняв ряд заходів по підтримці російської переробки.
Вантажити на внутрішній ринок набагато привабливіше, ніж відправляти на експорт. Зараз ціни внутрішнього ринку значно премиальнее, ніж на експортні альтернативи. Стрункість цієї картини порушує адвентирующий механізм, який спочатку був створений як інструмент згладжування коливань і балансування внутрішнього ринку. По суті, адвентирующий механізм, в умовах, коли відправлення палива на зовнішній ринок була більш економічно вигідною, був створений для того, щоб мотивувати нафтові компанії поставляти на внутрішній ринок. Але якщо немає економічного стимулу, ручне управління все одно довго працювати не зможе. Відповідно, придумали механізм, який кілька раз редагувався й в останній редакції були допущені ряд фатальних помилок. Зокрема, відсутня прив’язка цього механізму до реальної ціни внутрішнього ринку. Треба розуміти, що адвентирующий механізм прив’язаний до абстрактної ціною, умовної планці, яка була взята за високим 2018 році, коли була зовсім інша картина. Її потім знижували, але тим не менш це ціна, яка в найближчій перспективі недосяжна для внутрішнього ринку.
Перше – це те, що демпфер відірваний від реальних цін внутрішнього ринку, а друге – раніше початкова редакція демпфера передбачала нижню планку відсікання +/- 10%. Якщо зовнішня кон’юнктура виходить за ці параметри, демпфер перестає виплачуватися в нафтову компанію, тому що він працює і в ту, і в іншу сторону. Він давав часткову компенсацію нафтовим компаніям, коли поставляти на зовнішній ринок було вигідніше, ніж на внутрішній, і передбачав виплати з боку нафтових компаній. Тобто, він повинен був забирати частину надприбутків. Але проблема демпфера в тому, що він працював тільки в розрахункових параметрах. Сьогодні демпфер став працювати навпаки і за рахунок того, що прибрали нижню планку відсікання і не прив’язали до цін внутрішнього ринку, сталося те, що демпфер став найбільшим податком на російський паливний ринок.
Якщо ми беремо бензин за квітень, то з кожної тонни компанії виплачували додатково близько 18 тисяч рублів, якщо не зраджує пам’ять. Це більше, ніж акциз на бензин. Якщо брати ціни початку квітня – це близько 40% ціни без акцизу. Навіть в умовах, коли у нас внутрішній ринок, якщо ми беремо ціну в вакуумі, за фактом у нас переробка пішла в глибокий збиток. Достатньо взяти калькулятор, порахувати акциз, дельту, ПДВ і ми розуміємо, що кожна тонна, яка отгрузилась на внутрішній ринок, сгружена в мінус для заводу, незважаючи на серйозне зниження вартості закупівлі сировини, адже нафта подешевшала у нас в країні, як і в усьому світі.
Коли ринок зіткнувся з тим, що переробка пішла в глибокий мінус, замість того, щоб, використовуючи логіку і здоровий глузд призупинити дії працюючого неправильно демпфуючого механізму, наш уряд прийняв рішення підтримати переробку за допомогою перерозподілу маржі між роздробом і переробкою. Тобто штучно підняти оптові ціни. Для цього були вжиті наступні заходи – заборона імпорту більш дешевого палива, яке могло б скласти конкуренцію нашої внутрішньої переробки.
Безумовно, не можна говорити, що у нас зовнішній обсяг прийшов би на ринок і це було б добре для інфраструктури. Ні, тому що заводи якщо встануть, знову їх запустити буде проблематично, не всі витримають. Суть в тому, що у нас виробництво настільки неефективно, що зовнішнє виробництво набагато вигідніше. Виною всьому оподаткування на внутрішньому ринку. Банальна призупинення дії демпфуючого механізму вирішить це питання сьогодні, якщо не зараз. Але ні, замість цього ми піднімаємо оптову ціну і тим самим даючи невелику прибутковість переробки, при цьому вбивши ціновий механізм, який більш-менш діяв на ринкових засадах. Для цього заборонили імпорт дешевшого палива – щоб вона не складала конкуренцію внутрішнього виробництва. Для цього наполовину знизили обсяги реалізації товару на біржі. Плюс, були тактичні заходи щодо встановлення цінових коридорів для зміни оптової ціни. Все це призвело до того, що на початку квітня і по даний момент зростання оптової ціни на паливо склав більше половини.
В пік кризи ми увійшли з відносно високою націнкою, і вона допомогла не допустити зовсім негативних наслідків. Сьогодні фіксуємо по всій країні невідвантаження в бік незалежних компаній. Нафтові компанії не запланували обсяги. Біржа зараз у космосі, зріс попит на дрібний опт. Природно, заявки ніхто не зробив, ніхто не розраховував, що попит почне відновлюватися так швидко і сьогодні ми маємо локальну брак палива. Я би не сприймала це як системну проблему. Це проблема зараз дуже актуальна і жорстка, але я думаю, що щодо цього будуть вжиті заходи. В цілому у нас сьогодні паливний сектор і ті правила гри, в рамках якого він функціонує, – все розбалансовано по повній програмі.
Нормально ця система працювати не може, тому що це не система. Тут є три основних ризику. Перше – це ризик шкоди інфраструктурі. Якщо є магазин, але немає товару, то неважливо яка ціна і якість, тому що його просто немає. Зараз потрібно звернути увагу на значимість інфраструктури, яка нами, споживачами, недооцінюється.
Друге – ця ситуація створює економічні передумови для збільшення частки реалізації палива не п’ятого класу в країні. Ні в якому разі я не кажу, що це набуло масового характеру. Я кажу лише про те, що створені економічні передумови. Все просто – на п’ятий клас негативний демпфер сплачується, на четвертий клас і нижче – не сплачується. Якщо ми беремо бензин в 17-18 – це багато, це 30-40% ціни. Зрозуміло, що це величезний розрив і істотний стимул для розповсюдження неякісного палива, незважаючи на репресивні заходи. Не те, щоб неякісного, а не товарного якості, не п’ятого класу.
І третє, найважливіше для народу, для автовласників – сьогодні є всі економічні умови для того, щоб ціни на паливо пішли вниз. Всі економічні умови для того, щоб ціни на паливо знижувалися, є. Є умови для того, щоб відновити в галузі роботу цінового механізму, який би ось цей популістською політикою стримування та бажанням якомога більше забирати податків в оптовому сегменті. Ось із-за цієї політики у нас паливний сектор в постійних проблемах.
У нас з вами постійні инфополосы – то ціни зростають, то тигри в клітці м’яса не додають, то з якістю проблеми. Чому? Тому що сама по собі система роботи розбалансована донезмоги, тому постійні проблеми. І сьогодні історична можливість відновити роботу цінового механізму і знизити ціни на паливо, але замість цього ціни йдуть вгору в силу дій уряду. Галузь страждає, населення приречена на подальше зростання цін на паливо, хоч і повільний, і регульований в рамках інфляції.