Greenpeace майже вдвічі збільшив оцінку збитку від НС в Норильську: з 6 до 10,2 млрд рублів. Раніше при оцінці організація виходила з заяви Росприроднагляду про те, що у воду потрапило 15 тисяч тонн палива з вилилися 20 тисяч тонн. Як зазначив у розмові з The Insider директор департаменту з програмами, дослідженнями та експертизі російського відділення Greenpeace Іван Блоків, важливо, щоб не тільки з води були усунені нафтопродукти, але і щоб була очищена грунт навколо.
Я відразу можу говорити, що до 10 млрд, які ми розраховували на воду, можна відразу додати коефіцієнт 2,5. Якщо будуть вжиті адекватні заходи (хоча це вже майже неможливо), якщо будуть вчасно сконцентровані сили і засоби, то, принаймні, з води можна буде прибрати велику частину забруднень. Але я боюся, що цього зроблено не буде. Щоб прибрати таке забруднення, потрібно вже зараз викачувати воду з паливом. Для цього потрібно три складових:
1. кваліфікований персонал (принаймні, в МНС він є, і у мене немає підстав сумніватися),
2. помпи, але їх можна швидко дістати;
3. і найважче — ємності 100, 200 і 300 кубометрів, тому що 15 тисяч кубометрів палива змішаються з водою, ми точно не знаємо коефіцієнт (1:2, 1:3 або 1:10), але буде істотно більше.
Сьогодні проходила інформація про те, що МНС туди збирається знести ємності в 16 тисяч кубометрів. Цього незрівнянно мало. Я боюся, що береги будуть забруднені і далі. Перша дія була цілком розумним: поставили на річці бони, але дизельне паливо проникає під ними, і бони не затримують все.
Ми очікуємо, що забруднення буде розростатися, а далі ми потрапляємо в ту ж ситуацію, як «Ексон Валдиз», тільки там було трохи краще. Після цього розливу кілька років очищали берега, правда, там була нафта. Навіть використовували пар, щоб розділити нафту з піском. Коли я там був п’ять років тому, можна було копнути сантиметрів на 40-50 – і буде видно нафту. У нас аналогічну робили чистку в республіці Комі. Може бути, ви чули про розлив 1994 року – найбільший розлив у світі взагалі. Офіційна оцінка — 20 тисяч тонн, а в реальності там було 200 тисяч тонн. Вони витратили, за цінами 1994 року, $125 млн у вигляді позик Європейського банку та Світового банку, плюс відчутні російські гроші. Уявіть таку суму грошей у 1994 році в Росії.
Все прибрати не вдалося. У нас залишилося набагато більше забруднення, ніж біля узбережжя Аляски. На окремих ділянках можна наступити на пісок, і під ногами видавлюється нафтова плівка і шматочки нафти. У Норильську у нас дизпаливо, і воно трохи відрізняється від нафти. Зрозуміло, що за два тижні прибирання неможлива. Протягом двох тижнів, якщо я правильно розумію, можна відкачати тільки цю суміш, а очищення берегів і грунту – це дуже довга процедура. Там дуже багато чого буде залежати від того, які будуть затверджені регіональні нормативи на залишковий вміст нафтопродуктів. Знаєте, є така хитра річ – регіон може затвердити норматив про те, який зміст нафтопродуктів вважається нормою, і очищати потрібно тільки до цього стану. Не до нуля або до тла, а до цього стану.
В принципі, має бути фон. Тобто – забруднили, забирайте назад до тла. Тоді, якщо ви зумієте привести все в порядок, то, може бути, ви і завдали такого великого збитку, а тут виходить, що збитки ліквідовано, коли ви очистили до 1 000 мг/кг або мг/л. І ось тут настає проблема, тому що це все одно погано. Це не ожила земля, це не те, де щось може зростати.
Збиток може бути спрямований на те, щоб компенсувати причинителю шкоди витрати на його ліквідацію. Тобто, ті гроші, які повинні бути стягнуті, можуть бути потім їм повернуті. У нас вже є досвід з московської МПЗ, коли суму збитку, яка була по суду призначено московської МПЗ через Департамент природокористування міста Москви, повернули йому назад кошти, витрачені на ліквідацію завданої шкоди.
У цьому випадку підприємство не компенсує збиток, що дуже важливо з точки зору того, що державні органи повинні мати ці гроші, щоб можна було діяти. Той же МНС витратить багато грошей. І по-друге, це не буде уроком всім іншим. Я розумію, що це не дуже гарне слово, але закони повинні діяти. Ідеальний варіант – це щоб не платили штрафи, а щоб не завдавалося шкоди, але якщо ви вже нанесли такий серйозний збиток, то вже будьте ласкаві заплатити. Це справедливо.
Я, як і вся наша організація, хотів би, щоб цього не було. Ідеальний варіант – щоб нормально працював Ростехнагляд. На експлуатацію подібного роду споруди дозвіл дає Ростехнагляд.
Кажуть, що цим спорудам 36 років. До них треба було ставитися з обережністю. Напевно якісь нормативи є. Я не знаю, чому вони не дотримувалися.
Тут взагалі купа нестиковок, які викликають велике здивування. У нас багаторазово промисловість говорила: «Ми не робимо ніякого аварійного фонду. У нас будуть хороші плани ліквідації аварій». І раптом в плані ліквідації аварій не передбачено такого розміру витік. Як складався план? Я не можу собі уявити.
