Володимир Путін доручив «Газпрому», уряду і регіональним органам влади сформувати джерела фінансування для підключення громадян до газорозподільних мереж «без залучення їхніх коштів». Він також доручив завершити газифікацію до 2024 року і 2030 році. Буде створена робоча група для виконання доручень. Відповідальним за це призначений Ігор Сєчін. Стовідсоткової газифікації в Росії не буде ніколи, заявив у розмові з The Insider експерт Фінансового університету при Уряді РФ Ігор Юшков.
Не думаю, що тут мова йде про те, що громадянин напише заяву «Підключіть мені газ», і йому хтось за чийсь рахунок все це зробить. Можливо, мається на увазі, що “Газпром” не зможе підвищувати тарифи. Тобто «Газпрому» дали доручення — збільшити масштаби газифікації. Він це робить, але звідки-то треба взяти гроші. Доручення Путіна, ймовірно, стосується заборони підвищувати тарифи на газ.
Зараз «Газпром» ніякого відношення до проведення газу кінцевому користувачеві взагалі не має. Він не займається газифікацією безпосередньо будинків, він займається газифікацією населених пунктів: дає гроші на будівництво великих газопроводів, які приходять до населеного пункту, а далі в межах населеного пункту по вулицях газ розтягують вже, як правило, всякі Облгази, на це йдуть гроші муніципалітетів.
Це відбувається за рахунок регіону, за рахунок місцевих бюджетів. І в цьому основна проблема. Саме тому у нас не так багато газифікованих будинків трохи подалі від центру. Не вистачає грошей на місцях. І це не відповідальність «Газпрому».
Як все це працює на практиці? Людині дали технічні умови на підключення. Там написано, що тут є труба, в ній є такий тиск, тобі ми виділяємо такий-то об’єм газопроводу, давай, підключайся. Чоловік дзвонить в яку-небудь контору, яка підключає газ. Вони кажуть: «Тобі це буде коштувати 10 млн». Він каже: «Як же так? Мені 10 метрів треба провести до дому». А вони кажуть: «Нічого не знаємо, 10 млн. Така ринкова ціна». Він дзвонить в сусідню контору, а йому кажуть: «Ні, ти ось першому дзвони, Іване Івановичу, він у тебе на вулиці працює». Тобто в реальності всі ці контори поділили між собою ринок.
І поступово держава зрозуміла, що це не просто послуга, населення сприймає це не просто як послугу. Тема газифікації — це тема соціальної справедливості, і вона дуже політизована. Тобто всі мислять так: ми найбільша газова країна в світі, у нас найбільші запаси, ми постачаємо всю Європу газом, а самі сидимо без газу. А якщо хочемо підключитись, з нас вимагають мільйони. І держава нарешті це зрозумів, і намагається хоч якось поліпшити життя населення.
І газифікація — це дуже вдала річ, якою можна відносно дешево зробити життя населення відразу ж відчутно краще. Тобто ти підключаєш людині в будинок газ — і він одразу відчуває, що йому жити стало простіше. Тобто це миттєве відчуття того, що щось у твоєму житті змінилося на краще. І це дуже вдала річ в плані процесу транзиту влади: населення не турбується з приводу стабільності в політичній системі в 2024 році, а натомість отримує певне поліпшення життя. Зокрема — газифікацію.
Про стовідсоткову газифікації мови не йде взагалі. Я думаю, що ми вийдемо десь 80-86% газифікації — і на цьому все зупиниться. Тому що 100% — це означає, що ми повинні взяти гроші «Газпрому» і побудувати якийсь гігантський по протяжності газопровід до віддаленого населеного пункту на березі Північного льодовитого океану. Це може коштувати, скажімо, 10 млрд рублів, щоб постачати два будинки. Напевно, це не найправильніше рішення. Тому у нас стовідсотковою газифікації не буде ніколи.
Чому Путін озвучив такі терміни, теж зрозуміло. До 2024 року треба звітувати перед населенням про те, що було в попередній електоральний цикл, що ти зробив у період правління. А 2030 рік — це обіцянку поліпшити ті самі результати.
Інше питання, що є, наприклад, Ленінградська область, де по-моєму, менше 50% зараз газифікації. І ось тут абсолютно незрозуміла історія, це потрібно виправляти.
В робочій групі для виконання доручення відповідальним призначено Сєчін. Зрозуміло, що «Газпром» знаходиться в конфлікті. Сечин і Міллер — це апаратні конкуренти. Може бути, в цьому і логіка, тому що Путін любить влаштовувати такі збірні салатники і всередині міністерств часто, і провокувати апаратні конфлікти, щоб зберігати свою роль верховного арбітра, який ці конфлікти дозволяє у подальшому.