Поліція Франції провела десятки обшуків у передбачуваних радикальних ісламістів. Влада вважає, що вони публікували пости на підтримку 18-річного уродженця Москви, який убив вчителя за демонстрацію карикатур на пророка Мухаммеда під час уроку про свободу слова. Напередодні кілька тисяч людей взяли участь у демонстраціях у Франції в пам'ять про вчителя. Політолог Юрій Рубинский в розмові з The Insider зазначив, що зараз напружена ситуація з радикально налаштованими мусульманами у Франції загострюється через кризу, пов'язаного з коронавірусів.
Демонстрація на Площі республіки в Парижі відбулася на тому ж місці, що і демонстрація у відповідь на теракти в 2015 році. Учасники цих демонстрацій безумовно проводили паралель між тим, що тоді сталося, і тим, що сталося зараз.
Сам по собі факт того, що вчителі обезголовив 18-річний чеченець, який народився в Москві, жахливий. Він стався в дуже складний і напружений момент для самої Франції. По-перше, це проблема імміграції. Роль мусульманської діаспори в самій Франції, а це мільйони людей, і кожен четвертий громадянин Франції у другому-третьому поколінні має одного предка, який народився за межами країни. Все це створило напруженість. Сюди ж і криза коронавируса. І оскільки ця криза мав соціальні та економічні наслідки для зайнятості, то все це разом узяте різко загострило проблему співжиття з діаспорою, екстремістські елементи якої, а їх чимало, відкрито заперечують і відкидають республіканські демократичні цінності.
Це змусило зараз президента Макрона за кілька днів до цього випадку виступити із заявою про те, що Французька республіка не може терпіти претензії частини насідають на її громадян, в тому числі що мають громадянство Франції, про спроби нав'язати їй вимога жити за своїми законами французам, які цього не хочуть, і чиї цінності є умовою своєї ідентичності. Він сказав про те, що ті спільноти, а вони концентровані в передмістях великих міст, в тому числі Парижа, живуть у своїй шкаралупі, і поліції там з'являтися небезпечно.
Тому президент сказав, що «ми маємо справу з сепаратистами, які кидають виклик нашому національній спільноті, нашій культурі, нашим цінностям, і цього ми не потерпимо». А що з ними робити? Це відкрите питання.
У Франції історично, особливо в останні 100 років з кінця XIX століття, республіканська світська школа розцінюється як оплот республіки і демократії, оскільки вона формує громадян у своїй республіканської демократичної ідентичності. Є й ісламські школи, їх ніхто не забороняє, адже це право будь-якого громадянина – мати свою школу. Викладачів в цих школах держава повинна схвалити. Звідки приходять ці імами? Це мусульманські правники, фахівці з ісламу, які прибувають з Північної Африки, Алжиру, Тунісу, Марокко і Близького Сходу, Африки, Афганістану і так далі. Приблизно 300 таких імамів щороку прибуває. Причому зміст їх курсів і викладання абсолютно однозначні і несумісними з французькими національними цінностями.
Це питання було піднято президентом, але тоді виникає питання – як їх формувати? Закон від 1905 року, чинний, про відділення церкви від держави, забороняє державі навчати релігії. У цьому вся справа. Зараз говорять цілком реально про те, щоб приїзд до Франції імамів-вчителів з мусульманських країн потрібно припинити і створити умови для формування за допомогою помірних і лояльних державі мусульманських організацій нових педагогічних кадрів і порядків в цих школах, які б не кидали виклик цінностям республіки.
Причина зріє не перший рік вже. Це проблема, що йде з середини минулого століття. Почалася вона ще в період розпаду колоніальної французької імперії, а особливо з війни в Алжирі, яка тривала 7 років і з якої брали участь сотні тисяч призовників з французької сторони. Війна була дуже жорстока і кривава, а у Франції з тих пір утворилася величезна діаспора в сотні тисяч вихідців з Алжиру. Вони не забули цю війну і все жорстокості, які з нею пов'язані. І ці спогади про Алжирської війни живі досі, навіть у тих, хто є онуками тих, хто в ній брав участь.
Французькі мусульмани сьогодні відразу згадали 1961 рік, коли йшла війна в Алжирі, і тоді були масові демонстрації робітників мігрантів з Алжиру, і з ними поліція розбиралася дуже жорстко, навіть були жертви. На тлі проблем з коронавірусів, що погіршують економічні та соціальні умови в країні, погіршується становище найменш захищених в соціальному відношенні, т. Е. Мігрантів, зокрема мусульман. Все це ллє масло в вогонь.