«Коммерсант» з посиланням на джерела повідомив про те, що контракт глави «Газпрому» Олексія Міллера, який закінчується в травні 2021 року навряд чи будуть продовжувати. За словами співрозмовників видання, точкою в кар'єрі Міллера, який очолює енергетичну компанію протягом останніх 20 років, стане завершення газопроводу «Північний потік 2».
У розмові з The Insider фахівець з нафтогазового ринку, сходознавець і економічний аналітик Михайло Крутіхін зазначив, що щороку чує про можливий відхід Міллера, і не вірить в те, що глава «Газпрому» покине свій пост, відразу з кількох причин.
Міркування номер один – це особливе становище Міллера в путінській групі. У мережі до сих пір можна знайти спогади того самого бізнесмена <Максима Фрейдзон - The Insider>, який розповідав, що Путін тільки писав цифри на папірці, а гроші брав Льоша Міллер. Це особливе становище.
Судячи за сигналами, що доноситься з «Газпрому», Путін поставив перед Міллером завдання. Нібито той просився у відставку, але Путін просив його довести до кінця два проекти: «Серверна Потік 2» і «Сила Сибіру 2». Це друге міркування.
Міркування номер три – «Газпром» потребує реформування. Щоб створити в Росії нормальний ринок газу, «Газпром» потрібно перетворювати в щось працездатне замість монополії, як це колись було задумано. Тобто виділяти з нього контрольовану державою компанію з транспортування газу за зразком «Транснефти» для нафти і нафтопродуктів і розділяти його видобувні підрозділи відповідно до географічної або ще будь-якою ознакою з метою забезпечення конкурентного середовища і підвищення ефективності. Головна перешкода на цьому шляху – Міністерство фінансів, яке вважає, що будь-яка ґрунтовна реформа в Росії пов'язана з випаданням доходів на тривалий період. Зважитися на те, щоб переробити «Газпром» і зробити з нього кілька робочих компаній, – поки що нерозв'язна проблема. Реформи «Газпрому» з відходом Міллера чекати поки передчасно.
Я не можу сказати, кого можна було б поставити керівником «Газпрому», оскільки ми бачимо, як відбуваються призначення. На високі посади ставлять непрофесіоналів. Там тільки два головні критерії: особиста відданість тому, хто призначив, і правильний контроль за грошовими потоками, тобто напрямок грошей туди, куди треба.
Коли Міллер півроку сидів в Міністерстві енергетики, його називали «читачем газет». Він взагалі не показувався в коридорі. Відсидка у нього була така перед призначенням в «Газпромі»: він тільки газети читав і більше нічого не робив. Він взагалі непрофесіонал в цій справі. Кого туди призначать, я навіть гадати не хочу, тому що всі вихідні з кабінету президента призначення – від губернаторів до міністрів – смішні.
За моїми відчуттями, то, що зараз відбувається з «Північним потоком 2», є не що інше, як гарячкова спроба Міллера показати Путіну, що вони роблять все можливе: дозволу, одержувані від датського агентства з мореплавання, завершення прокладки двох кілометрів труби на мілководді в Німеччині, мобілізація лобі «Газпрому» по всій Європі, підгонка туди флотилії судів. І все це, щоб показати, що ми щось там робимо. На глибині в 100 футів, яку треба буде зустрічати на підході до острова Борнхольм, де глибини до 60 метрів, вступають в силу американські санкції. До сих пір не було у Америки приводу їх застосувати: роботи були на мілководді, вони були вже по укладеній трубі, баласт на неї клали. І ось зараз, як тільки вони вийдуть на глибину, треба буде когось карати. Є підозра, що у операцій немає належної сертифікації з екологічного та технологічного питань. Найавторитетніша в світі норвезька компанія, DNV, залишила цей проект. Як проводити роботи без сертифікації, без страховки і перестраховки? Поки у «Газпрому» цього немає. Я не розумію, як можна продовжувати роботи.
Згадаймо прецедент, коли 1 грудня 2014 року роздратований Путін був змушений визнати провал «Південного Потоку». Можливо, що рано чи пізно доведеться повторити це для «Північного Потоку 2».
