Український блогер Анатолій Шарій став підозрюваним у справі про держзраді на користь Росії. За даними СБУ, з 2012 року через соціальні мережі, електронні ЗМІ і російські телевізійні канали Шарій допомагав «державним та неурядовим структурам Росії в проведенні спеціальних інформаційних операцій». Зокрема, він «займався дискредитацією держполітики України, умисно і цілеспрямовано поширював маніпулятивну, спотворену інформацію про урядові ініціативи та події на Донбасі».
The Insider поговорив з самим Шаріем, а також з двома незалежними експертами про те, що стало причиною пред'явлення блогеру звинувачень і які тепер перспективи його політичної діяльності в країні.
Анатолій Шарій
Вони не пояснили, за що конкретно вони мене звинувачують в таких страшних гріхах – від 12 до 15 років, державна зрада. Це я повинен був нападати на кого-то зі зброєю. Те, що вони показали, ось ці нарізки, де я кажу, що в Україні громадянська війна – за це дають 15 років, де я їх же закликаю: «Ідіть і відвойовувати Крим». Чого ви на мирних людей нападаєте на вулицях? За це 15 років? Або за що 15 років, за виступи на російському ТБ чотири роки тому? За це 15 років дається? Я не говорив на російському ТБ нічого такого, що підпадає хоч під якісь статті КК України, навіть більш м'які. Вони це просто вигадали і вигадали з єдиною метою – тому що їм треба щось зробити з партією.
В Європі і так всім відомо, що це політичне переслідування. Інша справа, що вони намагалися мені якусь економіку пришити, але нічого не пришивалося. Я не скоював ніяких злочинів. І тоді вони вигадали державну зраду, вирішили лупануть від 12 до 15 років. Мене люди вітають і кажуть, що це подарунок, тому що мені тепер не треба пояснювати, що це політично вмотивовану справу. Я можу подякувати СБУ.
Костянтин Батозский, політолог, глава Агентства розвитку Приазов'я
Можна толко вітати зусилля Служби безпеки України, яка висунула звинувачення проти Анатолія Шарія. Це тільки посилює ініціативу офісу президента, спрямовану на те, щоб максимально прибрати агентів російського впливу з інформаційного поля України.
Почалося все з введення санкцій проти власників телеканалу Віктора Медведчука і Тараса Козака. Йдеться про телеканали News One, 112 і ZIK. Тепер ось дійшли руки до Шарія. В Україні Анатолій не володіє будь-яким значущим політичним рейтингом. В останніх парламентських виборах його партія взяла участь і з тріском їх програла. Більшість громадян України будуть тільки вітати зусилля держави, спрямовані на залучення Шарія до відповідальності. Ні для кого ні секрет, що ця людина причетний до розпалювання ворожнечі, до розколу українського суспільства і просто є частиною російської агентури. Він працює на інтереси Кремля, розколюючи Україну, підпалюючи багаття дискусії всередині країни і провокуючи нескінченний потік фейків і нічим не підкріплених пропагандистських штампів.
Володимир Зеленський змушений так діяти, бо він усвідомив, що його колишня риторика, спрямована на пошук компромісів у відносинах з Росією, не привела ні до яких результатів – почалися обстріли і українські воїни гинуть майже кожен день. По-друге, він просто стрімко витрачає рейтинг, тому він змушений йти на поступки і завойовувати симпатії людей, для яких Україна є цінністю і які як і раніше бачать однією з проблем країни то, що проти неї веде війну Росія. Вони не дуже розуміють, чому держава нічого не робить з прямим агентом Путіна паном Шаріем.
Я думаю, що Україна може зайти далі, і пана Шарія чекатимуть санкції на зразок тих, які були введені США проти ще одного пропагандиста і російського агента, журналіста Олександра Дубинського. По крайней мере, запит на це в суспільстві є, і Анатолій Шарій, швидше за все, буде включений до списків пропагандистів Кремля, тому що він їм і є.
Юрій Бутусов, журналіст-розслідувач, головний редактор «Цензор.нет»
У нас це не стало великою сенсацією, це давно очікуваний від влади крок, який громадянське суспільство постійно озвучував. Винесення підозри Шарію є оформленням статусу-кво і позитивним кроком слідом за закриттям телеканалів Медведчука і порушенням кримінальної справи. При цьому, хоч це і викликало менший резонанс, ніж закриття телеканалів, але теж стало знаковою подією.
Якщо говорити про причини, то вони комплексні. По-перше, проросійський вектор політики, який президент Зеленський вів заради припинення вогню на Донбасі, закінчився. Зеленський розуміє, що ігри з Путіним безперспективні. Це програшна партія. Терпіти проросійські сили всередині української політики – це хворобливий крок, який не приносить йому ніяких вигод. Друге – партія Шарія є конкурентом «Слуги народу» на виборах – у них є перетинається електорат в східних областях. Зараз будуть чергові довибори, тому є ще й прагматична політична логіка: таким чином усувається небезпечний проросійський конкурент, який значно посилився останнім часом. Третє, що потрібно відзначити, – в принципі, для держави це було дуже велике випробування.
Це парадокс: у нас всередині вільно здійснюють політичну діяльність проросійські партії. При цьому, ОТЗЖ Медведчука намагається грати в парламентську опозицію, а партія Шарія (як у нас називають «Шарик-юнент») – у всьому жорстка антиукраїнська сила, яка отримувала ресурсну підтримку з Москви. Для держави це був серйозний виклик і зараз діяльність каналів Медведчука і медіахолдингу Шарія для держави вже були викликом, на який було дивно не реагувати.
Сподіваюся, що партія Шарія буде ліквідована. Це логічний наступних крок влади після даного рішення. Повинно бути саме так. Головне, що є прецедент, коли він може бути визнаний українським судом винним і отримати статус людини в розшуку. Тоді і будуть підстави для подачі скарг на діяльність, наприклад, в YouTube.