Вперше з січня 2016 року ціна Brent опустилася нижче $29 за барель. Падіння нафтового ринку, спровоковане коронавірусом, в березні різко посилилося з-за виходу Росії з угоди з ОПЕК та подальшого вирішення Саудівській Аравії різко збільшити видобуток нафти. Відмова від ОПЕК+ лобіював, зокрема, глава «Роснафти» Ігор Сєчін. Професор Андерс Ослунд, старший науковий співробітник Атлантичної ради, впевнений, що російські національні інтереси — в черговий раз опинилися в заручниках у друга Володимира Путіна, що може закінчитися дуже плачевно для економіки країни.
Росія раптово оголосила цінову війну за нафту. Те, що Кремль у цьому протиборстві може перемогти Саудівську Аравію і Сполучені Штати або отримати для себе вигоду з цієї війни, — чистої води фантазія. Населення Саудівської Аравії становить 1/5 населення Росії, при цьому ця близькосхідна монархія має такі ж великі міжнародні валютні резерви, як і Росія (за даними на січень 2020 року 577,8 млрд — у Росії, $501,8 млрд — у Саудівській Аравії). Величезна економіка США швидше виграє від низьких цін на нафту. Сировинна економіка Росії ж, навпаки, повністю залежить від високої ціни на «чорне золото».
У 2016 році Росія почала співпрацювати з ОПЕК, щоб контролювати світові ціни на нафту шляхом регулювання видобутку і погодилася скоротити видобуток нафти на 300 тисяч барелів на день. Ігор Сєчін, який взяв під свій контроль всю цінову політику Росії в нафтовій сфері, природно, був проти будь-яких обмежень на видобуток нафти для своєї компанії і весь час пручався угоді. Тим більше, що російське оподаткування організовано таким чином, що для нафтової компанії абсолютно не має значення, наскільки висока ціна на нафту — згідно з бюджетним правилом, майже всі доходи вище зафіксованої в бюджеті ціни бареля йдуть в Резервний фонд.
Це вже третій раз за останні шість років, коли Сєчін поставив під загрозу макроекономічну стабільність Росії. В грудні 2014 року він сам опинився у фінансовій скруті через непомірні міжнародних позик, які у 2013 році взяв для купівлі ТНК-ВР. Це призвело до серйозного валютній кризі в грудні 2014 року. Але оскільки його ніхто за це не покарав, в кінці 2016 року він влаштував нову кризу, щоправда меншого масштабу. Фактична конфіскація «Башнафти» у АФК «Система» і ” позов «Роснефти» до корпорації Володимира Євтушенкова знову стали серйозним стресом для російської фінансової системи, причому не пов’язаних із зовнішньоекономічними шоком. Ці події призвели до різкого скорочення іноземних інвестицій. Але і після цього Путін, який любить себе називати гарантом фінансової стабільності в країні, дозволив своєму другові залишитися на чолі «Роснефти». На мій погляд, Путін явно недооцінює ситуацію: Сєчін — головна загроза економіці Росії і, отже, владі самого Путіна.
Сєчін — головна загроза економіці Росії
Ще одна «заслуга» Сечіна перед російської економікою — підтримка в розмірі майже $20 млрд безнадійних кредитів венесуельського диктатора Ніколасу Мадуро, яку Ігор Іванович «пробив» особисто. В обмін на кредити «Роснефть» отримує поставки надважкої нафти і частки в проектах венесуельської нафтогазової держкомпанії Petroleos de Venezuela (PDVSA).
У 2006 році «Роснефть» провела IPO на Лондонській фондовій біржі. На жаль, сьогодні акції коштують дешевше, ніж тоді, — приблизно $3,7 замість $7,55. Будь-який нормальний власник давно звільнив би настільки недбайливого управителя, регулярно завдають шкоди компанії. Але «Роснефтью» де-факто володіє Путін, а для нього перш за все важлива лояльність. І до того ж він довіряє Сечина.
Навіщо Сечіну було починати цей конфлікт з Саудівською Аравією з приводу ціни на нафту? Перша можлива причина — тактична. Кремль думав, що таким чином підштовхне саудівців до більш вигідною для себе угоду. Але мені цей сценарій видається малоймовірним. Обидві сторони розуміють, що вони можуть роками утримувати низькі ціни на нафту. Крім того, Саудівська Аравія не самотня. У неї надійний союзник — ОАЕ. Ці дві країни стверджують, що до квітня разом можуть збільшити видобуток на 3,6 млн барелів у день. Росія заявляє, що може додати 300 тисяч барелів на день. Таким чином, Саудівська Аравія і Росія просто-напросто грають у різних лігах. Тому тактичні міркування в цій історії, мабуть, менше всього приймалися до уваги. А це вказує на те, що це не короткочасний, а на довгостроковий конфлікт.
Саудівська Аравія і Росія грають у різних нафтових лігах
Друга можлива причина носить структурний характер. І Росія, і Саудівська Аравія — виробники дешевої нафти. Обидві країни зацікавлені в тому, щоб нокаутувати американські сланцеві компанії. Москва заявляє про це голосно, Ер-Ріяд — тихше. Американські фахівці з сланцевої нафтовидобутку заявляють, що боротися з новим видом видобутку — нонсенс, адже вони можуть швидко законсервувати виробництво без серйозних фінансових вливань, а потім повернутися з удосконаленою технологією і більш низькими цінами.
Але головна причина криється в глобальній політиці. Сечін злиться з-за накладених на нього Вашингтоном санкцій. Після 2014 року Сполучені Штати і Євросоюз наклали на Сєчіна персональні санкції, але не тільки. Заборона була поширена і на надання Росії технологій у сфері видобутку нафти (глибоководні шельфи, труднодобываемая нафту і арктичні шельфи), а в лютому 2020 року під санкції США потрапила зареєстрована в Швейцарії Rosneft Trading S. A. Її покарали за підтримку Венесуели. У грудні 2019 року Сполучені Штати наклали санкції на «Північний потік 2». Ці санкції не стосуються особисто Сєчіна, але вони дратують Путіна, який виплекав це проект.
Зусилля по зняттю санкцій поки не виправдовують себе. Начебто більшого одного в Білому домі, ніж Дональд Трамп, Кремль навряд чи коли-небудь отримає. Але про це знають всі, і це загальне розуміння пов’язує Трампа по руках і ногах. Коли в 2017 році Конгрес США прийняв федеральний закон «Про протидію супротивникам Америки допомогою санкцій» (CAATSA), у Трампа не залишилося іншого виходу, як йому коритися. Так що, хто б відтепер не зайняв Овальний кабінет, він або вона вже не зможуть пом’якшити санкції — тільки їх посилити.
Але і відносини з Саудівською Аравією у Росії не краще. Вони стали напруженими задовго до того, як Росія вирішила оголосити війну за ціну на нафту. Саудівська Аравія вкрай незадоволена участю Росії в конфліктах на Близькому Сході, особливо її співпрацею з Іраном щодо Сирії. Є й інша причина напружених відносин між Москвою і Ер-Ріядом. Мені бачиться, що насамперед це особиста боротьба між двома вкрай неприємними особистостями — Сечіним і наслідним принцом Мухаммедом ібн Салманом. Вони обидва без всяких на те причин вважають себе володарями світу, та до того ж вічними. І обидва змагаються в розкоші. Про Сечіна пишуть, що він купив яхту за $150 млн і побудував палац недалеко від Москви за $350 млн. А Мухаммед ібн Салман купив будинок у Франції за $300 млн і найдорожчу яхту в світі за $600 млн.
Зрозуміло, цей півнячий бій не має ніякого відношення до будь-яких національним інтересам. Але оскільки вони обидва діють від імені своїх держав, то, незалежно від результату, це ристалищі обійдеться обом країнам занадто дорого. Але, схоже, у Кремлі цієї загрози поки не усвідомили.