У великих російських містах закінчилася перша тиждень «соціального дистанціювання», викликаного коронавирусной інфекцією. Поки держава не вводило жорстких обмежень на переміщення людей, а дистанціювання було в основному добровільним. Але по мірі поширення інфекції влади явно готуються до жорстких карантинних заходів, які торкнуться як мінімум дві столиці і ще кілька міст. Це загрожує банкрутством тисячам компаній, сотні тисяч людей можуть опинитися без роботи і засобів до існування. Держава ще може це предовтратить, якщо запровадить податкові канікули для бізнесу і спеціальні соціальні виплати для населення, а також звільнить на час від виплати комунальних послуг.
Соціальне дистанціювання і бізнес
Навіть в умовах неповного і добровільного дистанціювання соціальні взаємодії минулого тижня помітно скоротилися: люди приноравливаются до нових умов життя. У Москві, більше всього порушеної вірусом чинності глобальних зв’язків, число поїздок в метро впало, за даними департаменту транспорту, на 30%, а в наземному транспорті — на 24%. У розмовах з співгромадянами нерідко можна зустріти заперечення небезпеки вірусу, широко циркулюють різноманітні міфи про нього. Проте в цілому люди ведуть себе адекватно, підтверджуючи притаманну росіянам, на думку соціологів, високу ступінь уникнення ризику.
Першим ділом співгромадяни зробили традиційні «антикризові заходи»: сумлінно змели з прилавків гречку, макарони, консерви та санітарно-гігієнічні товари. У Москві багато компаній і держоргани відправили своїх співробітників на віддалену роботу, закриті школи. Як повідомляє Ozon, перспектива домашнього ув’язнення спонукала споживачів значно збільшити купівлю товарів для ремонту, настільних ігор та інших предметів для хобі, книг, товарів для домашніх спортивних занять.
Поки влада не закрили торгові центри і кафе, але відвідуваність центрів в Москві впала більш ніж на 40%. А виручка московських кафе, за даними системи Poster, скоротилася на 18%. Засновник мережі млинцевих «Теремок» Михайло Гончаров каже, що виручка мережі знизилася приблизно на 40%, але є й заклади, де вона впала на 90%. Завантаження готелів скоротилася вдвічі. Не розраховуючи на імунітет росіян проти вірусу, торгівля і громадське харчування почали скорочення персоналу: звільняють співробітників і відправляють їх в неоплачувані відпустки, скорочують робочі години. За оцінкою Гончарова, поки ці заходи торкнулися приблизно 10 тисяч працівників.
Закриваються кінотеатри, парки розваг, розпорядженням мера припинена робота басейнів та фітнес-клубів. Якщо темпи поширення вірусу не знизяться (а це малоймовірно в найближчий місяць), незабаром імовірна припинення роботи всіх торгових центрів. У минулий четвер уряд Московської області розпорядилося закрити торговельні центри, але потім видалило з інтернету свій наказ. Торгівля і громадське харчування допрацьовують останні дні перед карантином. Падіння відвідуваності вже змушує магазини просити торгові центри знизити орендні ставки, скорочувати персонал і думати про закриття ряду торгових точок.
Така ж ситуація і в Петербурзі, але там бізнес готелів, ресторанів і невеликих магазинчиків грає в структурі міської економіки значно більшу роль, ніж у Москві. Пітерські ресторатори вже звернулися до губернатора з петицією (відкрита для приєднання), в якій говориться, що виручка ресторанів впав на 40-60% і продовжує стрімко знижуватися. Під загрозою закриття підприємств і масових звільнень опинилася галузь, в якій зайнято близько 100 тисяч осіб, що надає місту його сьогоднішній вигляд. Саме вулична життя з її кав’ярнями, лавками, барами, гастропабами, лавками з фруктами, лекториями і магазинчиками створює ідентичність сучасного Петербурга, зазначає урбаніст і архітектурний критик Марія Елькіна.
Заходи підтримки
У Росії під час кризи держава традиційно підтримує великі компанії. Але зараз не той випадок. В роботі нафтогазових гігантів і металургійних заводів особливих змін поки що не відбулося (крім різкого зниження цін). У США і Європі автопром призупинив свою роботу, у нас цього поки що не сталося. І без підтримки гіганти автоіндустрії явно не залишаться — і в світі, і у нас.
Але пандемія в першу чергу б’є по міській соціального життя — від транспорту і кафе до магазинчиків і торгових центрів. Це трудомісткі сервісні галузі, неможливі без контакту «обличчям до обличчя», створюють щільність міського життя і забезпечують роботою безліч людей. Звичайно, зараз ресторани і торгівля будуть переорієнтуватися на доставку продукції споживачам на будинок, але попит на такі послуги буде явно нижче звичного рівня.
Головне заперечення проти державної допомоги бізнесу під час економічних криз полягає в тому, що компанії потрапляють у скрутну ситуацію багато в чому з-за своїх помилок, а основну вигоду від держдопомоги часто не отримують працівники підприємств, а їхні власники та менеджмент. Але поширення коронавирусной пандемії — загальний форс-мажор, а не наслідок помилок бізнесу. Тому в умовах тривалого (не менше 2-3 місяців) карантину нічого поганого державної допомоги бізнесу немає. Інша справа, що вона повинна розподілятися чесно, а не за принципом «друзям — прибутку, іншим — збитки».
Заходи щодо стримування вірусу дуже серйозно б’ють по малому і середньому бізнесу, особливо у сфері послуг і торгівлі. Якими можуть бути заходи підтримки, видно з листа освічених пітерських рестораторів. Це типові кроки, які варто зробити регіональним адміністраціям. Схожі кроки зараз обговорюються в США і Європі, і на тлі майже повної зупинки бізнесу вони не здаються надмірними:
— визнати поширення інфекції обставиною непереборної сили: це дає компаніям підстави вступити в переговори з контрагентами про зниження орендних ставок, пролонгації та реструктуруванні інших договорів;
— звільнити малий бізнес (на час епідемії і на декілька місяців після неї, щоб відновитися) від сплати всіх податків, включаючи ПДФО та страхові внески;
— ввести на цей час канікули по оплаті комунальних послуг;
— для забезпечення операційної діяльності надати безвідсоткові позики через держбанки; їх розмір може розраховуватися виходячи з виручки компанії за минулий період;
— ввести до кінця року мораторій на перевірки діяльності компаній держорганами, за винятком випадків прямої загрози життю і здоров’ю громадян.
Ці кроки дозволять зберегти бізнес і заново запустити його після закінчення карантину. В іншому випадку (особливо якщо боротьба з вірусом затягнеться) ми отримаємо не тільки різке короткочасний, але і затяжний економічний спад з ланцюжком банкрутств. А добивати бізнес, вимушений скорочувати співробітників, позаплановими перевірками Мінпраці, як це збирається робити уряд, — це приблизно як гасити пожежу спиртом.
Якщо карантин триватиме більше місяця, що більш ніж ймовірно, допомога буде потрібна не тільки бізнесу, але і жителям великих міст. На тлі обговорення в останні роки ідеї безумовного основного доходу найпопулярнішою серед урядів антикризовою мірою стали прямі виплати населенню, вимушено оказывающемуся замкненим на карантин. Кілька країн вже прийняли рішення про таких виплатах (їх розмір залежить від рівня доходів у країні), інші обговорюють цю ідею. Російські чиновники поки її відкидають.
Перевага такого підходу в його простоті. Пряма субсидія може бути перераховано на банківські картки громадян. Альтернативний, більш вдумливий підхід — допомагати тим, хто найбільше постраждав. Наприклад, тим же працівникам торговельних центрів, кафе і перукарень, які зараз потраплять під звільнення або неоплачувані відпустки. Але в умовах надзвичайної ситуації наша система соцзахисту навряд чи буде в змозі визначити тих, кому найбільше потрібна підтримка. Процедура збору необхідних довідок в ситуації домашнього ув’язнення перетвориться в кошмарний жах.
Важливий аргумент проти «адресної допомоги» полягає ще і в тому, що вона викличе «класову ворожнечу». Допомагати тільки тим, хто втратив дохід і сидить вдома? А працюють «на передовій» антивірусної боротьби лікарям і працівникам життєво важливих підприємств (харчопром, енергетика), яких ніхто відправляти по хатах не збирається? Щоб не викликати непотрібних соціальних чвар, простіше субсидувати всіх, попросивши тих, запропонувавши тим, кому субсидія не потрібна, направити її в один із благодійних фондів.
Зрозуміло, що така субсидія буде компенсувати лише невелику частину втрачених доходів. Тому не тільки малого бізнесу, але і всьому населенню на час карантину потрібно звільнення від сплати комунальних витрат і кредитні канікули. Форс-мажорна політика має бути послідовною. Великі держвидатки дозволять розділити тягар боротьби з вірусом між різними економічними агентами. І спонукають державу зробити все можливе, щоб епідемія закінчилася як можна швидше.