Судячи за статистикою поширення вірусу і смертності, Південна Корея впоралася з епідемією краще інших великих країн. Журналіст Євген Штефан, що живе в Сеулі, розповідає, чому про перемогу над пандемією говорити ще рано і як заходи боротьби з вірусом виглядають зсередини.
Зараз в багатьох ЗМІ можна зустріти повідомлення, що Корея змогла призупинити епідемію без драконівських заходів. Насправді ж заходи вживалися досить суворі. Можна згадати, наприклад, про повну блокаду міста Тегу — мегаполісу з населенням 2,4 млн. чоловік, а з ним і сусідній провінції Кенсан-Пукто. З офіційної точки зору прийняті в цьому регіоні Південної Кореї заходи блокадою не вважаються, але фактично все дуже жорстко — ні ввійти, ні вийти.
Та й вся Корея зараз теж, по суті, відрізана від зовнішнього світу, хай і не завжди за своєю ініціативою. Деякі рейси через міжнародний аеропорт Інчхон ще здійснюються, але це крапля в морі порівняно з тим, що було в нормальних умовах. Тих людей, які примудряються якось прилетіти з Європи або США, відразу садять на 14-денний карантин, а порушників режиму самоізоляції загрожують суворі кари: іноземців, які втекли з карантину, обіцяють негайно депортувати, а своїх громадян — покарати ув’язненням або штрафом. Дитсадки, школи, університети, музеї і багато інші громадські місця закриті — і невідомо коли відкриються.
Обмежень, втім, менше, ніж в Китаї. Кожен житель Кореї, не перебуває на карантині, може вільно вийти з дому і гуляти, де йому заманеться, відвідуючи на свій страх і ризик заклади харчування, кав’ярні, караоке, інтернет-кафе і т. п. В останні дні уряд, щоправда, з наростаючим роздратуванням дивиться на функціонування розважальних закладів. Від них тепер вимагають неухильного дотримання жорстких протиепідемічних правил, а інакше…
Рано говорити і про перемогу, нібито досягнуту Кореєю в сутичці з коронавірусом. В якості ілюстрації і докази такої перемоги зазвичай приводять графік кількості лабораторно підтверджених випадків.
На цьому графіку чітко видно «дзвін» у період з 20-х чисел лютого приблизно до 13 березня. Виглядає так, ніби в Кореї спочатку було зовсім небагато випадків зараження коронавірусом, потім сталася потужна спалах епідемії, коли в день виявляли кілька сотень хворих, а тепер ця спалах практично погашена або як мінімум взято на контроль. Але насправді зараза почала проникати в Кореї ще в січні і поширювалася з нікому не відомою швидкістю. З 3 січня у Кореї стали брати аналізи на коронавірус, але робили це не кваплячись. За весь січень був узятий тільки 371 аналіз. У лютому тестів стали проводити більше — по кілька сотень на день, але масовим таке тестування теж не назвеш. Перевіряли зазвичай тих людей, чий статок було вже досить важким і у кого були симптоми коронавіруса. До речі, так роблять і зараз. І якби підтвердження діагнозів відбувалося за такою схемою все це, можна було б тепер побудувати більш адекватну графік, з якого була б видна динаміка важких випадків захворювання з січня і дотепер.
У 20-х чисел лютого несподівано з’ясувалося, що в місті Тегу і його околицях утворився особливо масовий вогнище інфекції. Пов’язаний він був з діяльністю корейської християнської секти Синчхонджи. Віруючі з відділення цієї секти в місті Тегу активно займалися пропагандою свого вчення в Китаї, в тому числі в Ухані, і масово везли з собою звідти коронавірус. Коли масштаб проблеми став зрозумілий, було вирішено провести тотальну перевірку всього облікового складу Синчхонджи — а це 212 тисяч осіб. У всіх У них в період з 20-х чисел лютого по 13 березня взяли аналізи і виявили понад 5000 вірусоносіїв. Звернемо увагу, що це були не тільки важкі хворі. В більшості своїй це були безсимптомні і легкі випадки. І всі вони — це важливо відзначити — виявилися додано в наш графік. Від цього на ньому і утворився горезвісний «дзвін». І оскільки в графіку тепер злита воєдино різнорідна, несумісна інформація щодо випадків різного ступеня тяжкості в різні періоди часу, з-за цього стало неможливо оцінити, як насправді йшло поширення інфекції. Тобто значна частина дзвони ілюструє проведення аналізів у секти Синчхонджи.
Приблизно з 13 березня ми бачимо на графіку стабільне виявлення в середньому близько 100 нових випадків коронавирусной інфекції в день, причому це в більшості своїй важкі випадки. Вже одне тільки це змушує корейців підозрювати, що про перемогу над інфекцією поки говорити рано, корейське уряд теж так думає і з кожним днем тільки посилює різного роду обмежувальні заходи.
Коли ж говорити про успіхи стане, нарешті, можливо? На думку корейських вірусологів, ідеальним варіантом стало б повільне зараження населення, при якому 40-60% жителів країни через рік-два придбали б імунітет. За розрахунками вчених, цих 40-60% повинно вистачити для формування так званого колективного імунітету, при якому поширення коронавіруса зупиниться, незважаючи на те, що не всі люди ще їм перехворіли. Нарешті, до того часу можуть з’явитися вакцини і, може бути, навіть ліки. Ключовою ідеєю, пропагованої зараз в Кореї, стало «соціальне дистанціювання»: людей просять по можливості нікуди не ходити, ні з ким не зустрічатися, залишатися вдома, а при відвідуванні громадських місць триматися на пристойній відстані від інших громадян.
Ще один популярний міф про Південній Кореї у зв’язку з епідемією: нібито вона особливо активно бере аналізи на коронавірус, чому і досягла небачених успіхів. Вище вже зазначалося, що в січні і перші три тижні лютого нічого подібного в країні не відбувалося зовсім, аналізів було мало. Потім, на хвилі масової перевірки сектантів, число тестів на вірус дійсно різко зросла, перевищивши 27 лютого за 10 тисяч. На своєму піку кількість взятих аналізів досягало 16-18 тисяч на добу, але потім, коли перевірка Синчхонджи завершилася, тестів стали проводити менше, зазвичай в межах 10 тисяч.
З точки зору країни з населенням майже 52 млн чоловік, не так важливо, проводите ви в день кілька сотень тестів або десять тисяч. Це в обох випадках крапля в морі. Корейські фахівці вважають, що аналізи має сенс брати тільки у тих, у кого симптоми коронавіруса і важкий стан. І якщо таких хворих сто, то та тестів треба сто, а не десять тисяч.
Втім, Корея сама цю логіку час від часу порушує і займається масовими перевірками. Про перевірку сектантів вже згадувалося, а прямо зараз всі сили кинуті на людей, що в’їжджають в країну з Європи і США. Це близько 3700 чоловік в день. Враховуючи, що помітна частка власного населення вже давно заражена, особливого сенсу в цій операції немає, зате вона дозволяє уряду зробити вигляд, що вона дбає про народ і захищає його від зовнішньої загрози. Правда, «зовнішня загроза» ця на 80% складається з власних південнокорейських громадян.
Як раз в плані зниження психологічного дискомфорту і створення цілющих ілюзій у корейців дійсно можна повчитися. Взяти, наприклад, ідею проведення тестів на колесах», коли ви можете здати аналізи в спеціальних місцях, не виходячи з машини. По-перше, це красиво. Крім того, корейцям психологічно важливо мати можливість скласти тест за гроші, навіть за відсутності показань. Якщо ви вбили в собі в голову думка, що у вас може бути коронавірус, і ви будете сходити з розуму від проклятої невизначеності, поки не дізнаєтеся всю правду, якою б гіркою вона не була, заспокійливий платний тест на коронавірус завжди до ваших послуг. Обійдеться він приблизно в $130.
Або, скажімо, маски. Коли коронавірусна паніка тільки починалася, я мав можливість спостерігати зсередини життя одного з сеульських університетів. У ньому, до речі, навчалося багато студентів з Китаю, на той момент вже ураженого коронавірусом. У лютому в університет перестали пускати без масок і всім міряли температуру — спочатку на вході в кампус, потім на вході в кожен корпус, і, нарешті, прямо в аудиторіях під час занять по кілька разів на дню. Все дуже серйозно і відповідально підійшли до цих заходів. А в обідню перерву студенти і викладачі збиралися в їдальню, сідали одна навпроти одної за довгі столи, знімали маски, їли і активно спілкувалися. Поївши, дисципліновано надягали маски і йшли на заняття…
Що не викликає жодних питань, оскільки це місцева медицина. Лікарні в Південній Кореї світового рівня, лікувати тут вміють, обладнання є. У місті Тегу та його околицях, де хворих коронавирусной пневмонією було особливо багато, труднощі з розміщенням пацієнтів виникли, але, врешті-решт, більшість важких пацієнтів вдалося забезпечити ліжками та обладнанням в лікарнях інших міст, і в результаті смертність в Кореї (139 осіб за станом на 26 березня) поки не виглядає такою страшною, як у Китаї чи Європі. Тут, втім, теж виникає питання про коректність порівнянь, оскільки методики підрахунку жертв коронавіруса в різних країнах можуть відрізнятися.