9 червня The Insider опублікував статтю «Відлига по-казахськи. Як змінюється країна після відходу Назарбаєва», яка викликала ряд полемічних відгуків. Серед критиків виявився Євген Жовтіс — творець і керівник Казахстанського міжнародного бюро з прав людини і дотримання законності, співавтор Керівних принципів ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи щодо свободи зібрань. Він пояснює, чому казахська відлига відбувається на словах, а деякі «реформаторські» закони можуть навіть погіршити становище з правами і свободами громадян.
Розмови про відлиги зазвичай починаються з опису «Казахстану після Назарбаєва», але проблема в тому, що Назарбаєв поки нікуди не пішов. У Конституції він продовжує залишатися першим президентом — Елбаси (лідером нації) і до того ж Фундатором незалежного Казахстану. Про нього є спеціальний закон. Він є довічним головою Ради Безпеки, який одержав конституційне закріплення, і чинний президент іноді навіть повинен оформляти рішення РБ своїми правовими актами. Назарбаєв продовжує залишатися головою правлячої партії «Нур Отан», що має переважну більшість у Парламенті і практично повністю контролює місцеві представницькі та місцеві і республіканські виконавчі органи влади, довічним членом Конституційної Ради (у Казахстані немає Конституційного Суду) і головою Асамблеї народу Казахстану. Він бере участь у виробленні стратегічних напрямів розвитку держави.
Також «відлига» багатьом почудилась в новому законі про мітинги, які нібито тепер будуть носити дозвільний, а не повідомний характер. Питання про право на мирні зібрання дійсно принциповий — і саме тому треба детально розглянути, чому новий закон зовсім не такий демократичний, як комусь могло здатися:
1. Невідповідність міжнародного права
Закон по переважній більшості положень не відповідає міжнародним правом, міжнародним стандартам і міжнародним зобов’язанням Республіки Казахстан. Заклики Верховного комісара ООН з прав людини, директора БДІПЛ ОБСЄ, міжнародних і казахстанських правозахисних організацій, а також громадських активістів направити проект Закону на міжнародну експертизу були проігноровані владою Казахстану. Також залишилися без уваги висновки та листи провідних міжнародних експертів з критикою положень законопроекту, в тому числі вказувалося на невідповідність його міжнародним правом і міжнародним зобов’язанням Республіки Казахстан. З семи регулюючих принципів забезпечення свободи мирних зібрань, зазначених у Керівних принципах ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи щодо свободи мирних зібрань, в текст Закону був включений тільки один.
2. Повідомний порядок не такий вже повідомний
Новим законом формально встановлений повідомний порядок нарад, пікетування і мітингів та погоджувальний (дозвільний) — для походів і демонстрацій. Повідомлення треба подавати за 5 робочих (у старому законі — за 10 календарних днів до проведення зборів, пікетування або мітингу, а заяву про погодження ходи або демонстрації через 10 робочих (у старому законі — за 10 календарних) днів до їх проведення. Однак повідомний порядок у новому законі практично мало чим відрізняється від дозвільного в старому, якщо не став гіршим, оскільки за старим законом мирне зібрання у відповідь на заяву про дозвіл місцеві органи виконавчої влади могли заборонити за однією підставою, а за новим законом у відповідь на повідомлення ці органи можуть відмовити вже з десяти підстав.
3. «Спеціально відведені місця»
Всі мирні збори, крім пікетування, повинні проводитися в спеціалізованих місцях, що встановлюються місцевими органами представницької влади. Щодо цих спеціалізованих місць встановлено, що їх повинно бути не менше трьох в адміністративних центрах областей, а також районах столиці і міст республіканського значення, причому в їх центральних частинах. У всіх інших загальнодоступних місцях мирні зібрання заборонені. Влади в Алмати, наприклад, встановили три таких місця для мітингів і зібрань і один маршрут для походів і демонстрацій. Це прямо суперечить міжнародним стандартам, які встановлюють, що місце проведення мирного зібрання не менш важливо, ніж його тема, і потрібно забезпечувати, щоб мирні зібрання проводилися у межах видимості і чутності цільової аудиторії.
Пікетування можливо проводити в будь-яких місцях, крім заборонених, до яких відносяться і території, прилеглі до організацій, які забезпечують обороноздатність, безпеку держави та життєдіяльність населення і території, прилеглі до резиденцій президента та Елбаси. Під пікетуванням, на відміну від прийнятого у світі визначення пікету як невеликої групи осіб, у новому Законі тепер розуміється тільки одиночний пікет, про який треба направляти повідомлення і проводити тільки протягом не менше 2 годин, якщо тільки пікет не проводиться у «спеціалізованому місці». Відповідно, два і більше чоловік вже не розглядаються як «пікет», а, мабуть, як «мітинг», який може проводитися тільки у «спеціалізованому місці».
4. Відповідальність за флешмоби
У ст. 488 Кпап, де передбачається відповідальність за порушення правил проведення мирних зібрань, раніше було 3 частини, а тепер 12 частин, причому залучати тепер будуть і організатора (за організацію), та учасника (за участь). Причому окремо за кожне. І у всіх цих випадках ще й за повторне порушення. Ну і збережена адміністративна відповідальність за зазначені у законі про мирні зібрання «інші публічні заходи». Тобто за флешмоби, гуляння з кульками неправильного кольору, з парасольками, кепками і майками з неправильними написами та інші акції, які влада буде розглядати як акції протесту, будуть також залучати.
5. Інші проблеми нового закону
— У новому Законі визначено вельми своєрідне відмінність між «ходою» і «демонстрацією», а саме, що хода — це тільки пішки, а демонстрація — з використанням ще і транспортних засобів.
— Спонтанні (стихійні) зібрання заборонені, незалежно від того, у зв’язку з якою подією громадяни хочуть провести мирне зібрання і наскільки важливі його тема і своєчасність суспільної реакції.
— В порушення міжнародних зобов’язань Казахстану про недискримінацію, організація і проведення мирних зібрань заборонені для негромадян Казахстану, включаючи постійно живуть і зареєстрованих іноземців, осіб без громадянства і біженців.
— У повідомленні та декларації про погодження проведення зборів, пікети і мітинги треба заповнити 13 пунктів, включаючи надання цілого ряду персональних даних та регламенту проведення зборів, затвердженого організатором.
— У організатора на 11 прав 10 обов’язків і 9 заборон, а в учасника на 8 прав 8 обов’язків і 9 заборон.
— У Законі зазначено 3 підстави для призупинення і 6 підстав для припинення мирного зібрання.
Одним словом, щодо прогресивності нового закону дозволю собі категорично не погодитися. Реакція влади на мирні протести 6 червня також не дає поки приводів для висновку про «відлиги». Тут варто пояснити, що ці акції були організовані в декількох містах вельми малочисельної (перш за все із-за постійної «зачистки» владою) незареєстрованої Демократичною партією Казахстану, якій в минулому році, вже при Токаеве, навіть установчий з’їзд не дали провести (до затримали всіх учасників з’їзду, а деяким з інших міст просто не дали виїхати). До акцій протесту також закликали рух «Демократичний вибір Казахстану (ДВК), яке ніколи не закликала до насильства і не здійснювало насильство, але було заборонено в 2018 році як «екстремістський», і рух Вулична партія («Көше партиясы»), визнане екстремістським 19 травня 2020 року, оскільки влада визначили його як продовження ДВК. Потрібно особливо відзначити, що прихильники цих рухів протягом усього минулого року, в тому числі вже після обрання пана Токаєва президентом, піддаються серйозному тиску — їх допитують, залякують, порушують кримінальні справи, а ряд їхніх прихильників вже відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.
Повернемося до протестних акцій. Протягом усього минулого року з часу обрання пана Токаєва Президентом у відносинах поліції і протестувальників нічого не змінилося. З громадянами, які, намагаючись реалізувати своє право на мирний протест, виходять у різних містах нашої країни на вулиці і площі, звертаються принизливо і жорстоко. Їх затримують з використанням нічим не виправданою сили. Не чинять опір затриманню громадян, в тому числі жінок, тягнуть за руки і за ноги, застосовують спецзасоби, підключають співробітників спеціальних підрозділів у повній екіпіровці. Використовуючи наявні в поліції повноваження, в порушення міжнародних зобов’язань Республіки Казахстан про забезпечення та захисту права на мирне зібрання і протест, громадян доставляють в поліцейські дільниці, проводять профілактичні бесіди і залякують. І в минулому році, вже при Токаеве, місцеві органи влади, прокуратура і поліція замість шанобливого діалогу та контактів із збираються для мирного протесту громадянами нагнітали ситуацію, замість деескалації напруги здійснювали провокації та застосовували силу, затримували десятками і сотнями мирних громадян і доставляли їх у поліцейські ділянки, проводили швидкі суди, в тому числі вночі, у тому числі в приміщеннях поліцейських ділянок. Ну не мені це розповідати російським читачам — вони це знають не гірше за мене по своїй країні.
Дії поліції 6 червня мало чим відрізнялися від того, що було раніше. Так само профілактично затримували потенційних організаторів і учасників біля їх будинків, так само підганяли до місця передбачуваних мирних зібрань автобуси з СОБР, так само затримували учасників, а проти трьох молодих громадських активістів були порушені кримінальні справи за «образа представника влади» і за «застосування нешкідливого для життя насильства до представника влади». Збила кашкет з поліцейського через обурення жорстоким затриманням літніх людей молода активістка Асія Тулесова знаходиться під вартою на 10 діб. І це не адміністративний арешт, а арешт як запобіжний захід у кримінальній справі. І проти неї порушено не одну, а дві кримінальні справи. До мирних протестувальників застосовували фізичну силу (в Кизилорді, Алмати, Уральську), є зафіксовані тілесні ушкодження. Так що нічого нового під цією «авторитарної місяцем».
У 2019 р. Асія Тулесова піддалася арешту за акцію «Від правди не втечеш» під час Міжнародного Алма-Атинського марафону
Ну і ще для повноти картини. Тільки за останні кілька місяців заарештований і чекає суду цивільний активіст і громадський діяч Альнура Ілляшев — за «поширення неправдивої інформації» про правлячої партії «Нур Отан», засуджений до обмеження волі за «посягання на честь і гідність Першого Президента Н. Назарбаєва» активіст Арман Хасенов, йде кримінальне переслідування ще низки громадських активістів та блогерів. В кінці лютого нібито від серцевого нападу в слідчому ізоляторі міста Нур-Султан помер затриманий напередодні цивільний активіст Дулат Агадил.
Єдиним позитивним ознакою за останній час стали поправки в кримінальне законодавство, що стосуються декриміналізації наклепу, хоча їх ще має ухвалити Сенат і підписати Президент. Але в кримінальному кодексі збереглися статті про кримінальну відповідальність за посягання на честь і гідність Назарбаєва, президента, депутатів, а також за образу представника влади.
Багато інші псевдо-симптоми «відлиги» в дійсності не змінюють ситуацію. Так, наприклад, ніякого значення не має, що тепер для реєстрації політичної партії не потрібно 40 000 20 000 підписів. У країні з 19 мільйонами населення все одно нікому не дадуть їх зібрати — і навіть провести з’їзд, як показує приклад Демократичної партії.
Прийнятий закон про парламентську опозицію в умовах повної відсутності опозиції і в парламенті, і в місцевих представницьких органах влади. Одночасно прийняті поправки в законодавство про протидію екстремізму і тероризму, згідно з яким особи, що включені в так званий Перелік осіб, що фінансують тероризм (а туди автоматом включають тих, хто засуджений за «терористичним» і «екстремістським» (тобто політичним) статтями), тепер не можуть зареєструвати ніяке юридична особа або бути членом громадського об’єднання. І так до погашення судимості, тобто так, на 10 років після закінчення терміну покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням додаткового покарання у вигляді заборони займатися громадською діяльністю.
Можна ще багато чого сказати. Так, на початку після президентських виборів Токаєв зробив ряд заяв про демократизації, лібералізації та політичних реформах. Були дещо завищені очікування. Але через рік можна сказати, що мало що змінилося, а де-то просто стало жорсткіше. Щоправда, звільнили кількох політичних в’язнів, але з’явилися нові…
Якщо це не відлига, то що ж насправді відбувається?
Розпочався політичний транзит, який правляча еліта здійснює для того, щоб забезпечити свою безпеку після фізичного догляду Назарбаєва. З часу оголошення незалежності Казахстан, як і всі держави колишнього Радянського Союзу, здійснив перехід від планової одержавленою економіки без приватної власності до ринкової економіки з приватною власністю. І здійснювала цей перехід та ж сама комуністична, а тепер пострадянська місцева еліта, яка стала головним бенефіціаром того транзиту. І для неї захист і примноження результатів розділу загальнонародної власності стало головним завданням, прямо пов’язаної з політичною владою. І при Назарбаєва склалася система персональних гарантій безпеки в обмін на лояльність. Правда, персональних гарантій на всіх не вистачало, тому періодично всередині еліти виникали конфлікти, розколи, окремі елітні гравці, на кшталт колишнього прем’єр-міністра або кількох олігархів, були змушені залишити країну. Для збереження контролю і забезпечення безпеки цієї авторитарної системи потрібно було зачищати політичне поле, ліквідувати всю хоч скільки-небудь дієздатну опозицію. І зачистити незалежні ЗМІ. Що і було здійснено за останні 20 років. Але Назарбаєв не вічний, тому ще з 2012 року потихеньку стали розглядатися різні сценарії, один з яких і став реалізовуватися в минулому році. Зараз робляться спроби консолідації влади навколо Токаєва, але при збереженні контролю з боку Назарбаєва при виробленні певної конфігурації влади на майбутнє, яка дозволить зберігати контроль і забезпечувати безпеку влади і власності. Однак життя вносить корективи, соціально-економічна ситуація з падінням цін на енергоносії і пандемією погіршується, сформована система не в змозі забезпечувати хоч якусь соціальну справедливість, та й взагалі справедливість при високому рівні системної корупції та відсутність незалежного правосуддя. Плюс наростає природний поколінський конфлікт. І тоді можливі варіанти…