Міщанський суд Москви визнав режисера Кирила Серебренникова винним у шахрайстві в особливо великому розмірі. Колишній генпродюсер «Сьомий студії» Олексій Малобродский і колишній гендиректор Юрій Итин також визнані винними. Директор РАМТ Софія Апфельбаумів «забезпечила підписання звіту для виробництва оплати», але «не була обізнана про злочинний характер того, що відбувається, діяла самостійно» та «здійснила недбалість», проголошує вирок. Справа «Сьомий студії» триває вже три роки. Прокуратура просить для Серебренникова шість років колонії і штрафу в розмірі 800 тис. рублів, для Малобродского – п’ять років і штраф у розмірі 300 тис. рублів, для Ітіна і Апфельбаумів – за чотири роки колонії та штраф у розмірі 200 тис. рублів. Олексій Бородін, художній керівник Російського академічного молодіжного театру (РАМТ), директором якого раніше працює Софія Апфельбаумів, розповів The Insider, як у театрі сприймають процес.
Для нашого театру, для мене особисто це драматично граничний момент. Ми завжди вважали, що працюючи в театрі, ми вільні у своїй творчості і захищені законом та державою. За справою «Сьомий студії» я спостерігаю з самого початку. І у мене давно не залишилося сумнівів, що ця справа сфабрикована. Кирила Серебренникова, Юрія Ітіна, Олексія Малобродского і Софію Апфельбаумів несправедливо звинувачують у бажанні збагатитися.
У справі «Сьомий студії» було проведено три експертизи. Першу провели на стадії слідства. Вона підтвердила порушення і виявила, що фігуранти справи отримали 133 млн рублів. Незалежні експерти дійшли висновку, що сума витрат на проект «Платформа» з урахуванням податків значно перевищила 300 млн рублів при ринковій вартості проекту 260 млн рублів. При тому, що на проект виділили тільки 216 млн рублів, експерти зробили висновок, що гроші були витрачені раціонально. Але прокуратура наполягла на проведенні ще однієї експертизи, яка оцінила збитки у 129 млн рублів.
Спочатку здавалося, що це непорозуміння, яке швидко вирішиться — стане ясно, що, можливо, були допущені помилки в оформленні документів, які можна виправити. І все! І раптом це роздулося у якийсь фантасмагоричне справа, яке перетворилося на три роки неймовірного приниження не тільки для наших чудових колег, які опинилися в капкані цього процесу, але і для всіх нас. Для всього театрального цеху. Не тільки театрального, але й культурної. Не тільки культурного, але і всієї інтелігенції. Не тільки інтелігенції, але всіх людей, які живуть в цій країні і розраховують на те, що вони можуть спільними силами сприяти руху вперед.
Справа «Сьомий студії» — три роки неймовірного приниження для всіх, хто хоче, щоб Росія рухалася вперед
Я добре пам’ятаю, як «Сьома студія» створювала проект «Платформа». Рішення про нього приймалося нагорі – у Міністерстві культури. Це був період, коли виникла надія, що театр буде розвиватися в різних напрямках. Головним чином – у напрямку сьогоднішнього дня. Театр обов’язково повинен розвиватися. Він – завжди рух, завжди дію. Як тільки починається стагнація, все моментально костеніє. І створення «Сьомий студії» якраз стало таким яскравим і виразним рухом вперед. Це була запропонована Кирилом Серебренниковим ідея живого місця, завжди відкрите для молодих людей і театральних фахівців.
На мій погляд, Серебренніков – один з найталановитіших, найбільш цікавих і яскравих режисерів сучасності. Він – людина дивного дару, великої творчої сили. Його талант не визнали у нас удостоїли лише цинічного звернення.
Софію Апфельбаумів я умовив прийти працювати в РАМТ після Міністерства культури. І це був дуже щасливий період. Як режисер, художній керівник театру, я завжди знав: у мене настільки забезпечений тил, що я можу спокійно займатися творчістю. Софія досконалий ас в професії. Вона прекрасно знає закони і завжди була винятково чесною в роботі і в стосунках з колегами. Коли в квітні Софію та інших фігурантів справи відпустили з-під домашнього арешту під підписку про невиїзд, у нас з’явилася надія на благополучне вирішення процесу. Ми навіть не могли собі уявити, що прокурор вимагатиме настільки великі терміни. Софія повернулася в РАМТ на роботу, і у нас в театрі, у мене особисто було розуміння, що наше завдання працювати, будувати плани. А в театрі, повірте, цієї роботи вистачає щодня.
Весь цей час Софія була дуже позитивно налаштована. Не знаю, чого їй внутрішньо коштувало таку поведінку. Але я жодного разу не бачив, щоб вона продемонструвала хоч якісь ознаки відчаю. Вона його кудись поділа, залишала за межами нашого спілкування. Ми ні про що інше не говорили тільки про те, над чим ми працювали, що нам цікаво. І це вражаюче якість дуже сильної людини. При всій своїй приголомшливої жіночності, вона справжній кремень. А вдома її весь цей час підтримувала велика сім’я – чоловік, син–підліток, який виріс на наших очах, і батьки з двох сторін.
Софія – людина ясний, цілеспрямована і наполеглива, з ясним розуміємо, куди він йде навіть наперекір усім обставинам. Більш того, вона сама творча людина. У неї завжди є внутрішнє бажання допомогти реалізувати те, що ми задумуємо. Допомогти максимально, але в межах тих можливостей, які нам надано в рамках державного театру. Тому її участь у справі «Сьомий студії» – безглуздо саме по собі. Навіть не кажучи про те, що з економічною стороною справи вона взагалі ніяк не була пов’язана. А її в підсумку несправедливо виставили крайней. На мій погляд, це сама натуральна підлість.
Очевидно, що фігуранти справи «Сьомий студії» комусь наступили на хворе місце. Очевидно, що ця справа просувається якоюсь силою, яка може діяти поза законів. Особливо чітко це проявилося, коли в середині грудня прокуратура зажадала виключити другу експертизу зі справи і призначити нову. А другу експертизу провели прекрасні фахівці – Відас Силюнас і Марина Андрейкина. Але прокуратури ця професійна експертиза не влаштувала. А в третій експертизі, оприлюдненій 12 червня 2020 року, маса помилок. Навіть мені, людині, в економічному плані неосвіченому, зрозуміло, що там все не сходиться.
Зрозуміло, що це страшна брехня, від якого постраждали конкретні люди, а разом з ними – ми всі. Але кровожерливий прокурор призначив немислимі терміни. І я, і весь наш колектив спершу впали в ступор і відчай. Але потім виникли зовсім інші емоції – ми повинні якимось чином цьому чинити опір. У цій ситуації не можна просто стати в стрій і віддати честь.
Зараз зовсім не час займати різні позиції – треба відкидати несуттєві розбіжності. Ці страшні терміни будуть для всіх нас непоправним ударом. Не тим ударом, коли можна обтруситися і йти далі. А ударом, який все скидає з рахунків. Обнуляє.