Близько 17:30 в п’ятницю 31 серпня в донецькому кафе «Сепар» на поминках по Йосипу Кобзону за підрив вибухового пристрою загинув глава ДНР Олександр Захарченко (позивний «Батя») і важко поранений його найближчий сподвижник, заступник голови Ради міністрів, міністр доходів і зборів невизнаної республіки Олександр Тимофєєв (позивний «Ташкент»). Вже з’явилася інформація, що МГБ ДНР нібито затримала українських диверсантів, які організували це замах. За деякими даними, одним з них міг виявитися охоронець з «лички» Захарченко, знав, де і коли будуть заливати горе від смерті улюбленого співака ватажки ДНР. При цьому всі мої джерела сходяться на думці, що усунення Захарченко організовано в Росії.
При тому, що отримав серйозне поранення голови Захарченка, за розповідями осіб, близьких до керівництва регіону, до пізнього вечора боровся за життя на операційному столі, місцеві та російські ЗМІ практично відразу «поховали» «Батька», а в столиці ДНР вже через кілька годин відбулося екстрене засідання залишилися в живих начальників місцевих органів виконавчої та законодавчої влади. Склалося враження, що донецька «еліта» була готова до такого повороту подій і тільки чекала моменту, щоб почати боротьбу за владу і фінансові потоки в республіці.
Близько місяця тому по Донецьку поповзли чутки про те, що Захарченко остаточно втратив довіру московських кураторів, і питання про його заміну буде вирішене не пізніше початку осені. В якості аргументів підготовку відставки Захарченко місцеві джерела приводили, в першу чергу, відомості про те, що з-під контролю глави ДНР почали виводити силову складову. Треба відзначити, що крім основних збройних сил міністерства оборони республіки – «Донецького корпусу», бійці якого б’ються на передовій з українськими військами, ДНР існує чимало різних воєнізованих підрозділів. Це РГСО (Республіканська державна служба охорони, яка вважалася особистою гвардією Захарченко), батальйони спеціального призначення МНС і навіть міністерства доходів і зборів. В цілому ці не беруть участь в бойових діях загони, які налічували за різними оцінками від 2500 до 4000 чудово екіпіровані і мають на озброєнні важку техніку бійців. І ось в середині літа Росії нібито надійшов наказ передати більшу частину їх особового складу і всю бронетехніку в розпорядження «Донецького корпусу». «Щоб не спробував силою чіплятися за крісло», — говорили місцеві.
За чутками, у липні Захарченко і Тимофієва «запрошували» приїхати в Москву і обговорити проведення виборів глави республіки, які повинні були відбутися восени. Але обидва раптово захворіли і відмовилися постати перед кураторами особисто. При цьому спробували перенести вибори на наступний рік нібито через воєнного стану (хоча минулі «вибори» проходили в більш складній обстановці на фронтах) і почали спішно виводити з республіки активи і вивозити родичів. Так, Захарченко нібито відправив у Москву брата з наказом облаштувати побут на новому місці. А Тимофєєв, якого називали «сірим кардиналом» республіки, що тримали в своїх руках всі найбільш дохідні офіційні і тіньові сфери економіки ДНР від торгівлі вугіллям і пальним до розпродажу гуманітарної допомоги, майна втекли з початком «російської весни» заможних громадян, і до поставленого на комерційні рейки обміну полоненими з Україною, відправив у столицю Росії доньку Алісу. Як подейкують – з дуже солідним приданим.
Ось найбільш близькі до реальності версії того, чому під верховним головнокомандувачем ДНР захитався трон. Відразу кілька джерел у Росії та Україні стверджують, що останнім часом значно погіршилися відносини між Захарченком і просуває інтереси Кремля в Києві Віктором Медведчуком. Нібито Захарченко вийшов з-під контролю «кума Путіна», відчув себе великим політиком і почав намагатися вести власні ігри. Приміром, занадто зблизився з президентом Південної Осетії Анатолієм Бібіловым і перенаправив фінансові потоки від нелегальної торгівлі вугіллям, в тому числі вивозяться через Росію в Україну, Польщу та багато інших країн, безпосередньо в свій карман. «Забувши» ділитися з колишніми партнерами. Перестали донецькі начальники посилати «старшим товаришам» частку і від інших достатньо прибуткових сфер діяльності – контрабанди тютюнових виробів (продукція під лейблом ДонТабак і «лівими» акцизними марками продається по всьому півдню Росії і приносить величезний прибуток), м’ясної продукції, що йде з України, і багатьох інших товарів.
Згідно з тим же джерелом, свою руку до рішення про «відставку» Захарченко доклав і проживає в Росії побіжний український олігарх Сергій Курченко, який відповідає за експорт донецького вугілля з російської сторони. Оскільки Захарченко останнім часом використовував схему, при якій чимала частина отриманих від продажу корисних копалин засобів проходила повз кишень російських вигодонабувачів і йшла прямо в фонди, підконтрольні особисто ватажкам ДНР, це дало привід для Курченко звалити провину на нього (хоча, за даними тих же джерел, в крадіжці вугілля брав участь і сам Курченко).
Згідно з іншою гіпотезою, що втратив останнім часом силу лобіст Захарченко в Москві Владислав Сурков не зміг більше прикривати свого осмелевшего без всякої міри ставленика. Якщо раніше Захарченко і Тимофєєву прощалися викрутаси, пов’язані із збагаченням за рахунок торгівлі, що поставляється з Росії гуманітарної допомоги, ПММ і навіть зброєю і спорядженням, то останнім часом «Ташкент» почав значно завищувати вартість транспортування того ж вугілля і навіть саботувати ці поставки, що призводило до зриву домовленостей на десятки і навіть сотні мільйонів доларів. Відповідальні за це непросте співробітництво російські силовики, також мають досить серйозні інтереси в ДНР, віддали перевагу «обнулити» зухвалих компаньйонів «Батька» і «Ташкента», а не намагатися усунути їх шляхом складних багатоходівок. Як вже не раз відбувалося в ДНР і ЛНР з норовливими польовими командирами навіть дуже високого рангу.
Серед можливих наступників Захарченко називають у першу чергу Олександра Ходаковського (позивний «Скіф») — колишнього командира бригади «Схід», екс-главу Радбезу ДНР, очолював при Україні місцеву «Альфу». Кандидатура цього польового командира споконвічно розглядалася як альтернатива Захарченко, однак у підсумку «Батя» зумів відсунути «Скіфа» з усіх посад в республіці і навіть, за що заслуговує довіри даними, зробив його в республіці персоною нон-грата. Однак Ходаковський не залишив політичних амбіцій, і маючи значне число прихильників серед військових ДНР, цілком може заявити свої права на високий пост.
Іншим претендентом на місце глави бунтівного регіону є заступник голови Ради міністрів ДНР Дмитро Трапезников, вже призначений т.в.о. голови республіки. Цей чиновник, який народився в Краснодарі в 1981 році, має кілька вищих освіт і відповідав за внутрішню і зовнішню політику адміністрації Захарченко. Перебуваючи в тіні «Баті» і «Ташкента», молодий підлеглий зумів не тільки забрати на себе багато адміністративні функції в ДНР, але і практично повністю замкнути на себе інформаційну політику в республіці. При цьому його називають людиною українського олігарха Ріната Ахметова, який активно намагається використати його у своїх інтересах.