This post is also available in:
English (Англійська)
The Insider вдалося знайти нові докази участі російських спецслужб в організації невдалого перевороту в Чорногорії і в фінансуванні балканських найманців, що воювали в Україні. Це підтверджується документами, відео, фотографіями та показаннями свідків, з якими The Insider вдалося зробити ексклюзивне інтерв’ю. Крім того, The Insider вдалося розкрити співробітника ГРУ, брав участь у чорногірському путч, який досі успішно працює під прикриттям страхового агента.
Коротка передісторія
У попередній частині нашого розслідування ми вже розповідали про те, як російські спецслужби, використовуючи бойовиків з досвідом війни на Донбасі, намагалися організувати переворот у Чорногорії, щоб не допустити вступу країни в НАТО. 17 жовтня 2016 року, в день парламентських виборів, дві дюжини змовників з Чорногорії і Сербії повинні були потрапити на територію парламенту під виглядом поліцейських, інсценувати напад на присутніх там мирних демонстрантів і під цим приводом захопити парламент і заарештувати (а можливо і вбити) прем’єр-міністра. Після цього планувалося, що влада перейде до «Демократичного фронту» — антинатовської і проросійської партії. Чорногорські влади заарештували 20 осіб і заявили про 50 знайдених гвинтівка, 50 пістолетах, а трохи пізніше, 24 жовтня Сербія заарештувала трьох громадян Росії, у яких згідно з даними сербської поліції — була виявлена фальшива форма чорногорських поліцейських, €122 000 готівкою та обладнання для шифрованого телекомунікаційного зв’язку. Росіян, втім, Сербія видала Москві незабаром після візиту Патрушева.
Спочатку дані слідчих Чорногорії базувалися на свідченнях двох основних обвинувачених: Мірко Велимировича (який здався владі і почав давати свідчення 16 жовтня) і націоналіста Олександра Синджелича, очолює прокремлівську організацію Сербські вовки і воював на Донбасі (докладніше про нього The Insider вже писав). Велимирович розповів, що Синджелич найняв його для придбання зброї і для участі у захопленні будівлі парламенту в ніч виборів.
Згідно зі свідченнями Синджелича, опублікованими чорногорської прокуратурою, з ним зв’язалися «російські націоналісти», яких він раніше зустрічав, коли воював на боці сепаратистів на Донбасі в 2014-2015 роках. Він зустрівся з ними в Москві 26 вересня 2016 року в «розкішних апартаментах». <…> «Націоналісти» представилися як Едуард Широков і Володимир Попов і дали зрозуміти, що працюють на спецслужби. Саме вони й запропонували йому описаний вище план по зміні влади в Чорногорії з метою запобігти вступ країни в НАТО (що сподобалося Синджеличу як ярому противнику НАТО). На першу стадію операції Синджелич отримав більше €200,000 готівкою. Синджелич також заявив в суді, що Широков сам купив йому квиток до Москви і зустрів його прямо біля літака. Паспортний контроль вони не проходили, щоб не залишати слідів перебування Синджелича в Росії. При цьому у Широкова був архітектурний план будівлі парламенту, на якому він показував Синджеличу, як виробляти захоплення будівлі.
В попередній частині розслідування The Insider спільно з The Bellingcat вдалося встановити, що Едуард Широков (справжнє прізвище Шишмаков) проходив навчання у Військово-Дипломатичній академії МО РФ (на сленгу ГРУ — «Консерваторія»), яка спеціалізується на підготовці військових дипломатів (аташе) і співробітників військової розвідки. Пізніше він служив військово-морським аташе при російському посольстві у Варшаві, звідки його у 2014 році видворили за спробу вербування підполковника польської армії. Незважаючи на цей провал, в 2016 році він отримав новий закордонний паспорт на інше прізвище (Широков) і саме з цим паспортом вирушив до Сербії. Де знову провалився, але вже у зв’язку з операцією в Чорногорії. Прокуратура Чорногорії досить швидко змогла частково підтвердити свідчення Синджелича, де серед іншого були опубліковані фотографії зустрічі Синджелича і Шишмакова в парку в Белграді.
Помилка резидента. Як ГРУшник Шишмаков «спалив контору»
Шишмаков продовжує заперечувати: у грудні 2017 року він направив у прокуратуру Чорногорії пояснення, де називав себе Широковым і наполягав, що познайомився з Синджеличем в московському музеї в 2015-му, після чого зустрічався з ним єдиний раз в Белграді, щоб «звернутися до нього з проханням надати допомогу організувати інтерв’ю з керівниками Четницкого руху Сербії», причому ця зустріч потрібна була йому нібито для наукової статті:
Історія зі статтею про четников» очевидно потрібна була Шишмакову, щоб якось пояснити його спільні фотографії з Синджеличем в Белграді (див. нижче), але у прокуратури виявилися більш серйозні докази, придумати легенду для яких Синджелич вже ніяк би не зміг. Одна з таких доказів — грошовий переказ Шишмакова Синджеличу в розмірі $800, відправлений 25 вересня 2016 року — менше ніж за місяць до виборів у Чорногорії. Згідно з даними прокуратури, цей екстрений переклад — лише невелика частина від загальної суми в розмірі майже $300 000, призначених на планований переворот.
Едуард Шишмаков і Олександр Синджелич
Ось скан грошового переказу через Westerm Union з матеріалів справи. Уважно дивимося адреса відправника — Москва, Хорошевське шосе, 76. Ця адреса вже добре знайомий читачам The Insider з розслідування про збитий Боїнгу MH17, а знаходиться по цьому адресу штаб-квартира ГРУ.
Але ж це дані слідства Чорногорії, що якщо вони сфабрикували докази? Однак ФБР, на прохання Чорногорії, перевірило, чи існував у природі такий переклад та отримало підтвердження від Western Union — відправлення в розмірі $850 (з яких 50 — комісія) було зроблено через російський “Форабанк”. Ось скан документу з підписом Шишмакова (збігається з підписом в його паспорті):
Є й документ з самого «Форабанка», підтверджує цей переклад:
Чи міг хто-то представитися Шишмаковым і підробити його підпис, щоб підставити його? Навряд чи. За правилами WU при пересиланні коштів необхідно пред’явити паспорт, а значить ніхто крім самого Шишмакова зробити цей переклад не міг, як ніхто крім нього не міг позначити в адресі відправника штаб-квартиру ГРУ.
Є й ще кілька документів, які вказують на те, що Шишмаков брехав у своїх свідченнях. Ось, наприклад, витяг з Booking.com, яка вказує на те, що у Шишмакова була бронь з 2 по 9 жовтня 2016 року , тобто буквально за кілька днів до запланованого перевороту, в Le Petit Piaf в Белграді. Однак у свідченнях він стверджує, що в Белграді був у другій половині жовтня.
Примітно, що в замовленні на броні booking.com Шишмаков вказує, що буде платити корпоративної кредиткою, так як буде подорожувати «по роботі», хоча у своїх свідченнях він подорожував в Сербію з суто приватних справах:
Агенти, але не зовсім страхові. Володимир Попов і Микита Мінін
Номер, вказаний в броні Шишмакова/Широкова належить не йому, а екс-керівникові департаменту транспортного страхування ТОВ «Росгосстрах» Микиті Мініну. І це не помилка, як з’ясував The Insider, все вказує на те, що Микита Мінін, активно роздає інтерв’ю в якості експерта по страхуванню, також є чинним співробітником ГРУ.
Більш того, раніше засвічений у чорногорському справі ГРУшник Володимир Попов, оголошений Чорногорією в розшук «Інтерполу», також працює під прикриттям страховика і числиться кореспондентом у журналі «Морське страхування», де Мінін — головний редактор. За даними The Insider і Попов, і Мінін були в Одесі в січні 2014 року, незадовго до початку всім відомих подій.
Микита Мінін
Згідно офіційної біографії, Микита Мінін народився в 1976 році, в 1997 році закінчив Фінансову академію при уряді Росії за спеціальністю «Світова економіка» з 1996 по 2007 рік працював в ВСАТ «Ингосстрах», а з 2007 по 2015 рік очолював Департамент транспортного страхування ТОВ «Росгосстрах». Сьогодні він офіційно є засновником і гендиректором страхового агентства «Наутілус». Здавалося б нудна і типова біографія страховика, з якої вибивається лише членство в союзі десантників.
В розмові з The Insider Мінін підтвердив, що Попов працює в його журналі, і більше того, заявив, ніби сам відправив Попова в Сербії:
«У 2016 році в нашому журналі серед інших матеріалів (в тому числі історичного характеру) була опублікована його стаття, присвячена участі Сербської річкової флотилії у Першій світовій війні. Цей маловивчений історичний факт викликав широкий інтерес нашої читацької аудиторії. У зв’язку з цим у нас виникла ідея продовжити дослідження цього матеріалу і, можливо в наступних номерах, продовжити тему флоту не тільки Сербії, а й інших республік колишньої Югославії. Була ідея в перспективі навіть випустити окрему книгу на цю тему. З комерційних причин поки що ця ідея залишилася нереалізованою. Для збору додаткової інформації із зазначеної тематики нами і був відряджений до Сербії наш кореспондент Володимир Попов».
При цьому «страховик» Мінін зміг пояснити, чому бронь Шишмакова виявилася оформлена на його мобільний телефон:
«Шишмаков і Широков мені не знайомі. Ми з ними ніколи не працювали і не перетиналися ні по страховому бізнесу, ні по видавничому. Тому прокоментувати якісь їхні подорожі бронювання та я не можу. Питання про наявність мого телефону-де без моєї згоди я також ніяк не можу прокоментувати. Я просто не знаю, хто і чому міг десь вказати мій особистий телефон»
Мінін може заперечувати своє знайомство з Шишмаковым, але ось те, що Попов і Шишмаков знайомі і навіть зустрічалися в Сербії, підтверджується фотографіями з матеріалів справи. Сербські спецслужби записали на відео зустріч Шишмакова і Синджелича 19 жовтня 2016 року (а також момент коли Шишмаков передавав йому якусь папір формату A4), та Володимира Попова, який слідував за ними і фотографував. Судячи з усього, на фото нижче — один з кадрів цієї відеозапису:
Едуард Шишмаков і Володимир Попов
За даними джерел The Insider, в травні 2015 р. колега Мініна Володимир Попов спілкувався по телефону з начальником розвідки ДНР (а сьогодні — головою МДБ ДНР) Георгієм Кондраниным. Крім того, цей «страховий агент» протягом 2013-2016 років був у відрядженнях в Грузії, Молдові, Україні, Болгарії, Туреччини, Німеччини та Швейцарії. І це тільки те, що відомо по візі в одному з його паспортів, а паспорти він міняв як рукавички. Так, наприклад, словацьке ФБР надало інформацію про те, що Попов тричі подавав на візу в посольство Словаччини і кожен раз з новим номером паспорта.
Серби в Україні. Як спецслужби вербували найманців для Донбасу
The Insider також вдалося поговорити з проживаючим в Мінську сербом Венциславом Буйичем, добре знайомим з Синджеличем і деякими іншими обвинуваченими в організації перевороту. З розповіді Буйича, підкріпленого відеозаписами в Skype, випливає, що російські спецслужби наймали сербів не тільки для організації перевороту в Чорногорії, але і для війни в Україні:
«Я познайомився з Синджеличем в Facebook в 2014 році, ми обговорювали з ним на різні теми, але нічого конкретного. Потім він приїздив до мене в Мінськ, де ми вже зустрічалися особисто. Між справою він згадував те, що його цікавить тема з сербськими найманцями на Донбасі, але ми мало про це говорили. Ми зустрічалися в Мінську восени 2014 року, він пропонував свою продукцію – майки, сувеніри з четниками. Але мені це було нецікаво.
У 2015 році ми домовлялися зустрітися у Москві, щоб поїхати в Крим, де один жив один нехороший чоловік, Мирослав Андонович, брехун і шахрай, який заборгував мені багато грошей. <Згідно СБУ, Мирослав Андонович — серб, проживаюшиий в Криму, був завербований ГРУ ще в 2013 р — The Insider>. Я не хотів до нього їхати один і сподівався взяти з собою Синджелича як супроводжуючого. Але наша зустріч з Синджеличем провавлилась, тому що він вів себе дивно. За день до цього він дзвонив мені і казав – дай мені гроші, дай хоча б 100-200 євро. Я йому відмовив і він образився, сказав – я поїду в Москву, там мені дадуть, скільки мені потрібно, у мене там знайомі в Міністерстві оборони і щось в цьому роді. Я тоді його слова всерйоз не сприйняв, думав він просто базікає. Це було десь у березні 2015 року.
Другий раз вживу з Синджеличем я зустрівся 20 травня 2015 року в Москві. Спочатку я приїхав до Москви, щоб зустрітися зі своїми знайомим Радомиром Почуча. Почуча свого часу відповідав за PR в армії Сербії, але його звідти звільнили, тому що він став виступати проти президента Вучича. Восени 2014 року він теж поїхав «добровольцем» на Донбас. Його там через деякий час, на самому початку 2015 року, чому заарештували, разом з його другом Владою Станичем, причому заарештували інші серби. Я, як і багато сербів, був не дуже задоволений тим, що одні серби заарештовують інших, і намагався посприяти тому, щоб його відпустили – перекладав сербської на російську і навпаки. Його випустили випустили в квітні, після чого він виїхав до Москви. Ось у травні і я теж приїхав у Москву для зустрічі з ним, ми сиділи на квартирі разом з ним і з Владою Станичем, коли Радомиру подзвонив Синджелич — він теж був у Москві і хотів зустрітися.
Ми сиділи в кафе в центрі Москви три-чотири години, поки не стемніло, потім я побачив, що Синджелич став дзвонити якомусь не то Еду, не то Едіку і домовлятися про зустрічі. Через півгодини він і Радомир відійшли кудись недалеко і зустрічалися з цим Едиком хвилин 20-30. Судячи по всьому, розмова була досить серйозною, тому що, коли вони повернулися, вони виглядали задумливими і зосередженими. Я думаю, що цей Едік і був Едуард Шишмаков. Через приблизно рік після цього Радомир спокійно повернувся до Сербії, там його ніхто не чіпав.
Та сама зустріч у кафе. Зліва направо: Радомир Почуча, Влад Станич, Олександр Синджелич, Венцислав Буйич
В кінці липня 2014 року Мирослав мене почав наполегливо закликати в Ростов-на-Дону, «там будуть важливі люди, і можна буде добре заробити», я довго відмовлявся, хотів зрозуміти в чому справа, але він не пояснював. В одній з розмов він знаходився в кімнаті з другом, якого представив як «Володимир зі спецслужб». Цей Володимир до пори до часу ховав обличчя, але потім, коли я все-таки погодився приїхати в Ростов, Мирослав сказав Володимиру – «давай вже, покажи своє обличчя, він все одно тебе побачить в Ростові». Ну і він з’явився в кадрі.
Я приїхав до Ростова через кілька днів і Володимира там вже не застав, але Мирослав знову там був не один – там були «Саня» з Петербурга, якого мені теж представили як людини зі спецслужб, і Сергій козак. Ми сіли в кафе в аеропорту і Саня запропонував мені у ході розмови, щоб я використовував своє юридична особа в Мінську, щоб купувати сербським «добровольцям» вирушають на Донбас авіаквитки. Віддавати гроші мені вони обіцяли готівкою. Для мене це був явний сигнал, що йдеться про нелегальну схемою, інакше б про передачу грошей готівкою мови не йшло.
Сербські «добровольці» отримували на Донбасі 11 тисяч рублів в день, тобто більше 300 тисяч рублів у місяць
Раніше я дізнався від Мирослава, що в той час, в липні 2014 року сербські «добровольці» отримували за на Донбасі 11 тисяч рублів в день, тобто більше 300 тисяч рублів на місяць, по тим часам, до девальвації, це було близько 10 тисяч доларів в місяць, шалені гроші для сербів (та й для росіян). Потім ця сума зменшилася, але спочатку треба було якось мотивувати людей, тому давали такі великі гроші. Так що це ніякі «добровольці», це справжнісінькі найманці. „Саня“ мені підтвердив, що Мирослав був правий на рахунок грошей, але почав мене заспокоювати, «це наші, це гроші Путіна».
Записи скайп-розмов Венцислава Буйича
Загалом, вирішив відмовитися, але з ввічливості сказав, що ще подумаю. У мене квиток назад був через три дні, я думав може зняти готель або поміняти квитки і полетіти назад, але Мирослав сказав – «гаразд, чорт з тобою, поїхали з нами». Ми сіли на машину, і вони привезли мене на базу відпочинку «Полюс» на березі річки. З вигляду це виглядало як звичайна база відпочинку, але ціле крило здавалося під російських найманців і їх кураторів зі спецслужб. Я особисто бачився з двома представниками спецслужб – з тим самим Саней з Петербурга, молодим, спортивного складання хлопцем років 30, з короткими світлими волоссям і без пальця на одній руці, з другим я не встиг поспілкуватися, він замкнутий, з борідкою, теж 30 років, і він вже жив не на базі, а де-то в місті, приїжджав вранці, писав щось на ноутбуці. Нас відразу попередили – нічого не фотографувати, не робити ніяких записів, а то закінчите в річці. Я пробув на базі ще пару днів, поспілкувався ще з двома сербами, які там жили серед «добровольців», і поїхав назад і більше до мене з цього приводу не зверталися. Саня прямо сказав – забудь мій номер телефону, не дзвони і не пиши СМС».
The Insider вдалося перевірити слова Венцислава Буйича про турбазі «Полюс». Сербський бойовик Давор Савичич, раніше зізнався «Фонтанці» в свою участь у війні на Донбасі, на одній з фотографій позує з бійцями «групи Вагнера» саме на базі відпочинку «Полюс»:
Для порівняння — ось як виглядає внутрішній двір турбази «Полюс», судячи по офіційній сторінці у Вконтакте:
Суд у Чорногорії між тим триває, наступне засідання відбудеться 16 липня, але російський МЗС вже реагує на цей процес не менш емоційно, ніж, наприклад, на справу про збитий Боїнгу. Так, наприклад, відмінну можливість промовчати упустив міністр Сергій Лавров:
Попередні частини розслідування:
Частина 1 Як Москва встановлює контроль над Східною Європою
Частина 2. Як ГРУ намагалося організувати переворот в Чорногорії