The Insider і Bellingcat вдалося ідентифікувати одного з ключових фігурантів розслідуваної JIT справи про збитий «Боїнгу», що раніше цей чоловік був відомий лише як високопоставлений співробітник ФСБ Володимир Іванович». Ним виявився генерал-полковник Андрій Бурлака, заступник керівника Прикордонної служби ФСБ. Саме він авторизував всі постачання бойовикам важкої військової техніки через російсько-український кордон. На даний момент він самий високопоставлений з російських держслужбовців, офіційно визнаних фігурантами у справі про збитий «Боїнгу».
У листопаді 2019 року Об’єднана слідча група (JIT), розслідує справу про збитий «Боїнгу» MH17, опублікувала 23 телефонні розмови, перехоплених напередодні трагедії, з яких видно ступінь залученості ФСБ, ГРУ і Кремля в події на Донбасі. JIT стверджує, що ці перехоплення свідчать про те, що в місяці, що передують інциденту з «Боїнгом» (він був збитий 17 липня 2014 року), «вплив Російської Федерації поширювалося на адміністративні, фінансові та військові питання в ДНР». JIT уточнює, що безпосередньо перед днем катастрофи контакти між ДНР і кремлівськими кураторами інтенсифікувалися. Переговори йшли в основному через спеціальні телефони, надані ФСБ і забезпечують опцію шифрування зв’язку (цією опцією вони користувалися не завжди).
У перехопленнях фігурують прізвища Бортникова і Шойгу, є голос Суркова, але частина з високопоставлених офіцерів російських спецслужб було складно встановити, можна було лише здогадуватися, що ними були люди у високих чинах і що їх роль полягає в безпосередній координації бойових дій, так і в постачанні бойовиків озброєнням і технікою. Одним з найбільш цікавих учасників цих телефонних розмов був хтось «Володимир Іванович», який, судячи з перехоплення, відповідав серед іншого за переміщення через кордон важких озброєнь (в тому числі і горезвісного «Бука»). Він викликає особливий інтерес у JIT.
The Insider і Bellingcat вдалося встановити, що цим чоловіком був не хто інший, як заступник керівника Прикордонної служби ФСБ генерал-полковник Андрій Іванович Бурлака. На даний момент він самий високопоставлений з російських держслужбовців, офіційно визнаних фігурантами у справі про збитий «Боїнгу».
Загадковий Володимир Іванович
У телефонних перехопленнях, опублікованих JIT, «Володимир Іванович» згадується неодноразово, і з контексту випливає, що він грав ключову роль у кураторстві військових дій на Донбасі та узгодження пересування озброєнь через російсько-український кордон. Так, наприклад, 1 липня 2014 року прем’єр-міністр” ДНР Олександр Бородай ” розповідає своєму колишньому працедавцеві, бізнесменові Костянтину Малофееву (помогавшему «сепаратистам» в логістиці і фінансування), що «командувач операцією, Володимир Іванович», дав команду знищити Безлера. Трохи пізніше він в тому ж розмові уточнює — «я повідомив в контору, контора віддала наказ». Жаргонне «контора» зазвичай відноситься до ФСБ.
Як мінімум до кінця липня «Володимир Іванович» зберігав свою керівну роль. Так, 31 липня Гиркин (Стрільців) в розмові, обговорюючи постачання нових озброєнь, частина з яких «Володимир Іванович наказав віддати Козицыну», гнівно відповідає — «мені Володимир Іванович повинен ставити накази сам!»
Є й інший цікавий розмова, прямо напередодні катастрофи, 16 липня 2014 року, де Бородай запитує Володимира Івановича, «чи можуть наші вертольоти працювати в районі Маринування», але кмітливий Володимир Іванович, перш ніж відповісти, просить «включити ключик» (тобто шифрування зв’язку), після чого в запису чути лише шум.
Вранці того ж дня Гиркин і Бородай були відображені в сюжеті Lifenews в 6 кілометрах від прикордонної Маринування — всього в 3 кілометрах від місця, де на наступний день був збитий «Боїнг».
На наступний день (тобто в день збиття «Боїнга») якийсь Сергій (A) дзвонить з Криму Володимиру Івановичу (B) і повідомляє, що він летить в Ростов з командою з семи чоловік і в суботу вони вже повинні прибути в пункт призначення (ймовірно, на схід України). Для їх завдання їм будуть потрібні деякі речі, причому все це погоджено з главою ФСБ Бортніковим:
A: (…) Володимир Іванович, так?
B: так-Так, слухаю Вас. Це Володимир Іванович.
A: Е… Мені дав телефон Аксьонов. Сказав, що, от, з Бортніковим погоджено.
B: Я слухаю Вас, так-так. Як Вас звуть?
A: (…) Як мені Вам передати список бажаного? Ми завтра вилітаємо в Ростов. У мене люди є… Я сам з Сімферополя, а люди в Москві. Є список необхідного, а є список дуже необхідного. (…) Так ми в Ростові будемо завтра, але просто справа в тому, що в суботу ми повинні вже бути… там. Е… Знайти, будь ласка, як-то… можна з вами електронкою… (…) Нас сім чоловік. Сім осіб. Основних — сім. (…) Нам, головне, сімом зайти з тим, що треба.
B: (…) Добре… Ну, мені власне сказали, що Вам необхідно. … (…) Списку у мене немає. Добре, давайте я Вам передзвоню. Розберуся тут.
A: Так. Ви який-небудь телефон мені скиньте тут в Вайбер. Поки вони його там розшифрують, ми вже давно його отримаємо і завдання виконаємо.
B: Добре, так. Добре. (…)
Пізніше в той же день Сергій (A) ще раз зідзвонюється з Володимиром Івановичем (B). Сергій дзвонить з офісу «одного генерала, який з Москви у нас», в Криму. Він повідомляє, що обговорив зі своїм старшим свій список побажань для завдання. Старший наказав Сергію звернутися, якщо потрібно, до Суркову особисто, оскільки саме той ставить завдання.
A: Я зараз зайшов у кабінет до одному генералу, який з Москви у нас. Він знаходиться в Москві. Я зателефонував своєму старшому і сказав, що Ви мені таке питання задаєте. І що мені відповідати…
B: [в бік]: Зараз продовжимо, Саша. Зараз продовжимо! [назад у телефон]: так-Так, що?
A: Я кажу, я сказав своєму старшому, який в Москві зараз, що Ви мені питання задали. Ви ж як б така остання інстанція, яка повинна нам допомогти. А він мені сказав: «Ну, по телефону це не можна говорити», він говорить: «Якщо що, нехай він звертається особисто до Суркову. Це він ставить нам завдання».
B: Угу. (…) Ну зрозуміло. Добре. Я Вам теж нічого не можу сказати щодо списку. Ось, тому що у мене є установки, що Вам необхідно видати. Ось так.
A: Установки від кого, вибачте?
B: Від мого керівника.
В іншій розмові «Володимира Івановича» називають «великим начальником», «прилетів з Москви». Із загального контексту стає зрозуміло, що «Володимир Іванович» за своїм статусом вища найбільш високопоставлених командирів на Донбасі і що саме з ним погоджується постачання важких озброєнь на Донбас.
Генерал-полковник Андрій Бурлака
Нам вдалося встановити, що «Володимир Іванович» — це начальник оперативно-організаційного управління Прикордонної служби ФСБ Росії генерал-лейтенант Андрій Бурлака. Він є першим заступником керівника Прикордонної служби Володимира Кулішова, який, у свою чергу, є першим заступником глави ФСБ Олександра Бортникова. В тій же позиції він був і на момент катастрофи «Боїнга» MH17.
Бурлака народився в 1965 році в далекосхідному містечку Радянська Гавань на березі Японського моря. У 1986 році він закінчив Московське вище прикордонне училище КДБ СРСР, служив прикордонником, потім у 1995 році закінчив Академію ФСБ і відправився продовжувати службу в рідній Хабаровський край, де доріс до керівника прикордонної служби Далекосхідного округу. У 2012 році його перевели до Москви на нинішню посаду.
Формально ніякого відношення Бурлака до війни в Україні мати не повинен. Однак його перельоти, дані яких є в розпорядженні Bellingcat, вказують на те, що в 2014 і 2015 роках він постійно літав в Ростов, Крим і Краснодар — три центри управління української операцією. Його перельоти хронологічно збігаються з інформацією, отриманою з перехоплень. Наприклад, 15 липня 2014 року прилітає з Москви в Ростов, а 18 липня, на наступний день після катастрофи «Боїнга», повертається в Москву. А 16 липня в перехоплених розмовах про нього говорять як про «тільки що яка прилетить з Москви». Серед його попутників ми бачимо людей, які мають пряме відношення до української операції, наприклад начальник 5-го управління Сергій Бесіда, знаходиться під американськими санкціями саме із-за участі в українській війні.
Відомості про те, що Бурлака причетний до української війні можна знайти у відкритих джерелах. Так, в жовтні 2015 року в одному маловідомому блозі були опубліковані чернетки деяких внутрішніх документів ФСБ. ЗМІ цього тоді просто не помітили (що не дивно, так як верифікувати якісь створені в форматі Word файли без підписів і печаток неможливо). В цих документах є чимало цікавого, у тому числі файл від липня 2014 року, позначений як «цілком таємно», написаний на ім’я Бортникова і підписаний «Бурлака А. І». У листі повідомляється, що «Департаментом З ПС ФСБ Росії в рамках справи«………» здійснюється комплекс агентурно-оперативних і оперативно-бойових заходів з розробки лідерів українських націоналістичних організацій (УНО), членів очолюваних ними збройних формувань і нейтралізації загроз зовнішньої безпеки Росії, що виходять від зазначених осіб. У зазначених заходах активно задіюється постійно проживає на території України агент «Чапаєв», який є командиром одного з підрозділів Народного ополчення ДНР». Автор листа просить «з метою забезпечення особистої безпеки агента «Чапаєва» через можливості ЦСТ ФСБ Росії виготовити зазначеній особі комплект документів (громадянський та закордонний паспорти) громадянина Росії на вигадані установчі дані».
Зрозуміло, перевірити справжність цього чернетки неможливо. Однак, по-перше, в деяких інших чернетках міститься інформація публічно невідома, але нами верифицированная, а по-друге, якщо б хтось хотів сфабрикувати документ про спецопеарциях ФСБ в Україні, було б дивно, щоб автор підробки вибрав ім’я Андрія Бурлаки — формально займається зовсім іншим напрямком роботи в ФСБ — абсолютно випадково.
Як ми ідентифікували Андрія Бурлаку
JIT опублікував кілька телефонних номерів, якими користувався «Володимир Іванович». Один з них виявився в додатку GetContact як «Володимир Іванович», причому разом з контактом збережено його другий номер. Пошук за цим другим номером вже видає контакт під ім’ям «Володимир Іванович Бурлака».
Така людина, проте, не виявляється в базах даних. Ми почали шукати «Володимира Івановича» у всіх відомих нам прослуховування, злитих листах та інших подібних джерелах. Після кількох місяців пошуків, нарешті, ми виявили згадка «Володимира Івановича» у листуванні 2014 року в месенджері Viber (злитої в інтернет в 2015 році), де Олександр Сєров, помічник Дениса Пушилина (на той момент голови ДНР), спілкується з Алисей Натальченко, асистенткою Пушилина. У ній вони обговорюють те, що рішення про відпуск буде приймати якийсь Володимир Іванович, він же Андрій Іванович, він же заступник директора ФСБ:
Тут уже пошук серед керівництва ФСБ, з урахуванням підказки з Getcontct, дозволив швидко виявити Андрія Івановича Бурлаку (хоча він, строго кажучи, не директора, а заступник заступника директора ФСБ). Залишалося тільки порівняти голос. Ми незабаром виявили інтерв’ю генерала Бурлаки, яке він дав оренбурзькому телеканалу в 2013 році. Порівняння голоси не залишала сумнівів, що Бурлака та «Володимир Іванович» — одне і те ж обличчя.
The Insider · Порівняння зразків голосу «Володимира Івановича» і Андрія Бурлаки
Однак для проведення судової експертизи, голоси такого короткого фрагмента було недостатньо (бажано мати приблизно хвилину записаної мови). Знайти іншу запис було непросто. Ми виявили в пошуку по зображенню, що особа Бурлаки можна побачити на випадковому фото, зроблене людиною, що продають свій телевізор. Так вийшло, що він зняв свій телевізор рівно в той момент, коли Бурлака давав інтерв’ю телеканалу «Зірка».
Ми вирішили, що людина, швидше за все, зробив фото в той же день, коли і виклав його, тобто 1 червня 2018 року. Ризикуючи своїм психічним здоров’ям, ми подивилися всі випуски «Зірки» за цей день і справді виявили програму за участю Бурлаки, яку транслювали в цей день: документальний фільм «Кордон. Особливі умови служби», четверта серія. На 28 хвилині з’являється той же фрагмент, який був відображений людиною, продавав свій телевізор за скромну суму 9 000 рублів. Завдяки цьому відео ми змогли отримати достатньо матеріалу для судової експертизи. Національний центр медіа-криміналістики Університету Колорадо в Денвері (National Center for Media Forensics at the University of Colorado at Denver) провів експертизу аудіо записів, професор Каталін Григорас, директор Центру експертизи медіа-матеріалів, прийшов до висновку про те, що коефіцієнт відповідності (likelihood ratio LR) цих аудіо записів складає 94, що підтверджує гіпотезу про те, що записи голосу належать одній людині. Слід враховувати, що цей аналіз робиться тільки по звуку. З урахуванням інших обставин, пов’язаних з отриманням цих звукових фрагментів, ймовірність того, що ці голоси належать різним людям, прагне до нуля.