6 червня в Казахстані пройшли мітинги опозиції — у перший день дії нового закону «Про проведення мирних зібрань». Цей закон з’явився після заяв президента Касим-Жомарта Токаєва про проведення політичних реформ. Поки в Росії Конституційний суд виносив рішення заборонити мітинги в будь-яких місцях, крім спеціально відведених для цього загончік «гайд-парків», у Казахстані, навпаки, перейшли від дозвільного порядку проведення мітингів до уведомительному. Причому на доопрацювання закон відправив вже новий Голова Сенату Маулен Ашимбаев, чиє призначення замість Дариги Назарбаєвої місяць тому стало головною політичною новиною цього року. У контексті відбувся транзиту влади, кадрових перестановок, заяв про політику демократизації та прийнятті нових законів — перші мітинги дозволяють побачити тренд у політичному житті Казахстану.
Мітинги 6 червня
Закон, що регламентує мітинги, тільки вступив в силу. Із неабиякими застереженнями, але позначений саме повідомний принцип проведення мітингів. Зокрема, місцевим органам влади забороняється відмовляти у погодженні мітингів майже за всіма раніше використовувалися приводів, а порушення закону про мітинги і навіть окремі насильницькі дії не можуть бути причиною для розгону мітингу. Учасникам мітингів навіть не забороняється приховувати обличчя.
При цьому повідомлення повинно подаватися за 5 днів до заходу, так що суботні акції протесту свідомо порушували новий закон. Напередодні акцій Генпрокуратура закликала громадян не виходити на мітинги, посилаючись на порушення учасниками закону, так і на епідеміологічну ситуацію. Загальної статистики організатори не публікували, але мітинги відбулися як мінімум у 8 містах: в Алмати і Нур-Султана кількість учасників обчислювалася декількома сотнями, в інших містах рахунок йшов на десятки. За даними vlast.kz у двох головних містах країни сумарно затримано близько 40 осіб.
Інтернет обійшла відеозапис, на якій відома опозиціонерка Асія Тулесова проводить два удари у бік поліцейського і збиває йому кашкета. Тулесова — одна з організаторів руху «Оян, Казахстан» («Прокинься, Казахстан»), правда, потім вона з нього вийшла. Рух запам’яталося флешмобом «Я прокинувся» і акцією на Алматинському марафоні — 2019: тоді за плакат «Від правди не втечеш» Асія Тулесова було заарештовано на 15 діб разом з Бейбарисом Толымбековым. Зараз її притягли до відповідальності за «застосування нешкідливого для життя насильства стосовно представника влади», ця стаття передбачає до 3 років позбавлення волі.
При цьому відмінності у ставленні до опозиції в Казахстані і Росії добре помітні і в судах, і на мітингах. Казахстанські поліцейські спілкуються з мітингувальниками — і часом дуже ввічливо, вони не екіпіровані в «захист», дозволяють журналістам брати інтерв’ю у демонстрантів, не вихоплюють з натовпу випадкових учасників, використовують для перевезення затриманих не автозаки, а мікроавтобуси.
Звичайно, до європейського підходу до регламентації акцій протесту ще дуже далеко, але, судячи з динаміки подій за останні роки, в цьому питанні Казахстан і Росія рухаються в протилежних напрямках.
Багатовекторна політика
Про багатовекторності щодо зовнішньої політики Казахстану говориться вже багато років. Мається на увазі прагнення встановлювати партнерські відносини з США, Росією, Китаєм, Західною Європою — незалежно від їх відносин між собою. З Росією вибудовуються стосунки в рамках Євразійського Економічного Союзу (ЄАЕС) і Митного Союзу. З інвесторами із США і Європи організована видобуток нафти і цілий ряд проектів, спрямованих на зменшення сировинної залежності. З провідними британськими та світовими експертами створено Міжнародний Фінансовий Центр Астана — перша на пострадянському просторі територія, реєструюча компанії і забезпечує їм business environment за принципами англійського права, з власним арбітражним судом, запрошеними з Великобританії досвідченими суддями та англомовним документообігом. З Китаєм і Європою розвивається логістичний проект, в якому Казахстану відводиться роль важливого транспортного хаба. Нарешті, з 1994 року саме в США і Європі громадяни Казахстану можуть безкоштовно отримати освіту в кращих університетах — за державною програмою «Болашак».
Але сьогодні, мабуть, доречно говорити про багатовекторність і у внутрішній політиці Казахстану. «Проросійський вектор» очевидний навіть при поверхневому погляді: багато держслужби і гілки влади консультуються в рамках ЄАЕС та приймає спільні рішення; також, наприклад, дуже популярний «Перший канал Євразія» — казахстанський телеканал на базі російського Першого каналу. З іншого боку, помітний і «проєвропейський вектор» — у нових законах про мітинги, про вибори, про політичні партії, у введенні інституту парламентської опозиції. Приймаючи перший пакет політичних реформ», Касим-Жомарт Токаєв підкреслив, що влада Казахстану не повинні вважати протилежну точку зору небезпечною для себе. Ці реформи ніяк не можна назвати ні радикальними, ні передбачають швидкі зміни, але вони позначають вектор. І цей вектор на формування багатопартійності, дотримання прав опозиції, поступове наближення до західних стандартів політичних процесів.
На думку Токаєва, влада Казахстану не повинні вважати протилежну точку зору небезпечною для себе
Значна частина істеблішменту Казахстану логіку цих реформ розділяє — як мінімум в силу освіти.
Плоди західної освіти
Програма «Болашак» замислювалася, як відкриті ворота для будь-якого громадянина в кращі університети світу. З 1994 року в рамках цієї програми молодь може поїхати на навчання або стажування за рахунок держави — з умовою відпрацювати потім 6 років у Казахстані. При цьому для таких фахівців відкриті багато привабливі вакансії в апараті влади і великих корпораціях. Для участі в програмі достатньо отримати лист з запрошенням з університету і пройти не занадто складний відбір — як показує практика, доступний і для учнів з простих сімей. З тих пір цією можливістю скористалися понад 10 000 чоловік.
Час від часу проводяться зустрічі Назарбаєва з «болашаковцами» для демонстрації того, що успішні молоді люди, які отримали освіту на Заході, зобов’язані йому персонально. Такий, свого роду, особисто лояльний президенту (тепер вже екс-президента) прозахідний корпус в істеблішменті та керівництві великих компаній.
Цікаво, що співзасновником і почесним членом Асоціації стипендіатів «Болашак» є «болашаковец» Бауыржан Байбек, сьогодні — один з найвпливовіших політиків Казахстану, перший заступник голови правлячої партії «Нур Отан», раніше акім (мер) Алмати.
Байбек на посаді мера Алмати
Політичне посилення Байбека у другій половині 2019 року співпало з численними чутками про його політичному союзі з Даригой Назарбаєвої — нібито в силу розбіжності з нинішнім президентом Токаевым.
У середині квітня цього року Агентство з протидії корупції провело перевірку програми «Болашак» і вказало на цілий ряд корупційних ризиків та необґрунтовано широкі повноваження керівництва. На початку травня відбулася відставка Дариги Назарбаєвої з посади Голови Сенату. Відставка була тим більш резонансною, що в Казахстані голова верхньої Палати Парламенту виконує обов’язки Президента у випадку його відставки.
Це збіг обставин породило масу конспірологічних теорій. Проте ж ні хід транзиту влади, ні наступні події не дозволяють ставитися до них серйозно.
Новий Голова Сенату, Маулен Ашимбаев, навчався у США, магістерську дисертацію захищав у Tufts University і стажувався в John Hopkins University. І його призначення цілком укладається в логіку безконфліктного і дуже повільного дрейфу в бік західного розуміння політичних процесів і свобод.
Транзит влади
Транзит влади було розпочато Назарбаєвим у грудні 2016 року, коли він ініціював перерозподіл повноважень між президентом, парламентом і урядом. Навесні 2019-го було складно коментувати заяви про раптовості відставки глави держави або акценти російської пропаганди на те, що Путін у курсі підготовки транзиту. Конкретний день відставки, звичайно, був відомий одиницям, але про те, що підготовка ведеться і що це відбудеться в першій половині 2019 року, знали всі, хто хоч скільки-небудь цікавився політикою.
У підсумку Назарбаєв передав владу Токаєву, зберігши статус «Лідера Нації», пост глави Ради Безпеки і керівництво правлячої партією «Нур Отан». Схоже, у Назарбаєва є розуміння того, що потрібно переходити до практики регулярних виборів і наближатися до стандартів західної демократії — але при цьому, можливо, він вважає, що, з урахуванням ментальності і відсутність такого роду політичних практик, це потребуватиме значного часу. Ця версія пояснює, чому вибір був зроблений на користь Токаєва і чому новий президент діє саме так, як діє — швидше за все, за погодженням з Назарбаєвим.
Відставка доньки першого президента виглядає при цьому одним з елементів транзиту влади. Справа в тому, що при бажанні Назарбаєв міг передати владу Дарізі, спочатку для цього не було перешкод, ніякі хитрощі не були потрібні. Об’єктивна небезпека запланованого транзиту полягала в можливості перехоплення влади однією з політико-бізнесових «груп впливу» — з майже неминучим у цьому випадку відходом у міжкланові війни. Для запобігання цього важливо було показати, що якщо хтось зробить спробу узурпувати владу, то включиться «План Б» — і перехоплення влади все одно стане неможливий.
Відставка дочки Назарбаєва виглядає одним з елементів транзиту влади
У казахстанських реаліях логічно припустити, що Токаєв діє згідно з домовленостями з Назарбаєвим. При цьому в липні 2019 він створив Національну Раду Суспільної Довіри (НСОД) — додатковий механізм прямого зворотного зв’язку з цілим рядом лідерів громадської думки. Саме на засіданнях НСОД Токаєв заявляв про всіх політичних реформах, про те, що «потрібно долати боязнь альтернативної точки зору», що «потрібен інститут парламентської опозиції, це нова суспільна парадигма, тобто повинні бути альтернативні погляди і думки, які ми повинні враховувати», що «потрібно законодавчо закріпити права політичних меншин у парламенті». Коли в 2019 році відбулися помітні для громадської думки несанкціоновані мітинги, на засіданні НСОД Токаєв заявив, що «слід приступити до впровадження повідомного принципу організації мітингів, що відповідає нашій Конституції». НСОД став для Токаєва каналом зв’язку з прозахідним істеблішментом і електоратом.
Найбільш ймовірно, що Токаєв за погодженням з Назарбаєвим стверджує поступові зміни на користь багатопартійної системи, прав і свобод громадян. Щеплення від демонізації західних стандартів, націленість на міжнародне співробітництво, інтеграцію в світову економіку мають, як мінімум, 10 тисяч людей у політичному і діловому істеблішменті. Це може виявитися вирішальним чинником у розвитку країни.
Катерина Шерга