На пройшли 30 серпня в Чорногорії парламентських виборах перемогу отримала опозиція: співвідношення сил в 81-місцевому парламенті – 41-40 – тепер в її користь. Прокремлівські експерти поспішили оголосити про катастрофу 30-річного режиму Міло Джукановича, як ніби забувши, що він залишається президентом до 2022 року, а його Демократична партія соціалістів – ключовим гравцем. Прогнози про «швидкий вихід Чорногорії з НАТО» і її «переорієнтації на Росію” не збудуться: у прихильників такого сценарію немає достатньої ваги. Хоча Москва, поза всякими сумнівами, продовжить спроби впливу по лінії церков, а також через підтримку проросійських сил і пропаганду, підігрівають націоналізм і євроскептицизм.
На думку багатьох спостерігачів, Джуканович сильно промахнувся, випустивши в передвиборний рік спірний закон про віросповідання, який, по суті, відкриває шлях до вилучення основного майна Сербської православної церкви (СПЦ) в Чорногорії. Конфлікт влади з церквою в останні місяці був домінуючою темою, мобілізований супротивників Джукановича. У цій частині Балкан важко змагатися з СПЦ, що, власне, і підтвердили результати недільного голосування.
Чорногорська влада ініціювали повернення в держвласність церковних об'єктів, що належали державі до 1918 року. І хоча пізніше вони все ж погодилися залишити в управлінні церкви використовувані храми, а право власності державі доведеться доводити через суд, заклик місцевих церковних лідерів покарати «безбожну владу» здобув певний ефект. На тлі слабких економічних показників і загальної втоми від 30-річного правління ДПС Джукановичу залишалося лише сподіватися на Божу допомогу.
Варто згадати, що після виборів 2016 року, які «Демфронт» програв із значним відривом від ДПС, «Єдина Росія» підтримала рішення націоналістів не визнавати результати голосування. А на початку 2017 року, коли в Чорногорії вже повним ходом йшло розслідування справи про «кривавого сценарію», лідерів «Демфронт» брали в Москві на рівні заступника міністра закордонних справ і в оточенні Рамзана Кадирова в Грозному. Настільки своєрідних спроб встановлення міжнародних зв'язків історія Чорногорії ще не знала. Спостерігачі на Балканах зв'язали несподівані контакти в Грозному з російської спробою розвалу правлячої коаліції Чорногорії шляхом переконання місцевих політиків-мусульман в тому, що їм варто перейти на бік опозиції.
Результати чорногорських виборів-2020 знову дають Москві шанс поборотися доступними їй методами за більш «зручну» Росії коаліцію. Не варто сумніватися, що Росія продовжить спроби впливу на ситуацію в країні по лінії православних церков, а також через підтримку місцевих проросійських сил і пропаганду, підігрівають націоналізм і євроскептицизм.
В останні місяці Москва дуже активно вела боротьбу з «антиправославних сценарієм» на Балканах, задіявши церковні та дипломатичні важелі, а заодно своїх перевірених пропагандистів, проклинали Джукановича і обіцяли чергове кровопролиття в регіоні. ЗМІ під контролем православного мільйонера Костянтина Малофєєва домовилися до того, що «США руками мафії ліквідують канонічне Православ'я», а політичні партнери Москви лякали православний світ «західним сценарієм ослаблення сербського і російського народів».
Єпископ Сербської православної церкви Амфілохій отримав повну підтримку з боку Москви. При цьому інші сигнали з боку РПЦ цілком могли трактуватися як загроза розправи над Джукановічем. Самого Амфілохія на Балканах часто називають «солдатом в рясі». Він стоїть на позиціях великосербського націоналізму, заперечує чорногорську ідентичність і державність, виступає проти європейської інтеграції і називає НАТО терористичною організацією. Спроби влади залучити його до судової відповідальності за пропаганду релігійної, національної та расової ненависті залишаються безрезультатними.
Відносини Росії з Чорногорією остаточно розладналися після приєднання Подгориці до західних санкцій, введених після анексії Криму. У 2015 році політичний діалог, міжвідомчі та міжрегіональні контакти були фактично зупинені. Напередодні вступу країни в НАТО російський МЗС звинуватив чорногорську політичну еліту в зраді. Наступні примирливі заяви з обох сторін не привели до повноцінного відновлення відносин. Нинішній успіх чорногорської опозиції формально відкриває шлях для поліпшення відносин двох країн, проте прогнози російських депутатів, які стверджують, подібно Костянтину Косачева, що країна змінить свій стратегічний курс, все-таки не збудуться.