В ніч з 5 на 6 жовтня в Киргизстані відбулася третя революція за 15 років. Деякі вже прозвали її «жовтнева народна». В ході зіткнень постраждало 164 людини, з них 7 знаходяться в реанімації. Одна людина загинула. В результаті семигодинний сутички з правоохоронцями протестувальникам вдалося зайняти урядові будівлі і звільнити з СІЗО екс-президента Алмазбека Атамбаєва, а також інших раніше засуджених високопосадовців. Приводом для революції стали масштабні фальсифікації підсумків парламентських виборів 4 жовтня, однак лідери партій, які закликали людей на протестний мітинг, в штурмі «Білого дому» не брали участі і, судячи з усього, не очікували, що влада виявиться такою нетривкою. Вранці 6 жовтня прем'єр-міністр країни Кубатбек Боронов і мери багатьох міст заявили про свою відставку. В цей же день президент Сооронбай Жеенбеков закликав протестуючих до мирного діалогу, а ЦВК визнав підсумки виборів недійсними.
Як все починалося
Приводом для третього держперевороту в Киргизстані стали безпрецедентні порушення на парламентських виборах: підкуп на місцях, підвезення виборців, порушення таємниці голосування – за численними свідченнями, людей змушували фотографувати бюлетень для звітності. Останнє, до речі, строго заборонено законом і карається штрафом в 10 тисяч сомів (близько $ 110).
Але головною причиною невдоволення стала масова реєстрація виборців по т.зв. формою №2. Згідно з даними ЦВК, заяву про зміну своєї адреси подали 496 239 громадян. В результаті 441 010 чоловік були переміщені з ділянки по їх прописку на іншу ділянку за їх власним вибором.
У законодавстві таке кочовище виборців не заборонено. Однак сприймалося воно однозначно як завуальований підкуп. Справа в тому, що тасуючи виборців, кандидати, таким чином, набирають собі голоси. У Киргизстані немає одномандатних округів, голосують тільки за партії. Але на практиці за кожним претендентом на мандат закріплена своя певна територія – зазвичай від п'яти до восьми виборчих дільниць. Якщо по своєму сектору кандидат не принесе в скарбничку партії певну кількість голосів, то він може і не отримати депутатський значок.
Ділянки, а їх в Киргизстані в період передвиборної кампанії було створено 2475, між собою єдиною базою не пов'язані. Всі дані по пересуванню виборців знаходяться в розпорядженні ЦВК. Таким чином відстежити, скільки разів проголосував виборець на виборах, на рівні ДВК не можна, і існує ймовірність дублювання голосів. Хоча члени ЦВК і запевняли, що «каруселі» неможливі, але звучало це непереконливо.
Невтішний підсумок: майже півмільйона тих, хто проголосував – «прийшлі». Те, що їх купили, сумнівів ні у кого не викликало. За кілька днів до голосування лідер списку опозиційної партії «Бір Бол» Алмамбета Шикмаматов зажадав скасувати реєстрацію за формою №2. До нього приєдналися «Ата Мекен», «Чон Казати», «Республіка». Про нові махінаціях зі списками виборців заявили й інші учасники виборів, проте в ЦВК порушень не побачили. При цьому три лояльних влади фаворита – «Бірімдік», «Мекен Киргизстан» і «Киргизстан» – зберігали багатозначне мовчання.
У день оголошення попередніх підсумків, коли стало зрозуміло, що «Бірімдік» і «Мекен Киргизстан» фактично отримали на двох «контрольний пакет акцій», піднявся шквал обурення. Навіть лідер провладної «Киргизстану» Канат Ісаєв заявив, що результати його розчарували. Представники насилу потрапили в парламент опозиційно налаштованих «Мекенчіла» і «Бутун Киргизстану» заявили, що таких брудних, неконкурентних і продажних виборів не пам'ятають за все 30 років незалежності. 11 політичних організацій, що не подолали 7% бар'єр, підсумки визнавати відмовилися, зазначивши, що сумніваються в їх легітимності.
Опозиція вирішила виступити єдиним фронтом і заявила, що 5 жовтня починає безстроковий мітинг за скасування результатів голосування і призначення нових виборів. Проте влада всерйоз до цього заяви не поставилися. Як показали подальші події – даремно.
Мітинг, що завершився штурмом
Центральна площа «Ала-Тоо» не пам'ятала таких численних акцій протесту після 7 квітня 2010 року. 12 партій, не згодних з результатами виборів, вивели 6 тисяч осіб. Для аполітичною і пасивної столиці – це значна цифра.
Приблизно до 20:00 мітинг протікав мирно: звучали пісні упереміж з промовами. Присутні скандували: «Акийкат» (по-російськи – справедливість). У плани присутніх явно не входило йти на «Білий дім» і провокувати міліцію. Бійці ОМОН також не виявляли нетерпимості.
Ситуація змінилася, коли прозвучали заклики «Соку, кетсін!» (Президента у відставку). Пішли в хід пропозиції перекрити проїжджу частину. Лідерів на той момент на площі вже не було, і мітингувальники, хоч і нестрункими рядами, але досить рішуче рушили в бік «Білого дому», скандуючи «Соку, кетсін!», «Жеенбеков кет!» (Жеенбеков, йди).
Сутичка з правоохоронцями тривала сім годин з перемінним успіхом. В результаті їм вдалося прорвати оточення і зайняти «Білий дім» – будівля, в центрі Бішкека, де засідають депутати парламенту, президент і його апарат.
Відмітна особливість цих подій від кривавих квітневих 2010 року – у демонстрантів не було вогнепальної зброї. Міліція для розгону також застосовувала тільки спецзасоби: сльозогінний газ, гумові кулі і світлошумові гранати.
Таким чином, бастіон влади під натиском натовпу упав. А сама влада перейшла до лідерів опозиційних партій – правда, взяти її відразу вони не наважилися. Тільки ближче на 11.00 вівторка були зроблені перші заяви, з'явилися координаційні ради і пішли кадрові призначення.
вакуум влади
Опозиціонери, яким влада, за їхніми ж визнанням, «впала з неба», почали з захватом ділити портфелі. Принципом «розділяй і володарюй» сприяло ще й те, що всі високопоставлені чиновники, включаючи прем'єр-міністра Кубатбека Боронова, глав областей і мерів міст, пішли у відставку.
Де знаходиться президент Сооронбай Жеенбеков – невідомо. Його прес-секретар Толгонай Стамаліева стверджує, що він в Бішкеку. Глава держави виступив з посланням, закликав усіх повернутися в правове поле і не порушувати закон. Але на нього, як на збитого льотчика, ніхто уваги вже не звертав. Зачаїлися і брати Матраімови – кримінальні олігархи, партія яких «Мекен Киргизстан» була спочатку оголошена одним з двох головних переможців на виборах. За деякими даними, екс-заступник голови Державної митної служби Раімбек Матраімов покинув країну разом зі своїм братом Іскандером. Третій брат – аким Кара-Сууйського району Тілеке Матраімов пішов зі своєї посади.
Все йде за планом?
Здавалося б, жодна революція не відбувається і не може відбуватися спонтанно. Їй повинні передувати ретельна підготовка, серйозні фінансові впливи, вибудовування альтернативного курсу, формування груп підтримки, висунення однієї здатної об'єднати ідеї – можливо короткостроковій, але з цілком конкретними вимогами соціального чи економічного характеру.
У Киргизстані все навпаки. Всі три революції мали в основі претензії суто політичні, і революційні вожді переслідували тільки одну мету – вирвати владу у її носія.
У колишні роки переговори були неможливі, приймався тільки мову ультиматумів. В основу подія 5 жовтня 2020 року лягло невдоволення підсумками голосування, але на цей раз компроміс площею і «Білим домом» не виглядає зовсім вже неймовірним. Правда, усвідомлення кризи прийшло до влади надто пізно. Коли Сооронбай Жеенбеков висловив намір зустрітися з лідерами всіх партій, що беруть участь у виборах, а провладна «Бірімдік» погодилася на повторну виборчу кампанію, в центрі Бішкека вже йшли масштабні зіткнення з силовиками. А ті, хто привів людей на площу, порахували принизливим йти на поступки і погоджуватися з запропонованими «Білим домом» умовами.
Як позначиться революція на зовнішньополітичному курсі поки неясно. Лише три опозиційні партії можна назвати умовно прозахідними, інші учасники протесту націлені на «євразійську інтеграцію» – тобто на дружбу з Москвою.
Те, що відбувається зараз в Киргизстані виглядає, як спонтанні події. На користь цієї версії говорить розгубленість партійних лідерів і неготовність брати на себе відповідальність. «Реформа», «Ордо», «Мекен Интимаги» поспішили вийти з гри, залишивши поле «Бутун Киргизстану», «Чон Казати», «Мекенчілу», «Республіці», «Бір Болу» і «Ата Мекен».
На уламках «жовтневої народної революції» вже створені цілих два координаційні ради, з різношерстим складом і повною відсутністю розуміння – що робити далі. Основна вимога, що об'єднало опозицію, виконано – результати виборів визнані недійсними. Але увійти в правове поле «революціонери» зможуть тільки через Жогорку Кенеш (парламент). На сьогодні це єдиний, не рахуючи ЦВК, легітимний орган влади.
Головне, чим зайняті зараз прийшли до влади сили – переділ впливу, від міністерських крісел до золоторудних родовищ. Їх підручні, тим часом, виганяють інвесторів і вимагають «все повернути народу». На вулицях Бішкека між тим тривають бої місцевого значення і мародерське набіги на торгові центри і будинки заможних бішкекчан.