Туркменістан залишається однією з найбільш закритих країн планети. Дає переваги у боротьбі з епідемією? В країні, де заборонено навіть саме слово «коронавірус», заходи вживаються досить специфічні. Карантинні табору, блокування інфікованих районів, продовження канікул в школах — все це поєднується з фольклорними закликами президента Бердимухамедова палити могильник для вигнання злих духів і арештами розповсюджувачів чуток. Як вся ця боротьба виглядає зсередини, розповідає кореспондент The Insider Садик Мурадов з Ашхабада
День першого квітня в Туркменістані задався з самого ранку. Газета «Нейтральний Туркменістан» повідомила головну новину: тваринники Ахалського велаяту впоралися з державним замовленням за одержання приплоду. «У місцях змісту приплоду організовано чергування досвідчених тваринників. За вівцями та новонародженими ягнятами встановлено суворий ветеринарний контроль». Хвала богам!
Теплий день, яскраве сонце, велика кількість машин на вулицях і людей на базарах — ніщо не говорило про те, що за межами Туркменістану вирує пандемія коронавіруса. І тільки гучні голоси дітей кожної підворіття підводили до думки, що все ж таки щось тут не так, діти в цей день повинні бути в школі, і вдихати дим чудодійного засобу дезінфекції, одержуваного шляхом спалювання степового рослини гарман, він же юзарлик, він же могильник. На думку президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова, саме обкурювання могильником є споконвічно туркменським методом відлякування шайтана, девів і інших вірусів. На заготівлю цього диво-рослини вже відправлені загони санепіднагляду, вони ж потім влаштовують його спалювання в усіх державних установах, особливо в людних місцях. Але діти юрбами носяться по дворах і вулицях, відзначаючи продовження канікул.
Якщо у вогнища є пучок гармали, деви і джини не зможуть наблизитися до нього за сімдесят будинків
У звичайного туркменського обивателя в останні тижні відбувається роздвоєння свідомості. Поки з іноземної (тобто російського та турецького) ТВ весь ефір присвячений пандемії, по національному ТБ — суцільна ідилія. Почалася традиційна весняна посадка дерев, в цьому році планується висадити аж 10 млн саджанців. Президент їздить по регіонах, відвідує масові молебні в мечетях, вузи й спортивні заходи. Показують репортажі з відкриття виставок, профспілкових зборів, сівби бавовнику, з підготовки туркменських спортсменів до змагань — загалом, все як годиться. Повний спокій і відсутність в країні будь-якої імпортної зарази.
Сайти туркменської еміграції малюють зовсім іншу картину, описуючи судомні та несистемні дії влади, брак продуктів харчування, чутки про заразилися і поміщені на карантин громадян. Виконуючи важливу інформаційну роль, ці ЗМІ, проте, часто скочуються до досить вульгарною трактуванні подій, пояснюючи ситуацію примхами і некомпетентністю самого президента. Чудасій у президента, звичайно, вистачає, чого тільки варті його хвалькуваті посилання на власний одинадцятитомний (!) праця «Лікарські рослини Туркменістану». Але коріння і причини створюваної владою милостивої картини і повного заперечення присутності коронавіруса в країні — глибше і системніше.
По-іншому в Туркменістані і бути не могло. Саме тут найбільш сильна радянська традиція приховувати будь-яку інформацію про стихійних лихах, епідеміях, будь-яких надзвичайних подіях — будь-якого масштабу. Сумнозвісна постанова про заборону розголошення фактів та наслідків стихійного лиха було прийнято в СРСР якраз у зв’язку з катастрофічним Ашхабадским землетрусом 1948 року. А після розпаду Союзу в республіці не було навіть короткого періоду демократичних змін, тому в умовах домінування авторитаризму радянський метод поводження з незручною інформацією не тільки залишився, але і був значно посилений. Головна ж причина приховування всієї реальної інформації про епідемію коронавіруса пов’язана з загальним станом медицини в Туркменістані.
Тут ми знову повертаємося до особи президента, але не до його примхам, а до його діяльності на посаді міністра охорони здоров’я. Коли в 1997 році Бердимухамедов набрав посаду, він провів системну реформу всієї галузі. Під його безпосереднім керівництвом були здійснені комерціалізація і введення страхової медицини, що помітно знизило якість лікування для звичайних людей. Потім, ставши президентом, Бердимухамедов не тільки зберіг свій особистий патронаж над усією медициною, але й став пропагандистом здорового способу життя, попутно написавши більше десятка томів про лікарських рослинах, насаджуючи їх застосування в побуті і медичній практиці. Але це публічне сповзання в середньовіччі не повинно нікого обманювати: за час його керівництва охороною здоров’я і особливо в роки його президентства були побудовані великі медичні центри, оснащені найсучаснішим обладнанням. Проблема в тому, що це лікування доступно лише обраним, а релікти радянської системи збереглися тільки місцями. На периферії вже завелися шамани і табібі, які лікують змовами і травами, а авторитет лікаря тримається тільки за умови наявності утворення часів СРСР.
Якісне лікування доступно лише обраним, звичайних людей лікують шамани змовами і травками
Чи може людина, керівний медициною і країною протягом понад 20 років, допустити хоч якісь сумніви у своїй компетентності? Науковий ступінь за спеціальністю «соціальна гігієна і організація охорони здоров’я» разом з посадою всесильного президента роблять його в ситуації з коронавірусом відповідальним за всі абсолютно. Звідси і категоричне заперечення навіть одиничного випадку проникнення інфекції на територію Туркменістану, показний спокій і бравада у вигляді появи на публіці, поїздок по областях, участі в колективних молитвах.
На тлі таких архаїчних методів профілактики як обкурювання димом степової трави, які нічого, крім сумнівів у наявності здорового глузду, не викликають, туркменська влада першими серед країн СНД ввели жорсткий карантин. Ще до появи інформації про справжні масштаби епідемії коронавіруса в сусідньому Ірані з цією країною було повністю перекрито будь-яке повідомлення — як пасажирські, так і товарне. Були скасовані рейси в Китай і країни Південно-Східної Азії, по мірі появи випадків зараження було припинено сполучення з усіма країнами Європи, з Туреччиною, Росією, Білоруссю, закриті сухопутні кордону з Узбекистаном і Казахстаном і морська — з Азербайджаном. Всі студенти і туристи, які прилетіли регулярними рейсами і чартерами, примусово і поголовно поміщалися на карантин. Останній місяць чинного авіасполучення всі прильоти з-за кордону були перенесені зі столиці в обласний центр на сході країни (Чарджоу, нині Туркменабад), де був організований центр фільтрації та карантинний табір. По прибутті всі пасажири піддавалися загальному огляду і виміру температури. Трохи пізніше почалося тестування на коронавірус, і всі, хто викликав підозру, поміщалися на карантин в спеціальний табір з надзвичайно жорстким режимом. За деякими даними, карантинну зону створюють також на заході країни — для прибулих поромом з Азербайджану. По мірі появи підозр на спалахи коронавіруса блокуються цілі райони. На кілька днів закривалася і столиця Ашгабат. У школах продовжено канікули, під час яких там проводиться тотальна дезінфекція.
Найбільшу тривогу викликає доля туркменистанцев за кордоном. Характерний приклад застрягли в Москві громадян Туркменістану, які тижнями чекають вирішення своєї долі в аеропорту. Ще проблемний ситуація з величезною діаспорою в Туреччині. За різними джерелами, кількість громадян, які перебувають на заробітках в цій країні, коливається від декількох десятків до декількох сотень тисяч чоловік. Шоком стало повідомлення про смерть більше 50 громадян Туркменістану в Туреччині з-за вживання фальшивої горілки, якою вони намагалися вберегтися від зараження коронавірусом.
З-за карантину трудові мігранти застрягли за кордоном — у Туреччині їх, за різними оцінками, від десятків до сотень тисяч осіб
Що ж до інформування власного населення, то в Туркменістані воно абсолютно відповідає принципам самого злісного патерналізму — «ми повідомимо вам, коли пора, і змусимо зробити те, що потрібно». Теми, які є предметом жвавого обговорення в інших країнах, — такі, наприклад, як наявність і кількість апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ) у клініках, — в Туркменістані повністю закриті. Десь промайнула інформація про оголошення тендеру на термінові поставки якогось лікарняного обладнання, але не більше того. Щоб уникнути появи паніки суворо переслідуються навіть наміри надіти захисні маски. На базарах і в транспорті стукачі і сексоти виявляють панікерів і розповсюджувачів чуток, затримуючи їх на місці і здаючи потім поліції. Більшість соціальних мереж в країні давно заблоковані, є лише одна, але вона настільки прозора для влади, що люди просто бояться писати щось на цю тему, навіть алегорично.
На базарах і в транспорті сексоти виявляють розповсюджувачів чуток, затримуючи їх на місці і здаючи поліції
Підключилися до пропаганди в інтернеті і бердымухамедоботы — псевдонезависимые інтернет-ЗМІ, які, посилаючись один на одного, публікують повідомлення про те, що коронавірус зверствует у всьому світі, а ось у Туркменістані відсутній як такий, і що представники ВООЗ і ООН підтверджують це, перебуваючи на місцях. Як верх відкритості туркменських влади подається інформація про відкриття цілодобово працює «гарячої лінії» Моз Туркменістану щодо ситуації з коронавірусом. Однак на офіційних урядових сайтах та в друкованих ЗМІ про все це так і не з’явилося жодного рядка. Це старий і випробуваний метод роботи туркменської бюрократії, що дозволяє в будь-якій ситуації «зберегти обличчя» влади, а те, що говорять якісь сайти… та хіба мало що говорять на базарі? Безпосередньо з народом влада говорити не хоче і не вміє. Але методи соціальної психотерапії, як їх розуміють сам президент і його радники, застосовуються: звернення до національної традиції з вигнання злих духів шляхом спалювання диких трав — один з них. Користі ніякої, але і шкоди, ймовірно, немає, а головне — гнути свою лінію, не дарма ж стільки сил було витрачено на архаизацию суспільної свідомості.
Але ось наскільки вистачить всього цього ресурсу, якщо епідемія набуде загрозливих масштабів і її буде неможливо приховати від туркменського суспільства, ні від міжнародної громадськості — питання вкрай серйозний, і він стане викликом як влади взагалі, так і президенту особисто. Невідомо, чи вистачить фінансових резервів і запасу міцності економіки на підтримання бодай мінімально гідного існування народу — ніяких надійних даних про це немає, міжнародні структури не раз і не два піддавали сумніву достовірність офіційної туркменської статистики.
Момент істини, який неминуче настане, покаже, наскільки правильно були обрані Бердимухамедовим не тільки методи запобігання епідемії, але і сама модель його правління — і він це добре розуміє. І тут будь-яка випадковість буде мати величезне значення — або він виїде з ситуації на білому ахалтекинце, або ввійде в історію катастроф бердымухавирус.