Карантин став для судової вертикалі тим кризою, який «не тільки порушує проблеми, але і створює можливості». Після обмеження роботи судів московські судді поставили чотирирічний рекорд, за три дні обравши запобіжний захід більш ніж 150 обвинуваченим. Тим часом перевантаження СІЗО в умовах епідемії загрожує бунтами. Соціолог Елла Панеях, вивчивши йдуть процеси, прийшла до висновку, що карантин дозволяє судам ще більше урізати права адвокатів і обвинувачених, а також приватного бізнесу в арбітражному процесі. Втім, частина суддів (невелика) під шумок, навпаки, виявляє несподівану сміливість.
Переповнення СІЗО
У 2019 році суди схвалили 89% клопотань силовиків про взяття під варту і 97% клопотань про продовження — і, судячи за повідомленнями Анни Каретниковой, ця практика залишається в силі: в єдиний ізолятор Москви, який приймає нових ув’язнених, щодня везуть не тільки обвинувачених у насильницьких злочинах, але й економічних, і аліментників». Допомогти слідству «закрити» обвинувачуваного — святе діло. Правозахисник Динар Ідрісов пише, що оскарження запобіжних заходів зараз стало неможливим, а група правозахисників у листі голови Верховного суду зазначає, що у багатьох СІЗО країни не просто перебуває — і ще прибуває безліч укладених, але і навіть перевищений ліміт «мирного» часу, тобто вони залишаються переповненими (вже після цього листа 18 квітня ФСВП припинив у Москві прийом нових в’язнів у всі СІЗО, крім одного). Які вже тут карантинні заходи?
До благань правозахисників приєднався вже і ФСВП, директор якого написав Лебедєву лист з проханням не відправляти на закінчення хоча б обвинувачених по злочинів малої і середньої тяжкості, а також обвинувачених в економічних злочинах (про те, що ненасильницькі злочини в Росії часто йдуть по важких статтях, навіть і не будучи економічними, Калашников, мабуть, просто не замислюється). Розгляд більшості кримінальних справ зупинено, оскарження запобіжних заходів неможливо — як якщо б у Верховному суді спочатку не довіряли здібності ФСВП забезпечити карантинні заходи і заздалегідь вважали СІЗО розсадниками зарази, з яких зараз нікого випускати не можна; поліція і СК, однак, не можуть або не хочуть зупинити конвеєр виробництва кримінальних справ. Що станеться з посудиною, який наповнюють і наповнюють, перекривши вихідний потік? У багатьох країнах світу вже відбуваються «коронавирусные» бунти в тюрмах, у Росії епідемія ще не досягла свого піку і все ще попереду.
Хаос за зачиненими дверима
Не менше проблем і з судами по суті справ. За рішенням Верховного суду на засідання зараз не пускають ні публіку, ні навіть журналістів, і це можна пояснити епідеміологічними міркуваннями — але, захистивши від вірусу суддів, прокурорів і адвокатів, Верховний суд не перейнявся ніякими заходами, щоб забезпечити гласність відкритих за своїм юридичним статусом процесів: ні онлайн-трансляції, ні записи, доступною публіці. І вже, звичайно, серед зупинених справ «застрягли» і такі дрібниці, як оскарження вже винесених вироків, скарги на порушення суддів і слідчих, оскарження рішення керівництва колонії на приміщення ув’язненого в СІЗО, скарги на порушення права на захист, всяка зі слідами недбалого поводження «адміністратівка» і так далі; безліч таких прикладів можна знайти, наприклад, в Telegram-каналі «Суспільного вердикту».
Втім, для адміністративних справ проти активістів можна зробити виняток: суддя може розглянути таку справу по відеозв’язку. Між тим множаться і повідомлення адвокатів про те, що їх під приводом карантинних заходів не пускають до зали засідань, вимагають підписати клопотання про розгляд справи без участі сторін, не забезпечують «присутність» обвинувачених навіть по відеозв’язку, не кажучи вже про те, що не пускають до підзахисним в місця попереднього ув’язнення. Адвокат Марія Ейсмонт, одна із захисників у справі Костянтина Котова, вже під час епідемії этапированного в Москву для перегляду його справи в Мосміськсуді, веде репортажі із залу суду. На першому засіданні 14 квітня Костянтин «був присутній» по відеозв’язку з будівлі СІЗО; журналісти і публіка не допущені (правозахисники, втім, самі просили нікого не приходити і не ризикувати здоров’ям), тільки протокольна зйомка, ні попередньої зустрічі з адвокатом, ні навіть інформації; про те, як буде проходити процес, захисники довідаються, зайшовши в зал. Фрагмент репортажу:
«Костя присутня відеоконференцзв’язку. Ми бачимо його з двох екранів.
Раптом зі страшним скрипом відкривається решітка, і до клітки заводять бородатого мужика. Мужик сідає поруч з Кісток. Адвокати переглядаються. Ось вам і соціальне дистанціювання в СІЗО.
— Ви хто? — запитує суддя
— Мусаєв — відповідає мужик.
— Що у вас?
126-а <викрадення людини — The Insider>
Тепер з нами Мусаєв».
Фігуранта, мабуть, іншого процесу призвели і посадили перед відеокамерою раніше часу, з матеріалів кримінальної справи кудись поділася флешка з доказами, долученими захистом, — її копія буде заново долучена до справи на наступному засіданні суду, 16 квітня; на цій же сесії суд, зрозуміло, відмовляє захисту в праві допитати по відеозв’язку тих свідків, які через карантинних заходів не можуть з’явитися особисто, зате дозволяє звинуваченням незавірені копії документів, які прокурор вважає свідоцтвами матеріального збитку (йдеться про судові рішення за претензіями до іншим учасникам літніх «заворушень», та ще на ті дати, які Котів провів у спецприймальнику і бути присутнім на вулиці фізично не міг).
Адвокати у справі Костянтина Котова у Московського міського суду
Адвокатам у ці дні доводиться проявляти стільки ж відваги, скільки і лікарям, будучи куди менш підготовленими до цього. Їздити по місту, ходити на зустрічі, пробиватися в СІЗО, бути в суди, щоб захищати людей. Із засобів захисту — маски і, може бути, рукавички.
Судді не поспішають карати спійманих на вулиці людей
Коронавірус став ще одним тестом для російської судової системи. Боротьба з пандемією проходить в умовах правової невизначеності, посиленою конституційною кризою, право приймати рішення спущено на рівень губернаторів і місцевих чиновників, яких багато років старанно відучували приймати рішення. Правоохоронці, давно вже гранично незалежні і від судової гілки влади, і від якого б то не було громадянського контролю — в тому числі і тих самих місцевої влади, — не бажають поступатися ні своїми інтересами, ні звичками та арбітрами законності бути не можуть. У цьому контексті цікаво, що якщо зазвичай суди швидко штампують дрібну «административку», де протокол на громадянина склав співробітник поліції, то до протоколів з «епідеміологічним» статтями Кпап, за яким тільки пішов потік справ, судді ставляться критичніше: за свідченням юриста, більшість таких протоколів суд повертає поліцейським за недоліки в оформленні, а за тим, за яким все ж штрафує людей за перебування на вулиці, призначає мінімальну суму — 1000 рублів.
Зазвичай слухняні кубанські суди повернули правоохоронцям 400 протоколів з отриманих 1300 і відмовилися припинити роботу 17 підприємств з 76, на які націлилися силовики, а в Татарстані вдалося припинити практику поставлення порушників «самоізоляції» ст. 6.3 Кпап, для цього не призначена. Можливо, частина проблеми в тому, що зараз на вулицях повно поліцейських, незвичних до складання таких протоколів: на патрулювання вулиць вигнали всіх, кого тільки можна. Але часом правосудне рішення приймається і по суті; так, у Краснодарському краї суд анулював протокол, виписаний водієві, який, не маючи спецперепустки, віз вагітну дружину до лікаря. За теперішніх часів — рідкісна сміливість.