«РИА Новости» повідомляє:
«Іноземні журналісти, серед яких і представники західноєвропейських видань, побувавши в Криму, заявили, що це російський регіон, і відзначили темпи розвитку півострова.
Дві делегації журналістів з Франції, Греції, Швеції, Сербії, Вірменії та Еквадору прибули до Криму в четвер з ознайомчим візитом.
“Для нас Крим російська. Коли я повернуся в Париж, то розповім про те, що відчував, побувавши в Криму. Зараз я збираюся зробити один фільм в Криму. Це любовна історія, коли один француз приїжджає в Крим і закохується”, — сказав на прес-конференції журналіст французького журналу “Ле Поінт” Дмитро Корнілов.
У свою чергу журналіст газети “Право” з Вірменії Грант Сарафян зазначив темпи розвитку півострова: “Перше враження, що ми побачили руську землю, де процвітає економіка, культура, туризм. Крим — це рай російський для туристів і безпечне місце проживання для місцевих жителів”. За його словами, міжнародне співтовариство повинне визнати, що Крим — це не гаряча точка. “Тут живуть всі мирно і з любов’ю. Крим — це російська земля”, — підкреслив Сарафян.
Представник сербського видання “Національний огляд” та інтернет-порталу “Нація-онлайн” Зоран Мрдженович заявив, що зміг відчути в Криму російську духовність. “Крим — це діамант. Треба, щоб більше людей побувало в Криму”, — сказав він.
Директор грецької медіа-групи “Канал 1″ Ніколас Бардуанис у свою чергу заявив, що візит у Крим дозволив розвіяти багато неправдиві новини. “Ми побачили в Криму дуже багато хорошого. Ми побачили, що в Криму багато будується, особливо дороги. Це дуже добре. Ми задоволені тим, що побачили. Впевнені, що Крим чекає хороше майбутнє, бо так хочуть місцеві жителі, і Крим — це частина Росії. Демократія — це означає, що ми повинні поважати вибір народу. Кримчани вибрали жити з Росією, і ми повинні поважати цей вибір”, — сказав Бардуанис, назвавши санкції проти Криму необґрунтованими”.
Сайт «РИА Новости Крим» назвав і двох інших учасників поїздки, не відзначилися такими ефектними заявами. Це спортивний редактор шведської газети Piteå-Tidningen Пер Гуннар Сандберг і журналіст еквадорського каналу Vito TVO Альберт Гарсіа Лопес.
На жаль, РИА не розповіло про членів делегації та видання, які вони представляють, ніяких подробиць (лише про Корнилове повідомляє, що він нащадок адмірала Володимира Корнілова, загиблого на Малаховому кургані під час Кримської війни). Заповнюємо цей прикрий пробіл.
Найвідоміше з згаданих видань — французький тижневик Le Point, цілком солідний журнал правоцентристської спрямованості, хоча в останнє десятиліття його тиражі постійно зменшуються. Але ніяких публікацій і взагалі ніяких слідів Дмитра Корнілова, як його не назви — Korniloff, Kornilov, Corniloff або Cornilov, — на сайті журналу виявити не вдалося.
На прес-конференції про Корнилове було сказано, що він представляє також радіостанцію правого спрямування Radio Courtoisie, але і на сайті цієї станції він примудрився не залишити сліду. Зате в російській пресі сліди Дмитра Корнілова знайти можна: у травні «Московський комсомолець» розповів про його участь у кінофестивалі в Севастополі, де він представляв документальний фільм про першої хвилі російської імміграції у Франції.
Грант Сарафян — куди більш помітний журналіст. На сайті газети «Іравунк» («Право»), де опубліковано чимало його матеріалів, поруч з назвою газети зображені два розвіваються прапори — Вірменії і Росії. У сайту є російськомовна варіант, причому посилання «Друкована версія» на ньому веде на газету під назвою зовсім не «Право» і не «Іравунк», а «Аргументи тижня у Вірменії — версію однойменного російського видання. Так що іноземним журналістом цього учасника делегації можна назвати лише частково.
Сербського учасника Зорана Мрдженовича на прес-конференції представили як журналіста «Королівського ордена витязів (будинок Карагеоргієвичів)». Це досить екзотична для політичного пейзажу сучасної Сербії організація монархістів, прихильників королівської династії, яка правила до 1941 року. Сказано також, що він представляє видання «Національний огляд» та портал «Нація онлайн». Правда, «Національний огляд» (по-сербськи «Национални преглед») — загадкове видання, які-небудь сліди якого в інтернеті не виявляються. А в списку співробітників порталу «Нація онлайн» (Нација Online) Мрдженович не значиться, його публікацій там теж немає.
Грецька медіагрупа «Канал 1» (Κανάλι 1) — це не національний телеканал, як могло б здатися на перший погляд, а муніципальна радіостанція міста Пірей (входить у Великі Афіни). За межами міста станція не мовить. Інформації про Ніколаса Бардуанисе на сайті немає.
Пер Гуннар Сандберг — редактор спортивного відділу місцевої газети Piteå-Tidningen з міста Питео на крайній півночі Швеції. Населення міста близько 23,5 тис. осіб.
Кореспондент еквадорського телеканалу Vito TVO Альберт Гарсіа Лопес — учасник організованого МЗС Росії прес-туру для іноземних журналістів; перед Кримом він побував в Алтайському краї, Бурятії, Ханти-Мансійському автономному окрузі.