Перший канал у денному випуску новин повідомляє:
«Українські правоохоронні органи вперто не хочуть помічати погрози на адресу журналістів, які розповідають правду. За репортажі з Криму кореспондент одного з основних австрійських телеканалів був внесений у список ворогів. Чим це може закінчитися, відомо: так після подібної публікації на скандально відомому сайті «Миротворець» був убитий Олесь Бузина. <…>
Крістіан Вершютц — агент Кремля. Тепер його ім’я вивісили на українському сайті, публікує списки ворогів. Сайт називається “Посипака (в перекладі — посіпака) — агент Кремля”. Якщо клікнути “Австрія”, Вершютц першим у списку. Журналіст злякався і звернувся не тільки до свого керівництва, але і до уряду Австрії.
“На Україні діють воєнізовані, ультранаціоналістичні групи, вони погрожують журналістам, які висвітлюють з критичної точки зору політику керівництва України і намагаються дотримуватися об’єктивність. Двох журналістів вже вбили, я не хочу бути таким! Я підкреслюю, що загроза фізичного насильства на Україні існує не лише щодо мене, а й моїх співробітників по всій країні”, — говорить Крістіан Вершютц.
Після публікації особистих даних на подібному ж сайті “Миротворець” дійсно були вбиті критики української влади письменник і журналіст Олесь Бузина і політик Олег Калашников. Так що страх за своє життя Крістіана Вершютца цілком обґрунтований. Зовсім недавно, до речі, в репортажі про тиск на журналістів, що працюють на Україні, він сам скаржився на перешкоди, які чинять українські влади його знімальній групі».
Насправді сталося ось що: після репортажів кореспондента австрійської телекомпанії ORF з Криму якийсь український сайт вніс його в свій перелік «ворогів». На відміну від скандально відомого «Миротворця», цей сайт — всього лише «дошка ганьби», нічиї особисті дані він не розголошує. Все, що там написано про Вершютце, — це виклад змісту його кримських репортажів.
Сайт, треба визнати, досить сумнівних достоїнств: до «ганебного стовпа» там можуть прибити будь-якого, хто критично висловиться про українську політику, не минула ця доля навіть одного з редакторів американського інтернет-видання War Is Boring — одного з найвідоміших у світі незалежних ЗМІ, які пишуть на військові теми. Видання оголосили «проросійським», хоча критичних публікацій про російських збройних силах там чимало.
Вершютц після цього написав листа керівництву ORF та уряду Австрії, де поскаржився на українські влади (чомусь не дуже оперативно: публікація на posipaka.org датовано 4 жовтня, а лист Вершютца з’явилося тільки в кінці грудня). Він скаржиться на воєнізовані групи ультранаціоналістів і заявляє, що боїться за своє життя, а тому закликає впливати на Україну, щоб замітку про нього видалили з сайту.
Не зовсім зрозуміло, що Вершютц увазі під вбивствами двох журналістів. Один з них — очевидно, загиблий в 2015 році Олесь Бузина. Цьому журналістові і письменникові була властива епатажна манера поведінки, він якось влаштував бійку в прямому ефірі телевізійного політичного ток-шоу, називав президента Ющенка неонацистом, написав книгу «Вурдалак Тарас Шевченко», де образливо відгукнувся про поета, який в Україні вважається першим національним класиком; серед інших його творів — збірка оповідань «Поверніть жінкам гареми». Бузина свідомо влаштовував провокації і наживав собі ворогів — від українських націоналістів до геїв і феміністок.
Другим злочином в цьому ряду Перший канал називає вбивство екс-депутата з Партії регіонів Олега Калашникова, який, як і Бузина, був застрелений в 2015 році після публікації на сайті «Миротворець». Але він ніколи не був журналістом. За основною версією слідства, яке досі не завершено, вбивство Калашникова пов’язано з неповерненими боргами за організацію політичних акцій. Якщо ж Вершютц має на увазі найгучніше вбивство журналіста в Україні — вбивство Павла Шеремета, він ніколи не потрапляв ні в які списки ворогів України».
Вершютц — досвідчений журналіст, який отримував в Австрії професійні призи і оголошений одного разу журналістом року. При цьому він дотримується крайніх правих поглядів, співчуває ультраправої Партії свободи, він був головним редактором партійної газети Neue Freie Zeitung, в 2011 році був висунутий від партії кандидатом на пост гендиректора ORF. Ймовірно, демарш журналіста мотивована політично, так як Партія свободи відома своєю проросійською позицією, в свій час її лідер Хайнц-Крістіан Штрахе жорстко критикував Євромайдан і схвалив приєднання Криму до Росії.