Колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі може отримати посаду займається реформи віце-прем’єра в уряді України. «Для мене велика честь отримати від президента Зеленського пропозицію стати віце-прем’єром уряду України щодо реформ. У мене також була дуже змістовна і корисна бесіда з прем’єр-міністром Шмыгалем, протягом якої ми детально обговорили всі питання, пов’язані з моєї можливої роботою в уряді», — сказав Саакашвілі в Facebook. Заступник голови фракції «Слуги народу» Євгенія Кравчук заявила, що голосування у Верховній раді за призначення Михайла Саакашвілі відбудеться в п’ятницю.
Директор Інституту світової політики в Києві Євген Магда розповів The Insider, що призначення Саакашвілі на посаду віце-прем’єра в будь-якому випадку погіршить позиції Зеленського.
По-перше, запрошення Саакашвілі свідчить про те, що лава запасних у Зеленського закінчилася. Вчора була річниця його перемоги на виборах, і можна говорити про те, що лавки для запасних у президента вже більше немає.
По-друге, спроба призначити такого медійного політика в уряд нинішнього нашого прем’єра Шмигаля — це серйозна авантюра. Я вважаю, що це від безвиході. Пандемія накриває економічною кризою абсолютно всіх, і якогось чіткого бачення нинішнього українського уряду немає. Український уряд не самотньо в тому, що не бачить шляхи виходу з кризи, але справа в тому, що у нас ще немає ні достатньої кількості грошей, ні сформованого умови співпраці з МВФ, ні якогось бачення.
Саакашвілі — дуже яскравий політичний гравець, медійно він так чи інакше буде затьмарювати. Якщо хтось думає, що ним можна буде управляти на посаді віце-прем’єра з питань реформ, то він глибоко помиляється. У Саакашвілі є своя медійно сформована історія успіху в Грузії, але при цьому багато хто забуває про масштаби Грузії і про те, що під час президентства Саакашвілі у нього був підконтрольний парламент і легко керований уряд. Всі пам’ятають історію зі смертю Жванії і з тим, як він розлучався зі своїми самими різними соратниками.
Я так розумію, що Зеленський хоче таким способом стримати амбіції нашого міністра внутрішніх справ — непотоплюваного пана Авакова. У них був конфлікт ще в часи президентства Порошенко — знамените «бе-бе-бе». Мабуть, фактор противаги теж має місце.
Є одне питання — саме призначення Саакашвілі. Це класична ситуація, те, що в шахах називають цугцванг <Zugzwang або «примус до ходу» — положення, при якому будь-хід гравця веде до погіршення його позиції — The Insider>. Якщо його провалює парламент, це демонструє, що у президента немає більшості. Наша проросійська «Опозиційна платформа — За життя» за нього голосувати не буде, у партії Порошенка немає підстав за нього голосувати, може бути, Тимошенко за підсумками якихось торгів проголосує, але в принципі знайти необхідні 226 голосів можна. Якщо провалиться, то може виникнути ефект сніжної грудки, коли від однієї невдачі кількість невдач буде збільшуватися.
Подивимося, чи буде Саакашвілі призначений, тому що спочатку в Раді будуть розглядатися постанови, які не дають підписати закон про зміни до регламенту для якнайшвидшого ухвалення закону, який у нас називають «антиколомойским». Це закон про регулювання банківської діяльності, що не дозволяє повернути банки, які пішли в державну власність, їх власникам. У нас його називають «антиколомойским», але це не зовсім так, тому що у нас таких проблемних банків було набагато більше, ніж один. Очевидно, що люди, які не будуть голосувати за «антиколомойский» закон, не будуть підтримувати і Саакашвілі. У цьому політична логіка. Не можуть вони одночасно виступати проти цього закону і підтримати ініціативу президента. Інакше вони будуть як унтер-офіцерська вдова, яка сама себе висікла.
Якщо Саакашвілі все ж стане віце-прем’єром, то без воскресіння Бендукідзе я не уявляю собі його успіху. Я не бачу передумов для пана Саакашвілі масштабувати в Україні свій успіх в Грузії. У нього був одеський досвід, але він досить сумний. Є ще один нюанс. Саакашвілі дійсно добре знає українську мову і дуже добре для іноземця, народженого в Україні, розуміє українські реалії. Але Грузія теж переживає непрості політичні часи. Там восени мають бути парламентські вибори, і я впевнений, що Саакашвілі все одно буде тягнути в Грузію, він все одно буде прагнути повернутися на свою історичну батьківщину, хоча там зараз проти нього порушено дві справи, тому він зможе повернутися лише через перемогу своєї партії «Єдиний національний рух».
Реформи Україні, безумовно, необхідні. За півтора місяці карантину уряд не продемонстрував, як воно буде виходити з кризової ситуації, за якої у нас, за різними оцінками, від 700 тисяч до 2 мільйонів людей стали безробітними. Крім того, будь-то кількість повернулася із заробітків з-за кордону. Розраховувати, що всі вони стануть землекопами… У нас, звичайно, проблеми з інфраструктурою, але я не впевнений, що всі люди підуть за обіцяні їм 200-300 євро на будівництво доріг. Зрештою, це проблематично технічно.
Будь-які перетворення повинні відкривати можливості ініціатив малому і середньому бізнесу. В Україні наша нинішня влада не зацікавлена в тому, щоб таку ініціативу давати. Тому що такий економічний імпульс буде створювати попит на якісно інших політиків. Це досить серйозна для України проблема.
Друга задача — це створювати умови для економічного зростання. В Україні існує експортно орієнтована економіка, тому треба боротися за збереження нинішніх ринків та шукати нові. Не можна захоплено дивитися на те, як падає ціна російської і не тільки російської нафти, і при цьому не розуміти, що це передумова для економічної кризи. Раз Україна експортно орієнтована на продаж продовольства, треба збільшувати додану вартість українського експорту, а це неможливо без розвитку приватної ініціативи.