Вчора почалося транспортування з Німеччини в Росію партії в 600 тонн токсичних радіоактивних уранових хвостів, що утворилися при збагаченні урану. Зараз цей вантаж знаходиться в Голландії, і найближчим часом його завантажать на судно «Михайло Бутін», яке пройде в порт «Усть-Луг» недалеко від Петербурга. На початку наступного тижня вантаж буде в Росії. За словами співголови російської екологічної групи «Екозахист» Володимира Слівяк, Росія – єдина в світі країна, яка за гроші готова приймати радіоактивні відходи інших країн.
Процес збагачення урану, як і будь-який процес, який практикується в промисловості, призводить до утворення тих чи інших видів радіоактивних відходів. В СРСР було чотири комбінату, які виробляли уранові хвости. Ми їх все життя зберігали, у нас їх більше 1 млн тонн, ніхто з ними нічого не робив. На Заході ситуація менш серйозна, тому що там менше цих комбінатів, там громадянське суспільство активно вимагає вирішення проблеми радіоактивних відходів. Людська наука досі не придумала як на 100% вирішити проблему безпеки радіоактивних відходів, повністю утилізувати безпечно для людей і навколишнього середовища неможливо.
«Росатом» в цій ситуації вирішив поквапитися і по суті на комерційній основі надати таку послугу: «Раз у вас там проблеми з відходами, їх дорого зберігати і складно будувати нові сховища, тому що все навколо проти, так давайте ми у вас за гроші будемо забирати ». Це класична схема з початку XX століття, коли багаті країни, володіючи якимись небезпечними відходами, які вони не хотіли на своїй території утилізувати, тому що не могли, або тому що дорого, і скидали це куди-небудь в Азію під виглядом чогось то корисного. Я на все це дивлюся і мені до сих пір складно повірити, хоча я цією проблемою 10 років займаюся, що в XXI столітті хтось може вирішити заробити на перетворенні своєї країни в склад радіоактивних токсичних відходів інших країн.
У «Росатома» є західні партнери, наприклад, компанія URENCO, яка в трьох європейських країнах працює, займається збагаченням урану і виготовленням ядерного палива, як «Росатом». У неї є величезна кількість відходів і на неї чиниться великий тиск в Німеччині, тому що вона щороку додає як мінімум 5 тисяч нових тонн. Якщо їх не відправляти в Росію, то потрібно буде будувати нескінченні сховища, а це не так просто. Крім того, що це дорого, так ще й не факт, що влада це дозволять. Вони відправляють ці відходи і доплачують «Росатому» за те, щоб він їх прийняв. «Росатом» вдає, що це сировина, яку можна буде корисним способом використовувати. Що відбувається? Приїжджають ці уранові хвости, а «Росатом» заявляє, що він їх нібито на дозбагачення – може бути якусь частину, але навряд чи все. Там за обсягами малоймовірно. В процесі цього так званого дозбагачення все одно виникають нові радіоактивні токсичні відходи, аналогічні тим, які приїхали, їх можна називати вторинними урановими хвостами. Якщо ми подивимося на обсяг того, що приїжджає і на обсяг вторинних уранових хвостів, то ми побачимо, що ці цифри за обсягами досить близькі. Так, якась невелика частина цього матеріалу на дозбагачення – приїхало 10 тонн, можливо 10% з цього десь потім можна використовувати, але 90% цього матеріалу вже перетворюється в наші власні вторинні уранові хвости. Немає жодної країни, яка забирає у кого-то радіоактивні токсичні відходи, а потім мінімум 90% цього залишає на своїй території назавжди.
Коли «Росатом» говорить, що у них є технології, яких ні в кого немає – це, м'яко кажучи, творче перебільшення. Як «Росатом» в Росії має комбінати зі збагачення урану, то так само вони є і на Заході. Як у нас утворюються такі відходи, так і на Заході утворюються такі відходи. У нас немає такого жорсткого контролю над промисловістю, як на Заході, і тому «Росатом» може робити що завгодно. В інших країнах атомна промисловість під контролем знаходиться, і вона собі таких речей дозволити не може ніяк. Їм би від свого позбутися, не кажучи вже про те, щоб від когось ще щось приймати.
За рахунок перетворення Росії в склад іноземних уранових відходів він не просто заробляє, але і надає унікальну послугу. Росія надає місце для тих стражденних партнерів «Росатома», для яких дуже складно і дорого вирішувати цю проблему на своїй території. Ось і вся суть цієї діяльності.
У нас в законах написано, що не можна ввозити на територію Російської Федерації, але це справа легко обійти. Ось чому «Росатом» скрізь і у всіх своїх заявах говорить про те, що ця сировина? Тому що якщо це назвати відходами, то це не можна буде ввозити. Тому і «сировину», інакше це потрапляє під заборону.
У минулому році стало відомо про відновлення цієї діяльності, тому що до середини 2019 року всі виходили з того, що «Росатом» обіцяв в 2009 році що не буде більше це ввозити. У минулому році раптом раптово дізналися, що підписаний новий контракт на 12 тисяч тонн. Цей контракт практично закінчується. Є ось це транспортування, яка вчора почалася, і буде ще одна в цьому році. Федеральний уряд Німеччини сказало, що в цьому році ось ці дві – і все. Швидше за все вони будуть намагатися продовжувати возити. Для Західних компаній ця послуга дуже цінна, тому що ніяким іншим способом вони від цих відходів ніколи не позбудуться. Вони на «Росатом» моляться і будуть посилати стільки, скільки зможуть. Я думаю, що швидше за все коли цей контракт закінчиться, вони підпишуть новий. Не дарма ж «Росатом» закупив у Франції третій завод по обесфторіванію цих уранових хвостів.
Які суми за цю послугу отримує «Росатом», невідомо, це комерційна таємниця. У Росії «Росатом» ніякої інформації не дає. Майже вся інформація виходить з інших країн, тому що там працюють закони про надання інформації громадськості. З приводу грошей «Росатом» навіть ніколи не визнавав до вчорашнього виступу Лихачова то, що вони дійсно отримують за це гроші. Це перший раз було сказано, що «Росатом» за це отримує гроші. При цьому «Росатом» нам всім каже, що цю сировину. У світі якось так склалося, що якщо ти приймаєш відходи, то платять тобі, а якщо ти береш сировину, то платиш ти. Неможливо з точки зору логіки отримувати сировину так, щоб тобі за це ще й доплачували. Росія ж не доплачує, коли нафта або газ комусь постачає. Тому «Росатом» півтора року був дуже обережний у своїх висловлюваннях, завжди цю тему обходив стороною.